PROFILPELAJAR.COM

Ніколаус Певзнер
Ніколаус Певзнер
Nikolaus Pevsner
Ім'я при народженні	Nikolaus Bernhard Leon Pevsner; Ніколаус Бернхард Леон Певснер
Народився	30 січня 1902[…]; Лейпциг, Саксонське королівство, Німецький Райх
Помер	18 серпня 1983[…] (81 рік); Лондон, Велика Британія; ·хвороба
Поховання	Кладовище святого Петра, Вілтшир
Країна	Велика Британія; Німеччина
Діяльність	мистецтвознавець
Галузь	мистецтвознавство, архітектура і історія архітектури
Alma mater	Школа Святого Томи (Лейпциг) і Лейпцизький університет
Науковий ступінь	докторський ступінь
Відомі учні	Phoebe Stantond
Знання мов	англійська і німецька
Заклад	Геттінгенський університет, Університет Оксфорда, Кембриджський університет, Бірмінгемський університет і Біркбекd
Членство	Британська академія, Американська академія мистецтв і наук і Геттінгенська академія наук
У шлюбі з	Лола Курльбаум
Діти	Tom Pevsnerd
Нагороди	Королівська золота медаль (1967) медаль Альберта (1975) Wolfson History Prized (1976) почесний доктор Кембриджського університетуd Honorary doctor of the University of Zagrebd Почесний доктор Оксфордського університетуd honorary doctor of the University of Edinburghd Член Британської академії honorary doctor of the University of Leicesterd
Сайт	pevsner.co.uk
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Ніколаус Певзнер (нім. Nikolaus Bernhard Leon Pevsner; 30 січня 1902(19020130), Лейпциг — 18 серпня 1983, Лондон) — німецький, а пізніше британський мистецтвознавець у галузі архітектури. Найбільш відомий своїм 46-томним архітектурним покажчиком «Будівлі Англії» (1951–74).

Біографія

Ніколаус народився у Лейпцигу, Саксонія, у сім'ї російського єврея, що працював із хутром. Він відвідував школу Святого Фоми, а потім вивчав історію мистецтва в університетах Лейпцига, Мюнхена, Берліна та Франкфурта-на-Майні, отримавши ступінь доктора у 1924 році за вивчення купецьких будинків Лейпцига періоду бароко.^[9] У 1923 році одружився з Каролою (Лола) Курлбаум, дочкою відомого в Лейпцигу адвоката Альфреда Курлбаума.^[10] З 1924 по 1928 працював помічником власника Дрезденської галереї. У 1928 році Певзнер написав статтю про італійське бароко для «Handbuch der Kunstwissenschaft», багатотомної енциклопедії історії мистецтва Європи. У 1929–33 роки викладав спеціальний англомовний курс мистецтва й архітектури у Геттінгенському університеті.

На початку Певзнер схвалював економічну та культурну політику раннього режиму Гітлера.^[10]^[11] Проте через расові закони був змушений у 1933 році покинути викладання.^[12] Того ж року переїхав в Англію. Працював у Бірмінгемському університеті.^[13]

Лола Певзнер померла у 1963 році, а Ніколаус — двадцять років по тому в своєму будинку на Wildwood Terrace^[14], Гампстед, Лондон, у жовтні 1983 року.^[15] Похований на кладовищі Святого Петра, що у Вілтширі. Його молодший син, Том, був продюсером і режисером, працював над декількома фільмами про Джеймса Бонда.

Публікації

«Pioneers of the Modern Movement» (Faber, 1936)
«An Enquiry Into Industrial Art in England» (1937)
«Academies of Art, Past and Present» (1940)
«An Outline of European Architecture» (1943)
«The Leaves Southwell» (King Penguin series), Penguin, 1945
«Pioneers of Modern Design» (спочатку опубліковане як «Pioneers of the Modern Movement» у 1936; друге видання, New York: Museum of Modern Art, 1949; перероблене і частково переписане, Penguin Books, 1960)
«The Buildings of England» серія (1951–74), наприклад,
- «Surrey» (1962) (with Ian Nairn), Yale University Press, 2nd edition, revised and enlarged [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] (1971), ISBN 978-0300096750
- «The Buildings of England: Sussex» [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.] (1965) (with Ian Nairn), Yale University Press, ISBN 978-0-300-09677-4
«The Englishness of English Art [Архівовано 6 липня 2016 у Wayback Machine.]» (1955, BBC Reith Lectures)
«The Englishness of English art» (1956, друковане видання)
«Christopher Wren, 1632—1723» (1960) (Видано як частину «Universe Architecture Series»)
«The Sources of Modern Architecture and Design» (1968)
«A History of Building Types» (1976)
«Pevsner — The Complete Broadcast Talks» (Ashgate, 2014 — posthumous)