Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білобожницької сільської громади.[2]
Назва
За одним із переказів, назва села походить від палашів (мечів), що колись воювали проти татар. За іншим — тут у давнину поселилися половецькі воїни, поранені в боях із дружиною теребовлянського князя біля с. Джурин. Половці на палаші (мечі) присягнули про мир.
Розташування
Розташоване на берегах р. Джурин (ліва притока Дністра), за 24 км від районного центру та 8 км від найближчої залізничної зупинки Джурин.
Територія — 4,5 кв. км. Дворів — 342.
Історія
Давні часи
Поблизу Палашівки виявлено археологічні пам'ятки давньоруської культури. Археологічні розкопки проводив відомий польський археолог Карел Гадачек.
1785 р. в селі проживали 702 особи; 1880 р. — 1656; велика земельна власність належала Миколі Волянському.
Деякі жителі села еміґрували на заробітки за океан.
XX століття
За статистикою, у селі в 1900 р. — 1978 жителів, 1910—2134, 1921—1717, 1931—1835; у 1921 р. — 392, 1931—791 двір. За Австро-Угорщини діяла 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 3-класна утраквістична (двомовна).
На польсько-українській війні в УГА воювали А. Господин, М. Жиромський, Я. Капітанчук, Й. Крицький, Р. Мацішкевич, П. Мирлович, В. Прохурський.
У Палашівці діяли осередки УВО, згодом ОУН.
В УПА воювали Іван, Михайлина, Михайло та Якуб Гошуляки, Йосип і Михайло Госовичі, Григорій Господин, Антін Жиромський, Йосип Іваськів, Петро Кавчук, Корнелій та Омелян Карабіни, Микола Котик, Омелян Кривий, Антон і Михайло Пероги, Іван Петращук, Йосип Присунько, Микола Слободян, Микола Червоняк та ін. У жовтні 1944 року в селі відбувся бій між підрозділами УПА і НКДБ.
Після приходу радянської влади у червні 1941 року був розстріляний в'язень Чортківської тюрми, студент педучилища, Степан Максимів, житель с. Паушівка.
Під час німецько-радянської війни загинув або пропав безвісти у Червоній армії 51 житель села:
Олексій Альтман (нар. 1912),
Мар'ян Андріяш (нар. 1912),
Степан Боднар (нар. 1919),
Тимофій Бур (нар. 1909),
Юрій Бур (нар. 1900),
Михайло Госович (нар. 1900),
Федір (нар. 1913),
Яків Михайлович Гошуляк (нар. 1902),
Яків Пилипович Гошуляк (нар. 1927),
Ілля Грицай (нар. 1903),
Євген Грудзін (нар. 1921),
Йосип Дяків (нар. 1908),
Михайло Іванчик (нар. 1907),
Степан Іванчик,
Микола Іваськів (нар. 1911).
З 26 листопада 2020 року Палашівка належить до Білобожницької сільської громади.[3]
У 2022 році жителі села згуртувались у волонтерську групу по забезпеченню ЗСУ тушонками.[4]
Споруджено пам’ятники І. Франку (1963 р.), воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985 р.). На місцевому цвинтарі споруджено пам’ятник (1992 р.) полеглим повстанцям.
У Палашівці були глиниська і каменоломні; фільварок дідича Богуцького; палац, який знищила російська армія в 1916 р.; ґуральня, цегельня, млин, корчма.
Поляки-колоністи мали свої організації: Дом людови, «Кулко рольніче», «Стшелєц» та інші.
1924 р. споруджено будинок для читальні, дитячого садка, споживчої та кредитової кооперативи та інших організацій. При читальні діяли бібліотека, театральний, хоровий і самоосвітній гуртки.
Під час пацифікації (1930 р.) польські карателі знищили бібліотеку читальні й товар у кооперативі.
Функціонував примусово створений колгосп, який спеціалізувався на птахівництві; діяв цегельний завод.
Нині працюють школа, садок, клуб, бібліотека, ФАП, ААГ «Зоря», фермерські господарства «Лілія-10», «Микитинів», ПАП «Палашівка», відділення зв'язку.
Відомі люди
Народилися
Галина (нар. 1967) і Ганна (1912—2008) Барани — українські майстрині художньої вишивки;
Андрій Ґосподин (1900 — р. см. невід.) — український громадський і кооперативний діяч, публіцист, учитель;
Дмитро Ґошуляк (1889—1959) — український громадський діяч у Канаді;
Йосип Ґошуляк (1922-2015) — український оперний і камерний співак (басбаритон), бібліотекар, діяч культури у Канаді;
Мирон Ґошуляк (1929—1996) — український співак у Канаді;
Михайлина Гошуляк (нар. 1934) — ланкова, Герой соціалістичної праці;
Іван Гушалевич (1823—1903) — український поет, драматург, журналіст, редактор, теолог, педагог;
Іван Карпинець (?—?) — український громадський діяч, посол Галицького сейму;
Володимир Кубінський (нар. 1966) — український автор, релігійний і громадський діяч, священник, член Спілки письменників України, директор Навчально-виховного центру для дітей та молоді міста Карловац, людина року Карловацької обласної ради
Маріян Кунікевич (1881—1957) — український просвітянський організатор, меценат у Канаді;
Микитин Олеся Федорівна — українська громадська діячка;[7]
Павлюк Андрій Васильович (1994—2022) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
М. Палащук-Вітковська — український вишивальниця, співачка, меценат;
Йосип Шостак (нар. 1926) — учасник національно-визвольних змагань, громадський діяч, краєзнавець.
У літературі
Йосип Ґошуляк видав книгу-спогади про односельців «Й свого не цурайтесь» (Львів: Каменяр, 1995), Йосип Шостак — «Голгофа подільського села: село Палашівка Чортківського району Тернопільської області (1735—2000)» (Тернопіль, 2000 р.).
_%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%88%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0.jpg)
