1741 року в Павлівці було 43 двори. У 1880 році селяни Павлівки і Круподеринців запротестували проти прийнятого розмежування земель. Проти них було кинуто 2 роти солдатів, які заарештували 24 селян, а розмежування відклали.[1]
Під час Другої світової війни село було зайняте німецькими військами у другій половині липня 1941 року. Червоною армією село було зайняте 31 грудня 1943 року.[3]
На початку 1970-х років у селі була розміщена центральна садиба колгоспу ім. ХХІ з'їзду КПРС, у користуванні якого було 4244 га землі, у тому числі 3055 га орної. Провідними галузями виробництва були рільництво й тваринництво. В селі була восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека, медпункт.[1]
12 червня2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Погребищенської міської громади.[4]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Погребищенського району, село увійшло до складу Вінницького району[5].
Населення
За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 978 особи,[6] із них 99,90 % зазначили рідною мову українську, 0,10 % — російську.[7]
↑Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 лютого 2019.
Па́влівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.530
