Народився у Донецьку та ще у ранньому віці захопився, як всі дітлахи тих часів, футболом. Вихованець ДЮСШ (дитячо-юнацької спортивної школи) «Шахтар». Пройшов всі етапи підготовки футболіста під наглядом свого тренера, видатного гравця «Шахтаря» — Петра Пономаренка.
Вдалі виступи Парахневича були помічені тренерським штабом одеського «Чорноморця», куди його запросили з одеського СКА. З «моряками» він здобув перші свої нагороди в чемпіонаті та Кубку України. В 1995 році він відгукнувся на запрошення московського «Локомотива», де тренером працював Юрій Сьомін, але в Москві його не влаштовувала нестача ігрової практики. Згодом російський клуб за 150 тисяч доларів продав нападника в «Чонбук Хьонде Моторс», де він себе вдало проявив і через три роки за 300 тисяч доларів[1] його трансфер викупив чемпіон Південної Кореї «Сувон Самсунг Блювінгз». За час виступів у Південній Кореї здобув багато різноманітних командних титулів та визнання справжнього майстра шкіряного м'яча.
Під час виступів в Південній Кореї Парахневич випадково зіграв один товариський матч за збірну Таджикистану. 24 серпня 1997 року в місті Тегузбірна Південної Кореї повинна була зіграти матч проти збірної Таджикистану. З 16-ти таджицьких футболістів в країну було допущено дванадцять. Тому тренер збірної Таджикистану Зоір Бабаєв залучив до збірної декілька гравців вихідців з колишнього СРСР, які тоді грали в чемпіонаті Південної Кореї. Саме тоді Парахневич грав за корейський клуб «Чонбук Хьонде Моторс» та зголосився на цю пропозицію, вийшовши на 53-й хвилині матчу проти збірної Південної Кореї[2].
