Площа міста становить 175,77 квадратних кілометрів, а станом на 2020 рік у п'ятнадцяти адміністративних районах Макасару проживало близько 1,424 мільйона осіб. Його офіційна столична територія, відома як Маммінасата, з додаванням ще тридцяти трьох районів сусідніх округів, займає площу 2 666,63 км², та згідно з переписом 2020 року в ній проживало близько 2 698 915 осіб. За даними Національного агентства з планування розвитку, Макасар є одним із чотирьох основних центральних міст Індонезії, поряд з Меданом, Джакартою та Сурабая. За даними Банку Індонезії, Макасар посідає друге місце за вартістю комерційної нерухомості[en] в Індонезії після Великої Джакарти[en]. Наразі в Макасарі спостерігається дуже швидке економічне зростання, що перевищує середні темпи зростання Індонезії.
Сьогодні Макасар — велике приємне місто, головною пам'яткою якого є Форт Роттердам. Неподалік знаходиться водоспад Бантимурунґ. Головними продуктами, що йдуть на експорт, є гума, кава, ротанг, копра. Культурний осередок — УніверситетГасануддіна, заснований 1956 року; головний виш східної Індонезії. В місті діє аеропорт. Якісні дороги сполучають місто з внутрішніми частинами острова.
Назва Макасару португальці писали як Macáçar протягом своєї присутності 17 століття. Нідерландці писали назву як Makasser, і Makassar за свого правління над містом як частиною Нідерландської Ост-Індії. Зі здобуттям незалежності після Другої світової війни індонезійці зберегли нідерландське написання Makassar з подвійною літерою s, незважаючи на те, що індонезійська мова не має подвійних приголосних[en][2]. 1 вересня 1971 року (і до 1999-го) місто було перейменовано відповідно до однієї з доколоніального назв міського форту Роттердам — Уджунґ-Панданґ (індонез.Jumpandang)[2]. Рішення було прийнято тоді, коли Макасар розширювався з його початкових 21 км², охоплюючи сусідні землі, аби приглушити етнічний відтінок назви. Назва Уджунґ-Панданґ залишалася непоширеною серед місцевих жителів, і 13 жовтня 1999 назва повернулася до Макасар за президента Б. Ю. Хабібі, який сам був уродженцем Південного Сулавесі.
Виконавчим головою міста є мер, який обирається прямим голосуванням на п'ять років. Мерові допомагає заступник міського голови, який також є виборним посадовцем. У місті діють законодавчі збори, члени яких також обираються строком на п'ять років.
Адміністративні райони
Місто Макасар поділено на 15 адміністративних районів (кекаматан, kecamatan) і 153 міських селища (келурахан, kelurahan). Райони перераховано нижче із зазначенням їхніх площ і населення за даними перепису 2010[3] та 2020 років[4]. У таблиці також зазначено кількість адміністративних селищ (келурахан) у кожному районі.
Макассар — багатоетнічне місто, населене переважно буґісами і макасарами. Решту складають тораджи, мандари, бутонці, китайці та яванці. Поточне населення станом на 2020 рік становило приблизно 1,424 мільйона осіб, а у столичній зоні – 2,7 мільйона осіб.