PROFILPELAJAR.COM

	Нідерландська Ост-Індія ; Nederlandsch-Indië; Nederlands-Indië; Hindia-Belanda
	Голландська колонія
Прапор	Герб
	Карта Голландської Ост-Індії, яка показує територіальну експансію з 1800 р. До найбільшої межі попередньо японської окупації в 1942 р. ;
Столиця	Батавія
Мова(и)	нідерландська мова (офіційна); малайська (лінгва франка); яванська мова; китайська мова; мови корінних народів
Релігія	Іслам; Християнство; Індуїзм; Буддизм
Грошова одиниця	гульден голландської Ост-Індії
Форма правління	колоніальна адміністрація
	↑ Зайнята японськими військами в період між 1942 і 1945 роками, а потім Індонезійська національна революція до 1949 року. Індонезія проголосила свою незалежність 17 серпня 1945 року. Нідерландська Нова Гвінея була передана Індонезії в 1963 році. Офіційна дата відповідно до Організацією Об'єднаних Націй — 1949 рік
Попередник	Наступник
	Голландська Ост-Індійська компанія
	Султанат Ачех
	Королівство Балі
	Султанат Ріау-Лінгга
	Португальська Малакка
Сполучені Штати Індонезії
Нідерландська Нова Гвінея
Республіка Південно-Молуккських островів
Стрейтс-Сетлментс
Сьогодні є частиною	Індонезія; Малайзія
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Нідерландська Ост-Індія

Нідерландська Ост-Індія або Голландська Ост-Індія (нід. Nederlands-Indië; індонез. Hindia-Belanda, зараз Індонезія) — голландські колоніальні володіння на островах Малайського архіпелагу. Утворилася в 1800 внаслідок націоналізації Голландської Ост-Індійської компанії. Існувала до японської окупації в березні 1942. У розмовній мові та неофіційних документах іноді називається також Нідерландська (або Голландська) Індія. Не слід плутати її з Голландської Індією — голландськими колоніальними володіннями на півострові Індостан. Як й інші колоніальні утворення, Нідерландська Ост-Індія постала в гострій конкурентній боротьбі як з місцевими державними формуваннями, так і з іншими колоніальними державами (Великою Британією, Португалією, Францією, Іспанією). Довгий час мала переважно таласократичний характер, фактично охоплюючи лише низку прибережних факторій та форпостів, оточених володіннями місцевих малайських султанатів. Завоювання кінця XIX — початку XX століть, а також використання механізмів потужної економічної експлуатації, дозволили голландцям об'єднати велику частину архіпелагу під владою своєї корони. Нідерландська Ост-Індія з її багатими запасами нафти та інших корисних копалин вважалася «перлиною в короні голландської колоніальної імперії»^[2].

Передісторія

23 червня 1596 кораблі першої голландської торгової експедиції в Ост-Індію на чолі з Корнеліусом де Гаутманом прибули у султанат Бантен (заст. — Бантам) на о. Ява. Голландці усвідомили потенційну прибутковість цих територій. Після свого першого успішного проникнення, голландські комерсанти створюють цілу низку торгових консорціумів в різних містах і провінціях Нідерландів. Ці компанії були пов'язані з армією, флотом та великим капіталом і використовувалися для торгівлі з країнами Сходу.

В 1598 році на «Острови Прянощів» прибула друга голландська експедиція, економічні результати якої перевершили найсміливіші очікування і вже у 1602 році різні голландські приватні консорціуми, які намагались організувати торгівлю з країнами Південно-Східної Азії, об'єдналися в об'єднану голландську Ост-Індійську компанію, яка володіла надзвичайно великим, як на ті часи, акціонерним капіталом і отримала монопольні права на торгівлю з Ост-Індією.

Загальна хронологія

1602–1800: компанія веде військово-торговельні операції в цьому регіоні, хоча власне територіальні прирощення незначні. Голландський флот повністю контролює міжострівні води та основні порти, витісняючи англійців та португальців.
1800–1942: інтенсивна територіальна анексія, довгі й кровопролитні колоніальні війни з місцевим населенням та іншими європейськими державами.
1859: голландська анексія 2/3 території Португальської Індонезії, за винятком регіону Східний Тимор.
1942–1945: Японська окупація Індонезії
1945–1949: голландська реставрація, Індонезійська війна за незалежність
травень 1963: передача Індонезії останньої голландської території — регіону Нідерландської Нової Гвінеї.

Заснування

Під час наполеонівських воєн територія самих Нідерландів захоплена Францією, і всі голландські колонії автоматично стали французькими. Таким чином у 1808—1811 колонією керував французький генерал-губернатор. У 1811-1816, під час Наполеонівських воєн, територія Голландської Ост-Індії була захоплена Сполученим Королівством, занепокоєним зміцнення Франції (до цього часу Велика Британія вже також встигла окупувати й Капську колонію, найважливішу торгову ланку між Нідерландами й Індонезією).

Могутність голландської колоніальної імперії було підірвано, проте Англії був потрібен протестантський союзник у боротьбі з католицькими колоніальними державами: Францією, Іспанією та Португалією. Тому в 1824 за англо-голландською угодою окупована територія була повернена Голландії в обмін на голландські колоніальні володіння в Індії. Окрім того, до Англії перейшов півострів Малакка. Новоутворений кордон між Британської Малайєю та Голландською Ост-Індією залишається і донині кордоном між Малайзією та Індонезією.

Територіальна експансія

Столицею Голландської Ост-Індії була Батавія, зараз Джакарта — столиця Індонезії. Хоча острів Ява контролювався Голландською Ост-Індською компанією та голландської колоніальною адміністрацією протягом 350 років, з часів Яна Куна, повний контроль над більшою частиною Голландської Ост-Індії, включаючи острови Борнео, Ломбок та західну частину Нової Гвінеї, був встановлений лише на початку XX століття^[3].

Ісламський опір

Місцеве населення Індонезії, що спиралося на внутрішню стійкість ісламських інститутів, чинило значний опір Голландській Ост-Індській компанії, а потім і голландській колоніальній адміністрації, що послаблювало голландський контроль та з'ясувало нідерландські збройні сили^[4]. Найтривалішими конфліктами були війна Падре на Суматрі (1821—1838), Яванська війна (1825—1830) і кривава тридцятирічна війна в султанаті Ачех (північно-західна частина Суматри), яка тривала з 1873 по 1908 рік.

У 1846 і 1849 голландці провели невдалі спроби завоювати острів Балі, який опинився під повним голландським контролем лише в 1906. Тубільці Західної Нової Гвінеї та більшості внутрішніх гірських районів були підкорені лише в 1920-х. Значною проблемою було також доволі поширене піратство в цих водах (малайське, китайське, арабське, європейське), яке тривало до середини XIX століття^[3].

У 1904—1909 під час правління генерал-губернатора Дж. Б. Ван Хетца влада голландської колоніальної адміністрації поширилася на всю територію голландської Ост-Індії, заклавши, таким чином, основи сучасної індонезійської держави^[5]. Південно-Західний Сулавесі було зайнято в 1905—1906 роках, острів Балі в 1906, а західну частину острова Нова Гвінея в 1920.

Падіння Голландської Ост-Індії

10 січня 1942 Японія, що відчувала потребу в корисних копалинах, якими була багата Нідерландська Ост-Індія (насамперед йшлося про нафту), оголосила війну королівству Нідерландам. У ході Операції в Нідерландській Ост-Індії територія колонії до березня 1942 року була повністю захоплена японськими військами.

Падіння Голландської Ост-Індії означало й кінець голландської колоніальної імперії. Вже 17 серпня 1945, після звільнення від Японії була проголошена Республіка Індонезія, яку Голландія визнала в 1949 після закінчення війни за незалежність Індонезії.

Див. також

Примітки

↑ The United Nations and Decolonization. www.un.org (англ.). Процитовано 22 грудня 2017.
↑ А. Крозе. Голландский флот во Второй мировой войне. — М. : ACT, 2005. — ISBN 5-17-026035-0.
↑ ^а ^б Witton, Patrick (2003). Indonesia. Melbourne: Lonely Planet. с. 23–25. ISBN 1-74059-154-2.
↑ Schwarz, A. (1994). A Nation in Waiting: Indonesia in the 1990s. Westview Press. с. 3–4. ISBN 1-86373-635-2.
↑ Robert Cribb, «Development policy in the early 20th century», in Jan-Paul Dirkse, Frans Hüsken and Mario Rutten, eds, Development and social welfare: Indonesia's experiences under the New Order (Leiden: Koninklijk Instituut voor Taal-, Land-en Volkenkunde, 1993), pp. 225—245.

Джерела

Boomgaard, Peter (2001). Het Indië Boek (Waanders).
T. Friend, Indonesian Destinies, Harvard University Press, 2003. ISBN 0-674-01137-6
Nagtegaal, Luc. Riding the Dutch Tiger: The Dutch East Indies Company and the Northeast Coast of Java, 1680—1743 (1996) 250 pp
Anthony Reid, The Indonesian National Revolution 1945—1950, Melbourne, Longman Pty Ltd, 1974. ISBN 0-582-71046-4
M.C. Ricklefs, A Modern History of Indonesia, 2nd edition, MacMillan, 1991, chapters 10–15. ISBN 0-333-57690-X
Adrian Vickers, A History of Modern Indonesia, Cambridge University Press, 2005. ISBN 0-521-54262-6
Patrick Witton, Indonesia, Melbourne, Lonely Planet, 2003, 23–25. ISBN 1-74059-154-2