Некро́поль біля Кремлі́вської стіни — меморіальне кладовище на московській Червоній площі, біля стіни (і в стіні, яка є колумбарієм для урн з прахом) Московського Кремля.
Місце поховання видатних діячів (в основному політичних і військових) СРСР; у 1920-1930-ті там ховали також іноземних комуністів (Джона Ріда, Сена Катаяму, Клару Цеткін).
Заснування сучасного некрополя біля Кремлівської стіни покладене похованням 10 (23) листопада 1917 в двох братських могилах понад 200 безіменних бійців Жовтневого перевороту 1917. До 1930 ці дві Братські могили вже налічували понад 300 похованих, з них відомі імена лише 76-ти діячів революції та героїв Громадянської війни.
Поряд з Братськими могилами з'явилися окремі поховання відомих людей свого часу: В. Н. Подбельського — потомственого революціонера, першого радянського наркома пошти і телеграфів; Інеси Арманд — діяча міжнародного Комуністичного руху; Джона Ріда — діяча американського робочого руху, письменника і публіциста, кореспондента на фронтах Першої світової війни, автора відомої книги «10 днів, які потрясли світ» про Жовтневу революцію в Росії, померлого в Москві від тифу в 1920; В. М. Загорського — учасника російського революційного руху, у 1918 першого радянського посла у Німеччині, убитого в 1919 у Москві лівими есерами; В. В. Воровського — одного з провідних публіцистів і літературних критиків революційного періоду, першого радянського посла в скандинавських країнах, потім в Італії, убитого в Лозанні; Ф. А. Артема (Сергєєва) — в 1917 році вибраної ЦВК Рад України народним секретарем у справах торгівлі і промисловості, в 1920 — головою ЦК Всеросійського союзу гірників, загиблого в 1921 при випробуванні аеровагону; учасників революції, партійних і державних діячів В. П. Ногина, П. Л. Войкова, І. В. Русакова.
Після смерті Володимира Леніна, в 1924, побудований Мавзолей, що став центром некрополя, а надалі після переробки мавзолею — в трибуни політичних керівників СРСР.
В подальшому некрополь поповнювався двома видами поховань:
У 1925—1936 (до С. С. Каменева і А. П. Карпінського) урни переважно замурувалися на правій стороні Некрополя, але в 1934, 1935 і 1936 роках Кіров, Куйбишев і Горький були поховані з лівого боку; починаючи з 1937 року (Орджонікідзе, Марія Ульянова) поховання повністю перейшли на ліву частину і проводилися лише там до 1976 (єдиний виняток — Г. К. Жуков, чий прах був похований в 1974 році на правій стороні, поряд з С. С. Каменевим); а з 1977 аж до припинення поховань вони знов «повернулися» на праву сторону.
Політики, що знаходилися на момент смерті в опалі, не ховалися біля Кремлівської стіни (наприклад, М. С. Хрущов, А. І. Мікоян і М. В. Підгорний покояться на Новодівочому кладовище).
У випадку, якщо та або інша особа була посмертно засуджена партією, її поховання в Кремлівській стіні не ліквідувалося (влада не чіпала урни з прахом С. С. Каменева, А. Я. Вишинського і Л. З. Мехліса).
(справа наліво)
Lokasi Pengunjung: 3.16.130.93