PROFILPELAJAR.COM

Мухін Віктор Іванович
Мухін Віктор Іванович
Народився	15 (28) вересня 1914; Зайцеве, Бахмутська волость, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	9 лютого 1977 (62 роки); Ворошиловград, Українська РСР, СРСР
Поховання	Луганськ
Країна	Російська імперія; СРСР
Діяльність	скульптор
Alma mater	Всеукраїнський художній інститут (1938)
Вчителі	Блох Леонора Абрамівна, Шервуд Леонід Володимирович і Діндо Жозефіна Костянтинівна
Відомі учні	Бунін Микола Леонтійович, Лакатош Олексій Федорович, Кізієв Петро Іванович, Щербаков Микола Миколайович, Смєшной Григорій Герасимович, Можаєв Микола Васильович і Молдаван Григорій Михайлович
Членство	Спілка радянських художників України
Брати, сестри	Мухін Микола-Богдан Іванович
Нагороди	;
Премії
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мухін.

Ві́ктор Іва́нович Му́хін (нар. 28 вересня 1914, Зайцеве — пом. 9 лютого 1977, Ворошиловград) — український радянський скульптор, член Спілки радянських художників України з 1946 року. Брат скульптора Богдана Мухіна.

Життєпис

Народився 15 [28] вересня 1914(19140928) року в селі Зайцевому (нині селище міського типу Бахмутського району Донецької області, Україна). Протягом 1931—1932 років навчався у Харківському художньому інституті у Леонори Блох; 1938 року закінчив Київський художній інститут, де вчився у Жозефіни Діндо та Леоніда Шервуда.

З 1952 року викладав у Ворошилоградському художньому училищі. Серед його вихованців — Петро Кізієв, Олексій Лакатош, Микола Можаєв. Був засновинком та у 1958—1962 роках очолював Ворошиловградську організацію Спілки художників України. Жив у Ворошиловграді, в будинку на вулиці Демехіна, № 27, квартира № 55. Помер у Ворошиловграді 9 лютого 1977 року.

Творчість

Працював в галузі монументальної та станкової скульптури. Серед робіт:

станкова скульптура

«Над загиблим другом» (1945);
«Михайло Фрунзе» (1949, бронза);
«Молодогвардійці» (композиція з п'яти фігур: Олег Кошовий, Уляна Громова, Сергій Тюленін, Любов Шевцова; 1950—1954, гіпс тонований, 251 Х 88 Х 87; у співавторстві з Василем Агібаловим та Василем Федченком; Національний художній музей України; модель пам'ятника встановленого у Сорокиному)^[1].
«Герой Радянського Союзу Уляна Громова» (1952);
«Шахтар відпочиває» (1960);
«Син Донбасу» (1963, у співавторстві з В. Дедичевим);
«Феросплавлювач» (1965);
«Хлібороби» (1965, тонований цемент);
«Ми наш, ми новий світ збудуємо» (1965—1966, дерево);
«Володимир Ленін з робітником» (1967, дерево);
«Петро Чайковський» (1967, бетон литий);
«Портрет П. Лютикова» (1971, чавунобетон);

пам'ятники

Володимиру Леніну в Красному Лучі (1944, бронза, граніт; у співавторстві з Василем Агібаловим та Василем Федченком);
радянським воїнам на братській могилі в Луганську (1944, бетон; у співавторстві з Василем Агібаловим та Василем Федченком);
радянським воїнам на братській могилі в Кадіївці (1946, бетон; у співавторстві з Василем Агібаловим та Василем Федченком);
молодогвардійцям у Сорокиному (відкрито 12 вересня 1954; бронза, граніт; у співавторстві з Василем Агібаловим та Василем Федченком, архітектор Олександр Сидоренко);
молодому Володимиру Леніну в Основі (1955, у співавторстві з Василем Агібаловим та Василем Федченком);
Володимиру Леніну в Луганську (1955, у співавторстві з Василем Агібаловим, Василем Федченком, Іваном Чумаком);
героям Біловодського повстання 1918 року у Біловодську (1968—1969, пісковик, залізобетон; архітектор В. Житомирський);
монумент «Україна — визволителям» у смт Міловому (1972, у співавторстві);
«Шахтар відпочиває» у Горлівці (1970-ті).