При каноні стояв — українська стрілецька пісня часів Першої світової війни. Є варіантом відомої чеської жартівливої пісні «Канонір Ябурек» (чеськ.Kanonýr Jabůrek), написаної у 1884 році.
Чеський варіант
Пісня «Канонір Ябурек» є розповіддю про доблесного каноніра Франца Ябурека, який, як сказано в пісні, брав участь у битві при Садовій (1866) під час Австро-прусської війни. Навіть після того, як ворожі гарматні ядра відірвали йому обидві руки, він продовжував заряджати гармату босими ногами тощо. Коли йому відірвали голову, вона полетіла до генерала і сказала: «Доповідаю, я не можу віддати честь». Далі в пісні говориться, що за його хоробрість він був підвищений до дворянства на ім’я Едлер фон ден Ябурек, і що він не мав голови, нічого страшного, тому що вже було багато безголового дворянства. Жодної реальної події в пісні не описано; однак у той час існували газетні повідомлення та легенди, що описували різні види перебільшеного героїзму.[1][2]
Відома в багатьох варіаціях, а кількість куль, що відтинали у хороброго каноніра руки, ноги та інші частини тіла, залежала від фантазії виконавців. Пісня була популярною і за часів СРСР, публікувалась у збірнику "Рекрутські та солдатські пісні"[6]. У 1960-х роках була неофіційним гімном Клубу творчої молоді «Сучасник»[7], була улюбленою піснею Бориса Антоненка-Давидовича[8].
Текст пісні „При каноні стояв” є сюжетоорганізуючим ядром роману Ярослава Верещака "Пилип Шруба: Галабурда", в якому головний герой твору є уособленням ліричного героя стрілецької пісні – "мужнього солдата, який захищає свою Батьківщину не зважаючи навіть на поранення та смерть"[10].
