Президентські вибори 1840 року між президентом Мартіном ван Бюреном, який представляв Демократичну партію, і його опонентом Вільямом Генрі Гаррісоном від Партії Вігів завершилися перемогою Гаррісона значним чином завдяки економічній депресії 1837—1842 років. Економічна криза призвела до того, що популярність Ван Бюрена значно впала.

На відміну від попередніх виборів Партія Вігів ще за рік до виборів провела національну конвенцію та висунула єдиного кандидата. Цього разу тактика виявилася правильною і Гаррісон виграв вибори. Однак, під час інавгураційної промови Гаррісон застудився і через місяць помер. Президентом став його віцепрезидент Джон Тайлер.

У результаті економічної депресії 1837—1842 президент Ван Бюрен був дуже непопулярний. Гаррісон, використовуючи стратегію Ендрю Джексона, вів передвиборну кампанію як герой війни та представник народу, виставляючи Ван Бюрена багатим снобом, що живе в розкоші за народний рахунок. Хоча насправді Гаррісон був забезпеченим та високоосвіченим, його образ «людини з хатини» був сприйнятий по всій країні. При цьому Гаррісон уникав виступати з конкретних проблем, оскільки Партія Вігів була широкою коаліцією баз певної спільної платформи.

• Overview of Whig National Convention of 1839. Our Campaigns.com. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 2006.
• Наскільки близькі були вибори 1840? — Michael Sheppard, Michigan State University