Пробіл

 

Пунктуація

апостроф (' , ’)
дужки ([ ], ( ), { }, ⟨ ⟩)
двокрапка (:)
кома (,)
тире (‒, –, —, ―)
три крапки (…, …)
знак оклику (!)
крапка (.)
дефіс (-, ‐)
знак питання (?)
лапки (« », “ ”, „ “)
крапка з комою (;)
Скісна риска (/)
Розділювачі
пробіл ( ) ( ) ( ) (␠) (␢) (␣)
інтерпункт (·)
Основні друкарські знаки
амперсанд (&)
равлик (@)
зірочка (*)
обернена скісна риска (\)
маркер списку (•)
циркумфлекс (^)
макрон (¯)
хрестик (†, ‡)
символ градуса (°)
перевернутий знак оклику (¡)
перевернутий знак питання (¿)
октоторп (#)
символ номера (№)
порядковий індикатор (º, ª)
відсоток (%)
проміле (‰)
базисний пункт (‱)
символ абзацу ()
штрих (′, ″, ‴)
символ параграфа (§)
тильда (~)
підкреслення (_)
вертикальна риска (|, ¦)
Інтелектуальна власність
знак охорони авторського права (©)
символ правової охорони товарного знаку (®)
символ знаку обслуговування (℠)
знак охорони суміжних прав
для фонограми		 (℗)
символ товарного знаку (™)
Символи валют
символ валюти (¤)
символи валют
₳ ฿ ฿ ₵ ¢ ₡ ₢ R$ ₠ $ ₫ ৳ ₯ € £ ƒ ₣ ₲ ₴ ₭ ℳ ₥ ₦ ₧ ₱ ₰ £ ₨ ₪ ₮ ₩ ¥ ៛

Пробíл[1] — незаповнене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті. У комп'ютерній термінології пропуск — незаповнене нічим місце між буквами або буквами та іншими знаками. Деякі вважають, що термін пробіл є калькою рос. пробел, в українській мові небажаний до вжитку.[2]

У типографії «вставити пропуск» означає «вставити клинець між двома словами». При натисканні на клинець, він розширювався і затискав набране слово, фіксуючи його. Регулюючи глибину натискання на машині, можна регулювати й ширину між словами[3], т. зв. «рівень білого (незаповненого паперу) в тексті», що називається вирівнюванням (слів у рядку).

У комп'ютерному кодуванні символів існує звичайний пропуск загального призначення (символ Unicode U+0020), його ширина залежить від шрифту. Окрім цього існують пропуски з визначеною шириною. Таблицю з різними символами пропусків можна переглянути в англійській статті про пропуск.

Нерозривний пропуск — елемент комп'ютерного кодування текстів. Відбивається всередині рядка як звичайний пропуск, але не дозволяє програмам верстки і друку розірвати в цьому місці рядок. Використовується для автоматизації верстки, правила якої наказують уникати розриву рядків у відомих випадках.

Спеціальний клиноподібний набірний елемент у типографському наборі, що слугує для утворення пропусків (а також абзаців, розрядки), називають шпацією[4]. У набірних автоматах (напр. Linotype[5]) шпаціями вирівнюють слова в рядку («регулюють рівень білого в тексті»).[6]

Правила встановлення пропусків

Згідно з правилами українського правопису[джерело?], пропуск ставлять:

  1. Між словами;
  2. Перед і після тире;
  3. Між групами в три цифри в багатозначних числах;
  4. Між цифрами для позначення суми і знаком валюти (наприклад, 500 $);
  5. Між символом № і цифрами.

Пропуск не ставлять:

  1. Перед крапкою, комою, знаком оклику й знаком питання;
  2. Перед дефісом і після нього;
  3. Між дужками і текстом чи цифрами в них;
  4. У складених номерах між цифровим і літерним позначенням (наприклад, 16а).

Див. також

Примітки

  1. ↑ Пробіл // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Городенська, Катерина Григорівна. Робити Пропуск, а не ставити Пробіл (PDF).
  3. ↑ Darkskynet (14 вересня 2011), How mechanical typesetting works (Intertype, Linotype, Hot Metal), процитовано 16 жовтня 2017
  4. ↑ Шпація // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. ↑ NationalPrintMuseum (15 квітня 2013), Linotype, процитовано 16 жовтня 2017
  6. ↑ ДСТУ 3018–95 Видання. Поліграфічне виконання. Терміни та визначення. — Київ: Держстандарт України, 1995. — С. 5.


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.