Битва під Садовою (або при Кеніґґрец, нім.Schlacht bei Königgrätz, сучасне Градець-Кралове у Чехії) — найбільша битва австро-прусської війни 1866 року, що кардинально вплинула на її перебіг, поклавши кінець австрійському впливу в Німеччині та забезпечивши Пруссії панування в регіоні. Битва відбулася 3 липня1866 року.
Хід битви
Австрійська Північна армія (215 тис. вояків із 770 гарматами) займала позиції на висотах на північний схід від селища Садова (нині у Чехії), коли до неї підійшли Ельбська й Силезька прусські армії (221 тис. вояків, 900 гармат) під командуванням короля Вільгельма I. 3 липня Ельбська армія частиною сил обійшла лівий фланг австрійців, а Силезька завдала удару по правому флангу й тилу. Під загрозою оточення генерал Л. Бенедек почав відступ своїх військ під прикриттям 170 гармат, розташованих за 4 км на північний захід від міста Кеніґґрец. Однак погано організований відхід на обмеженому просторі межиріччя незабаром перетворився на хаотичну втечу. Прусські війська своєчасно не організували переслідування, й лише це врятувало Північну армію від цілковитого знищення.
3 липня відбулася вирішальна битва в районі Кеніґґрец, у якій брали участь 221 тис. прусів й 215 тис. австрійців. Генерал Бенедек не організував розвідку місцевості та не зміг налагодити взаємодію своїх корпусів. Важливу роль відіграла перевага пруссів у артилерії. У багатонаціональній австрійській армії багато народів не хотіли воювати за Габсбургів. Сотні й навіть тисячі італійців та румунів здійснили дезертирство з поля бою під Садовою. Дезорганізована австрійська армія не витримала прусських атак та хаотично відступила, втративши, разом із союзними саксонськими військами, вбитими та пораненими близько 15 тис. й 22 тис. полоненими та дезертирами, а також 116 (за іншими даними 187) гармат — майже в 5 разів більше, ніж пруси, втрати яких не перевищували 9 тис. чоловік.
У мистецтві
Баталію неодноразово було відображено в образотворчих та музичних творах, як-то Königgrätzer Marsch[de].