Кінець завершеної думки чи вислову позначали верхньою крапкою ⟨˙⟩, яку називали stigmḕ teleía (στιγμὴ τελεία) або «кінцева крапка». «Середня крапка» ⟨·⟩, stigmḕ mésē (στιγμὴ μέση), позначає розділення у вислові, спричинене довшим вдихом (по суті, крапка з комою), тоді як нижня крапка ⟨.⟩, називана hypostigmḕ (ὑποστιγμή) або «підкрапка», позначала розділення у вислові, спричинене коротшим вдихом (по суті, кома)[2].
Середньовічне спрощення
На практиці писарі здебільшого використовували кінцеву крапку; інші вийшли з ужитку і пізніше їх замінено іншими символами. Починаючи з IX століття, крапка почала з'являтися як нижня позначка (замість верхньої), і на час початку в Західній Європі друкування, нижня крапка стала звичною, а потім і універсальною[2].
Використання
Крапка — найуживаніший розділовий знак; аналіз текстів показує, що приблизно половина всіх уживаних розділових знаків — це крапки[3][4].
У країнах, які використовують кому як десятковий роздільник, крапка іноді зустрічається як знак множення, наприклад, 5,2 . 2 = 10,4; це використання є недоцільним у випадках, коли крапка використовується як десятковий роздільник, в такому разі використовують інтерпункт: 5,2 · 2 = 10,4.
Сербський стандарт сербохорватської мови (на відміну від хорватського та боснійського стандартів) використовує крапку як порядковий покажчик лише після чисел, записаних арабськими цифрами, тоді як римські числа використовуються без крапки. У польській мові крапка може бути опущена, якщо немає двозначності, чи є даний числівник порядковим чи кількісним.
Багаторівневі нумеровані заголовки
У сучасних текстах широко використовують багаторівневі нумеровані заголовки. Наприклад, номер 2.3.1.5 — це заголовок 4-го рівня в розділі 2.
У багатьох мовах програмування крапка — важлива частина синтаксису. C використовує її як засіб доступу до члена структури, і цей синтаксис успадкувала C++ для доступу до члена класу чи об'єкта. Java і Python також дотримуються цієї угоди. Pascal використовує крапку для доступу до члена набору записів (еквівалент struct у C), члена об'єкта, а також після конструкції end, яка визначає тіло програми. В APL її також використовують у позначеннях узагальненого скалярного добутку та векторного добутку. В Erlang, Prolog і Smalltalk крапка позначає кінець висловлювання («речення»). У регулярному виразі вона представляє збіг будь-якого символу. У Perl і PHP крапка є оператором конкатенації рядків. У стандартній бібліотеці Haskell це оператор композиції функцій. У COBOL крапка закінчує оператор.
В Unix-подібних операційних системах деякі програми розглядають файли або каталоги, назви яких починаються з крапки, як приховані. Це означає, що типово вони не з'являються в переліках, які переглядаж користувач.
У телеграмах замість крапки використовували скорочення КРПК (у США — STOP), що давало змогу уникнути спотворення або неправильно розуміння повідомлення внаслідок неправильного розміщення або пропускання[sic] крихітної крапки[5].
У розмові
В українській мові слова «крапка» в кінці висловлювання посилює його; воно вказує на відмову від обговорення: «Я не піду з тобою, крапка».
У британській англійській мові крапку широко використовують як для 12-годинного, так і для 24-годинного формату (11.15 pm або 23.15)[6][7][8][9][10]. Американська та канадська англійська надає перевагу використанню двокрапки (:) (11:15 PM/pm/pm або 23:15),[11] так само робить BBC, але лише з 24-годинним форматом часу[12]. Також крапку як роздільник часу використовують у ірландській англійській мові, зокрема Raidió Teilifís Éireann (RTÉ), і, меншою мірою, в австралійському, кіпрському, мальтійському, новозеландському, південноафриканському та інших варіантах англійської мови.
Крапки в інших писемностях
Грецьке письмо
Рукопис Нового Завіту з верхніми та нижніми крапками
Хоча сучасна грецька крапка (τελεία, teleía) романізується[en] як латинська крапка та кодується так само, як і крапка в Юнікоді[2], історично в грецькій мові використовували верхню крапку, а нижня крапка діяла як свого роду кома, як зазначено вище. Нижню крапку все частіше, але нерегулярно, використовували після IX століття, а повністю адаптовано її після появи друку[2]. Teleia також слід відрізняти від ano teleia, називану «верхня крапка», яка виглядає як інтерпункт і, переважно, функціонує як крапка з комою.
Пунктуація[en], яку застосовують із китайськими ієрогліфами (і в японській мові[en]), часто включає U+3002。IDEOGRAPHIC FULL STOP, маленьке коло, яке використовують замість суцільної крапки. При використанні з традиційними символами крапка, як правило, центрується на середній лінії; коли використовується зі спрощеними символами, її зазвичай вирівнюють за базовою лінією. У письмовому вертикальному тексті крапку іноді ставлять угорі праворуч або вгорі посередині. У Юнікоді це символ U+FE12︒PRESENTATION FORM FOR VERTICAL IDEOGRAPHIC FULL STOP
Індоарійські мови переважно використовують письмо на основі наґарі[en]. У письмі деванаґарі, яке застосовують для написання мовами гінді, майтхілі, непальською тощо, кінця речення позначають вертикальною лінією । (U+0964 «Devanagari Danda»). Вона відома як poorna viraam (крапка). В санскриті для позначення кінця поетичного вірша є додатковий символ ॥ (U+0965 «Devanagari Double Danda»). Однак у деяких мовах на основі деванаґарі, як-от маратхі, використовують латинську крапку.
У східному наґарі[en], яке використовується для написання бенгальською та ассамською мовами, ту саму вертикальну лінію («।») використовують як крапку (бенгальською мовою — Daa`ri). Крім того, мови одія та пенджабі (які відповідно використовують писемності одія[en] та Ґурмукхі), також використовують цей символ.
Під впливом індійських писемностей, у мові санталі у письмовій формі Ол чикі кінець речення також познають подібним символом: ᱾ (U+1C7E «Ol Chiki Punctuation Mucaad»). Для позначення великого розриву, наприклад, кінця розділу, тут іноді використовують символ ᱿ (U+1C7F «Ol Chiki Punctuation Double Mucaad»).
Сингальська
У сингальській мові в доколоніальні часи використовували символ під назвою кундалія : «෴» (U+0DF4 «Sinhala Punctuation Kunddaliya»). Пізніше, зі поширенням паперу, через вплив європейських мов у сингальське письмо введеніо крапки.
Південно-Східна Азія
У бірманському шрифті замість крапки використовують символ ။ (U+104B «Myanmar Sign Section»).
Тибетське письмо використовує дві різні крапки: tshig-grub། (U+0F0D «Tibetan Mark Shad») позначає кінець частини тексту; дон-тшан༎ (U+0F0E «Tibetan Mark Nyis Shad») означає кінець цілої теми. Нащадки тибетської писемності також використовують подібні символи. Наприклад, писемність ронг[en]мови лепча використовує ᰻ (U+1C3B «Lepcha Punctuation Ta-Rol») та ᰼ (U+1C3C «Lepcha Punctuation Nyet Thyoom Ta-Rol»)
У ґеезькому письмі, яке використовують амхарська та кілька інших ефіопських і еритрейських мов, еквівалентом крапки після речення є ˈarat nettib «።», що означає чотири крапки. Дві крапки праворуч трохи розміщують трохи вище від двох ліворуч, між ними є проміжок.
Дослідники з Бінгемтонського університету провели невелике дослідження, опубліковане 2016 року, з'ясували, що молодь текстові повідомлення, які містять речення, закінчені крапкою, на відміну від тих, що не мали кінцевих знаків пунктуації, сприймає як нещирі, хоча вони зазначили, що їхні результати стосуються лише цього засобу спілкування: «Ми відчували, що, оскільки [текстові повідомлення] є неформальними та викликають відчуття розмови, крапка в цьому контексті виглядає нудно, занадто формально» (англ.Our sense was, is that because [text messages] were informal and had a chatty kind of feeling to them, that a period may have seemed stuffy, too formal, in that context.), — сказала керівниця дослідження Сесілія Клін[14]. Дослідження не виявило впливу на рукописні нотатки[15].
2016 року Джефф Гуо в The Washington Post стверджував, що стандартним методом пунктуації в текстових повідомленнях став розрив рядка, подібно до використанням розриву рядка в поезії, і що крапка в кінці речення спричиняє сприйняття повідомлення як холодного, гнівного або пасивно-агресивного[16].
За словами інтернет-лінгвістки Ґретхен Маккаллох[en], все більше людей сприймають використання крапки в кінці повідомлень як «нечемне». На її думку, що це можна пояснити тим, як ми пишемо та використовуємо програми обміну миттєвими повідомленнями, такі як WhatsApp і Facebook Messenger. Вона додала, що за типовим способом відокремити думки є надсилання кожної думки окремим повідомленням[17].
↑Trask, Larry (1997). The Colon. Guide to Punctuation. University of Sussex. Архів оригіналу за 5 серпня 2013. Процитовано 21 серпня 2013.
↑BBC News Style Guide. BBC. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 1 квітня 2022. Numbers ... time references ... Hours: We use the 24-hour clock (with a colon) in all circumstances (including streaming), labelled GMT or BST as appropriate.
↑Gunraj, Danielle; Drumm-Hewitt, April; Dashow, Erica; Upadhyay, Sri Siddhi; Klim, Celia (лютий 2016). Texting insincerely: The role of the period in text messaging. Computers in Human Behavior. 55: 1067—1075. doi:10.1016/j.chb.2015.11.003.
