Пашко Микола Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пашко.
Микола Олександрович Пашко
Голова Київської міської ради
(в. о.)
21 грудня 1937 — червень 1938
Попередник: Тарас Мітулинський
Спадкоємець: Іван Шевцов
 
Народження: 1908(1908)
Рудник Донецького товариства, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть: невідомо
невідомо
Національність: українець
Країна: Російська імперія → СРСР СРСР
Освіта: Вищі рибоводні курси
Партія: КП(б)У (з 1932 року)
Шлюб: Анна Максимівна Пашко (1910 р. н.)
Діти: Анна (1929 р. н.)

Мико́ла Олекса́ндрович Пашко́ (1908(1908), Рудник Донецького товариства, Катеринославська губернія, Російська імперія — ?) — український радянський державний діяч, виконувач обов'язків голови Київської міської ради в 1937—1938 роках.

Біографія

Народився 1908 року на Руднику Донецького товариства (нині — Кривий Ріг) у багатодітній родині шахтарів-робітників, мав трьох братів і двох сестер. У 1930–1931 роках служив у Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1932 року. Займався суспільно-політичною діяльністю, виконував обов'язки секретаря комітету комсомолу та секретаря партійного комітету. Без відриву від виробництва закінчив будівельний інститут, інженер-гідротехнік.

У 1933 році працював заступником начальника будівництва залізниці в Східному Сибіру, а також обіймав посаду секретаря парторганізації. Після цього отримав відрядження на роботу до Наркомважпрому, а звідти направлений до Кам'янського — начальником будівництва другої черги заводу № 24 (нині — ПАТ «ЄВРАЗ Дніпродзержинський коксохімічний завод»).

До 1936 року перебував на Донбасі, де працював директором Кадіївського машинобудівного заводу. Працював у Центральному бюро винахідництва, а з початку 1937 року — на будівництві лісохімічного заводу в Дарниці. 1937 року призначений директором «Шовкобуду». До грудня 1937 року — начальник будівництва «Київлегпрому».

21 грудня 1937 року призначений виконувачем обов'язків голови Київської міської ради.

У червні 1938 року заарештований у складі групи партійних та державних керівників міста як «учасник антирадянської троцкистської організації».

У березні 1939 року був звільнений з-під варти через брак доказів (що було винятком із правил). Подальша доля невідома.

На момент арешту проживав за адресою: Київ, Ольгинська вулиця, 1, кв. 24

Джерела