PROFILPELAJAR.COM

Педро Фігарі
Педро Фігарі
ісп. Pedro Figari
При народженні	ісп. Pedro Figari Solari
Народження	29 червня 1861 ; Монтевідео, Уругвай
Смерть	24 липня 1938
	Монтевідео, Уругвай
Національність	уругваець
Країна	Уругвай
Навчання	Республіканський університет
Діяльність	візуальний митець, адвокат, журналіст, філософ, політик, письменник, художник, рисувальник, вихователь, педагог
Напрямок	постімпресіонізм
Роки творчості	1881 — 1938
Партія	Партія Колорадо
Роботи в колекції	Національний музей образотворчих мистецтв, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Національний музей образотворчого мистецтва, Музей образотворчих мистецтв, Museo Histórico Nacionald і Музей д'Орсе
Автограф
	Педро Фігарі у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фігарі.

Педро Фігарі, також Педро Фіґарі (ісп. Pedro Figari, Монтевідео, 29 червня 1861 — Монтевідео 24 липня 1938) — уругвайский художник, адвокат, політик, журналіст, філософ і письменник.

Народився в Монтевідео. У 1886 році закінчив факультет права Республіканського університету в Монтевідео. У тому ж році він одружився з Марією де Кастро Каравіа і вирушив до Європи, де сім'я провела кілька років. 1887 року народилася їх перша дитина, Елізабет, яка померла незабаром після народження, а потім народжуються Марія Єлена, Мерседес, Марія Маргарита, Марія Делія, Хуан Карлос, Марія Ізабель, Емма і Педро.

Починав свою діяльність як юрист і журналіст. У 1896 році взяв на себе захист молодого солдата, якого звинувачували у вбивстві політичного активіста Національної партії. Це був один з найгучніших процесів в країні в кінці дев'ятнадцятого століття. Бувши твердо переконаним у невинності обвинуваченого, він домігся врешті-решт виправдання свого підзахисного. За результатами процесу в 1898 році він опублікував брошуру «Судові помилки». Також видав книгу «Смертна кара», в якій відстоював свою позицію про скасування смертної кари, що згодом призвело до її скасування в Уругваї.

Педро Фігаро став активно займатися політикою. У 1986—1898 роках був депутатом парламенту від департаменту Роча, а з 1899 по 1903 рік — від департаменту Мінас (нині департамент Лавальєха). Пізніше він входив до складу Державної ради.

У 1905—1915 роках був радником в «Банко де ла Републіка Орьенталь дель Уругвай».

1909 року стало членом директорату, а з 1915 по 1917 рік — директором Національної школи мистецтв і ремесел.

З 1921 року жив в столиці Аргентини Буенос-Айресі. Підтримував дружні стосунки з Хорхе Луїсом Борхесом, Рікардо Гуїральдесом, Оліверіо Хірондо.

У 1925 році переїздить до Парижа.

У 1928—1933 роках жив у Лондоні, де деякий час працював послом Уругваю в Великої Британії.

У останні роки життя (з 1935 року) — радник з мистецтва міністерства народної освіти.

У 1912 році Фігаро опублікував в Монтевідео своє філософське есе «Мистецтво, естетика, ідеал», на цю роботу йому було потрібно два роки самовідданої праці, це есе було переведено на французьку мову франко-аргентинцем Шарлем Леска і опублікована в Парижі в 1920 році з передмовою Анрі Делакруа.

Але найбільшу популярність Фігаро отримав як живописець. Навчався живопису у італійського художника Годофредо Соммавільї^[4], який був другом його батьків. Серйозно зайнявся живописом багато пізніше, лише у віці 60 років. Писав в стилі постімпресіонізму. Найбільш відомі роботи: «Танець негрів» (1923), «Похорон негра» (1924), «Пампа» (1927), «Заїжджий двір».

Спадщина

Іменем Педро Фігаро названі: Національна школа мистецтв, музей в Монтевідео, а також один із залів Муніципального музею красних мистецтв, де в постійній експозиції знаходиться частина робіт художника.

Картини художника

Венеція
Танок
Креольський танок
Сільський чоловік
Кандомбе (африканський танець)
Подвійне весілля
Посадка пасажирів
У пампі
Сім сестер
Поки котиться куля
На медовий місяць
Гаучо Кандіоті

Посилання

Латинская Америка, том 2, изд. «Советская энциклопедия», Москва, 1983, стр.524. (рос.)
Biografias — Pedro Figari [Архівовано 12 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (ісп.)