Рафаїл Романович Петрушанський
Голова Київської міської ради
березень 1934 — березень 1937
Попередник:	Василь Биструков
Спадкоємець:	Павло Христич
Народження:	15 (27) серпня 1895(1895-08-27) Мелітополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Смерть:	2 вересня 1937(1937-09-02) (42 роки)
Національність:	євреї[1]
Підданство:	Російська імперія
Країна:	УНР →  УРСР →  СРСР
Партія:	КП(б)У
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Петруша́нський Рафаї́л Рома́нович (15 [27] серпня 1895(18950827), Мелітополь, Таврійська губернія, Російська імперія — 2 вересня 1937) — український радянський державний діяч, голова Київської міської ради в 1934–1937 роках. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1934–1937 роках.

Жертва сталінського терору.

Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2016)

Народився 1895 року в Мелітополі в родині тяглового візника. Батько, Рахміель, помер у Мелітополі в липні 1921 року. Почав працювати з 13-ти років. У 1910–1914 роках був прикажчиком на вугільних складах у Мелітополі й Федорівці, приблизно рік працював на заводі Зафермана. 1915 року, після початку Першої світової війни, був призваний в армію, брав участь у боях на Австрійському фронті в складі 75-го Севастопольського полку (1915–1917). Був поранений, нагороджений Георгіївською медаллю «За хоробрість». Після другого поранення до травня 1918 року служив у військово-дорожньому загоні.

Член КП(б)У з 1919 року. У 1924 році був головою профспілки будівельників.

З травня 1926 року — член президії Київського окрвиконкому, голова відділу праці^[2]. У 1927–1928 роках завідував товарною біржею.

Після закінчення Київського будівельного інституту з 1932 року працював начальником шахти на будівництві Московського метрополітену. З серпня по грудень 1933 року — заступник голови Харківської міськради й завідувач комунгоспу Харкова.

Після переводу столиці в Київ з березня 1934 року — голова Київської міської ради. Був учасником XII з'їзду КП(б)У. У лютому 1937 року очолив Укрбудміськпром. 

Заарештований у липні 1937 року за участь у «контрреволюційній троцькістській організації», 2 вересня 1937 року розстріляний.

Реабілітований 1956 року за відсутністю складу злочину.

• Київ. Історична енциклопедія. 1917–2000 рр.
• Карамаш С. Ю. Керівники Києва // Поділ і ми. — 2001. — № 4–5 (41–42). — С. 18–31.
• Салій І. М. Обличчя столиці в долях її керівників / Іван Салій; [ред. В. Ковалинський]. — К. : Довіра, 2008. — С. 55, 56, 57. — ISBN 978-966-507-226-3.
• Кумок В. Н., Воловник С. В. Евреи Мелитополя. — Т. 1. — Мелитополь : ООО «Издательский дом МГТ», 2012. — С. 717. — ISBN 978-966-197-167-6.