Європейський Союз

Це одна із статей, що входять до серії: Політичний устрій Європейського Союзу

Держави-члени (27) Австрія Бельгія Болгарія Греція Данія Естонія Ірландія Іспанія Італія Кіпр Латвія Литва Люксембург Мальта Нідерланди Німеччина Польща Португалія Румунія Словаччина Словенія Угорщина Фінляндія Франція Хорватія Чехія Швеція Держави-кандидатки Албанія Боснія та Герцеговина Молдова Північна Македонія Сербія Україна Чорногорія Держави, переговори про вступ яких призупинені Грузія Туреччина Держави-заявниці Косово Спеціальні території Бельгійсько-німецькі відносини[en] Франко-німецькі відносини Нідерландсько-німецькі відносини[en] ЄС-3 Вихід

Договори та декларації Декларація Шумана (1950) Паризький договір (1951) Європейська декларація[en] (1951) Звіт Спаака (1956)[en] Римські договори (1957) Договір про Євроатом (1957) Брюссельський договір (1965) Урочиста декларація (1983) Єдиний європейський акт (1986) Маастрихтський договір (1992) Амстердамський договір (1997) Ніццький договір (2001) Берлінська декларація (2007)[en] Лісабонська угода (2007) Стаття 7[en] Стаття 50 Право на неучасть Договори про приєднання 1972, 1979, 1985, 1994, 2003, 2005, 2011 Договори про вихід 1984, 2020[en] Інші угоди Шенгенська угода (1985) Угода про Європейську економічну зону (1992) Розірвані договори та угоди Європейська конституція (2004) Перегляд членства Сполученого Королівства (2015–2016)[en]

Право Acquis communautaire: Примат[en] (Справа 6/64) Субсидіарність[en] Регламент Директива Рішення Рекомендація Висновок Хартія основних прав

Виконавчі інституції Європейська рада Президент: Шарль Мішель (АЛДЄ) Саміти Європейська комісія ІІ Комісія фон дер Ляєн Президентка: Урсула фон дер Ляєн (ЄНП) Віцепрезидент Європейської комісії[en] Європейський комісар Європейська цивільна служба[en] Генеральна секретарка[en]: Ілзе Юхансоне[en]

Законодавчі інституції Законодавча процедура Головування у Раді Європейського Союзу Угорщина (липень–грудень 2024) Конфігурації РЗП РМЗС РМЕФС Єврогрупа РСГР[en] РЗСПОЗЗПС[en] COMPET[en] РТТЕ[en] ЕР[en] РЮВС[en] РОМКС[en] Голосування Генеральний секретаріат[en] Генеральна секретарка[en]: Тереза Бланшет[en] Підготовчі органи Ради ЄС Комітет постійних представників Робоча група ради[en] Європейський парламент (депутати) Президентка: Роберта Мецола Найбільші фракції: ЄНП: Манфред Вебер СіД: Іратхе Ґарсія Депутат Європарламенту (705) Бюро[en] Віцепрезидент[en] Квестор[en] Конференція[en] Комітети Національні парламенти

Судові інституції Суд Європейського Союзу Суд Справедливості Члени[en] Генеральний адвокат (Європейський Союз)[en] Судові рішення[en] Загальний Суд

Авдиторські інституції Європейський суд авдиторів Інші установи Служба внутрішнього авдиту ЄК[en] Комітет ЄП з бюджетного контролю[en] Рада з економічних і фінансових питань Офіс боротьби з шахрайством Прокуратура

Європейський центральний банк Президентка: Крістін Лаґард ЄСЦБ ЕМС Банкноти євро Монети євро

Інші установи Євратом Атомна енергетика[en] Економічний і монетарний союз Валюти Єврогрупа Єврозона Розширення єврозони ERM Шенгенська зона Шенгенська угода Прюмська конвенція[en] Шенгенська інформаційна система Візова інформаційна система[en] Візова політика Розширення Шенгенської зони Європейська економічна зона Спільний комітет ЄЕЗ[en] Європейське посвідчення особи Мікродержави та Європейський Союз Група Європейського інвестиційного банку Інвестиційний банк Інвестиційний фонд Інституції ЄІБ Європейський стабілізаційний механізм[en] Договір про створення Європейського стабілізаційного механізму[en] Європейський університетський інститут Європейський університетський інститут Єдиний патентний суд[en] Унітарний патент[en] Агентства Децентралізовані агентства ЄС Агентства єдиного ринку Агентства СЗБП Агентства ЗСБС[en] Агентства ЄСФН[en] Органи ЄМВ[en] Виконавчі органи ЄС Агентства Євроатома Децентралізовані незалежні органи ЄС Європейський інститут інновацій і технологій[en] Прокуратура Організації ЄС Європейська рада із захисту даних[en] Орган для європейських політичних партій та європейських політичних фондів Спільні підприємства ЄС та Євроатома Інші незалежні установи Європейський інспектор із захисту даних Європейський омбудсмен Дорадчі органи[en] Комітет регіонів Соціально-економічний комітет Комітет з питань політики та безпеки Військовий комітет Європейського Союзу[en] Космічна рада ЄС/ЄКА[en] Міжвідомчі установи Офіс публікацій Європейського Союзу[en] Служба зовнішніх справ Європейський офіс відбору персоналу[en] Офіс боротьби з шахрайством Європейська школа управління

Внутрішня політика Бюджет Митний союз Угоди про вільну торгівлю[en] Внутрішній ринок Зона свободи, безпеки та справедливості[en] Політики: Сільськогосподарська Енергетична Рибна Регіональна Громадянство: Паспорти Пан'європейська ідентичність Пан'європеїзм Євроскептицизм Європейський банківський союз Європейський банківський нагляд[en] Єдиний механізм вирішення[en] Союз ринків капіталу[en] Європейська система фінансового нагляду[en] Інтеграція: Наддержавність Єврофедералізм СШЄ Європа різних швидкостей Посилене співробітництво Право на неучасть Вихід

Зовнішня політика Високий представник: Жозеп Боррель Служба зовнішніх справ Спільна зовнішня та безпекова політика Спільна політика безпеки та оборони Розширення Подальше розширення Угода про асоціацію з Європейським Союзом Єдиний міграційний простір

Вибори Фракції Виборчі округи Фракції Spitzenkandidat Розподіл[en] Політична фундація[en] Референдуми Європейські вибори 1979[en], 1984[en], 1989[en], 1994, 1999[en], 2004[en] 2009[en], 2014, 2019, 2024, 2029 (наступні) Політичні партії ЄНП СіД ЄКР АЛДЄ ЄВА ЄКР ЛЗП Зелені — ЄВА ЄОЛ/ЛЗП ЄСПД Незалежні

Недіючі організації Європейські Спільноти (ЄС) Європейська спільнота з вугілля та сталі Європейська економічна спільнота Західноєвропейський союз Європейський Конвент п о р

Незалежні (НЗ) або неприєдані (НП) (фр. Non-Inscrits; скорочено NI; англ. Non-Attached Members, скорочено NA^[1]) — депутати Європейського парламенту, які не належать ні одній з визнаних фракцій Європарламенту.

Ці члени Європарламенту можуть бути членами національної або європейської партії, але для формування політичної групи в Європейському парламенті має бути 25 депутатів з семи різних держав. Належність до якої-небудь групи надає доступ до державних фондів і місць у комітетах, але члени групи повинні бути ідеологічно пов'язані. Групи зручності, такі як Технічна група незалежних (1999—2001), раніше існували, але більше не допускаються, і були підняті мінімальні вимоги до формування групи, що змусило менш численні депутатам визнавати себе як НП.

Політичні ідеології, які демонструють незалежні, коливаються від консерватизму, націоналізму і націонал-консерватизму до соціал-лібералізму, популізму, комунізму і неонацизму. З 2015 року, однак, незалежні складаються переважно з ультраправих партій.^[2]

У 6-му Європейському парламенті 23 правих неприєднаних короткочасно сформували групу «Ідентичність, традиція, суверенітет» на початку 2007 року, але вона розпалася 14 листопада 2007 року через внутрішні розбіжності.