5 травня1941 року у сім'ї Рагуліних народилося троє хлопчиків. В майбутньому всі вони стали хокеїстами. Розпочинали у «Хіміку», але на різних позиціях: Анатолій[ru] — воротар, Олександр — захисник, а Михайло — нападник.
Олександр Рагулін — один з найкращих захисників в історії радянського хокею, виступав за воскресенський «Хімік» (1957–1962) та московський ЦСКА (1962–1973). У складі столичного армійського клуба дев'ять разів здобував золоті нагороди у чемпіонатах країни. Двічі був срібним призером національної ліги. Всього в чемпіонаті провів 427 матчів та забив 63 голи. П'ять разів перемагав у кубку СРСР та п'ять — у кубку європейських чемпіонів[1]. В фіналах єврокубків забив один гол. За результатами сезону обирався до символічної збірної.
Чемпіон світу 1963–1971, 1973; другий призер 1972; третій призер 1961. На чемпіонатах Європи — дев'ять золотих (1963–1970, 1973) та три срібні нагороди (1961, 1971, 1972). Рекордсмен за кількістю нагород найвищого ґатунку на головних хокейних турнірах (22 медалі). П'ять разів обирався до символічної збірної на чемпіонатах світу[2]. В 1966 році був визнаний найкращим захисником турніру[3]. Був учасником суперсерії СРСР — Канада (НХЛ) 1972 року (6 матчів).
Після завершення ігрової кар'єри працював у дитячо-юнацькій школі ЦСКА, брав участь у Всеросійському клубові «Золота шайба». В останні роки життя був президентом регіональної громадської спортивної організації «Ветерани хокею» та радником Президента Російської Федерації з питань фізичної культури і спорту.
