PROFILPELAJAR.COM

Володимир Мартинець
Володимир Мартинець
Народився	15 липня 1899; Львів
Помер	10 грудня 1960 (61 рік); Вінніпег, Канада
Країна	Австро-Угорщина; ЗУНР; УНР; Польська Республіка; Канада
Діяльність	журналіст, політик, публіцист
Галузь	політика, журналістика і публіцистика
Відомий завдяки	політичний діяч і публіцист
Знання мов	німецька, українська, російська, англійська і польська
Партія	ОУН
У шлюбі з	Ірена Туркевич-Мартинець
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартинець.

Володи́мир Євге́нович Мартине́ць (псевдо: «Волянський», «Маруся», «Туратті» 15 липня 1899, Львів — 10 грудня 1960, Вінніпег, Канада) — український політичний діяч, журналіст, публіцист, один з найплідніших авторів націоналістичного руху, борець за незалежність України у ХХ сторіччі.

Життєпис

Народився 15 липня 1899 року у Львові. Здобувши гімназійну освіту, вступив у 1918 добровольцем до Корпусу Січових Стрільців у Києві. Працював секретарем губернського комісара Холмщини, Осяння та Підляшшя Олександра Скоропис-Йолтуховського. За українсько-польської війни 1918–19 був старшиною Холмсько-Городельського коша ім. С. Петлюри.

Студіював право (1920—1923) на юридичному факультеті Львівського університету; економіку (1923-26) — у Вищій торговельній школі в Празі; політичні науки і журналістику (1927—1929) — у Берліні; філософію (1934—1936) — в Парижі у Сорбонському університеті. Відбувши рік еміграції (1925) у ЧСР, стає віце-президентом ЦЕСУС (Центральний Союз Українського Студенства) (1936—1937).

Член ЛУН та Верховної команди УВО (1927—1933), секретар і член Проводу українських націоналістів (ПРУН), головний редактор часописів «Розбудова Нації» і «Сурма» (УВО), потім — «Українського слова» (Париж). В 1934—1940 роках мешкав у Франції, де спільно з Миколою Сціборським і Миколою Капустянським вів націоналістичну роботу.

Після розколу в ОУН став на боці Андрія Мельника, очолював Крайовий провід ОУН на ЗУЗ; з 1945 року на еміграції в Німеччині, а з 1949 року — у Канаді, редагував «Новий шлях». Автор низки праць з історії УВО і ОУН.

Родина

Був одружений із відомою оперною співачкою Іриною Туркевич-Мартинець.

У грудні 1934 р. у Володимира та Ірини в Парижі, де вони жили з жовтня 1934 р., народився син^[2].

Творчість

Автор спогадів «Від УВО до ОУН» (1949), «Шляхом таборів» (1950), книжок «За зуби та пазурі нації» (1933), «Під румунським постолом» (1937), «Жидівська проблема в Україні» (1938), «Ідеологія організованого націоналізму» (1954), понад 3000 статей.

Окремі видання:

Мартинець В. Забронзовуймо наше минуле! — Париж: вид-во «Українське слово», 1937. — 31 с.
Мартинець В. Шляхом таборів ДП. Спогади. — Вінніпег, 1950. — 380 с.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ Онацький Є. У вічному місті. Т.4., Торонто, 1989. С. 384.

Джерела та література

О. І. Луцький. Мартинець Володимир Євгенович [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 531. — ISBN 978-966-00-1028-1.

Література

І. Патриляк. Мартинець Володимир // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.427 ISBN 978-966-611-818-2
Українська журналістика в іменах . За ред. М. М. Романюка. — Львів, 1997. — Вип. IV. — 351 c.
Є. Коновалець. Я б'ю у дзвін, щоб зрушити справу ОУН з мертвої точки… — Київ: Темпора — 2003. — 225 с.
Мартинець Володимир // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1996. — Т. 4. — С. 1478.
Марунчак М. Мартинець Володимир // Біографічний довідник до історії українців Канади. — Вінніпег: Накладом УВАН у Канаді, 1986. — С. 436.
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.