Відзначався досконалою індивідуальною технікою та високою результативністю. Виступав за московськийЦСКА (1955–1969). На початку кар'єри, молоді Александров та Локтєв, грали з досвідченим Олександром Черепановим. Згодом до них приєднався Олександр Альметов. Ця ланка існувала сім років і вважається найсильнішою у радянському хокеї першої половини 60-х років. Сучасники називали їх «тріо академіків». Завершував виступи разом із Борисом Михайловим та Володимиром Петровим. Десятиразовий чемпіон СРСР (1956, 1958–1961, 1963–1966, 1968). У сезоні 1962/63 встановив рекорд результативності — 53 закинуті шайби. Всього в чемпіонатах СРСР провів 400 матчів (351 гол). Входить до п'ятірки найрезультативніших гравців ліги.[1] Володар кубка СРСР 1955, 1956, 1961, 1966–1969. У кубкових матчах закинув 22 шайби. За результатами сезону обирався до символічної збірної. Член клуба Всеволода Боброва (10-е місце, 495 голів).[2]
Чемпіон світу 1963–1968; другий призер 1957–1959; третій призер 1960, 1961. На чемпіонатах Європи — дев'ять золотих (1958–1960, 1963–1968) та дві срібні нагороди (1957, 1961). Двічі був обраний до символічної збірної (1966, 1967).[3] Найкращий бомбардир 1966 року — 17 очок (9 голів та 8 передач).[4]
По завершенні спортивної кар'єри працював у дитячих командах ЦСКА. 1971 року закінчив Центральну школу тренерів РРСФР. У 1970–1973 головний тренер ЦСКА (Софія, Болгарія), а в 1973–1974 — ленінградського СКА.
