PROFILPELAJAR.COM

Люлька Архип
Михайлович
Люлька Архип; Михайлович
Народився	10 (23) березня 1908; Саварка
Помер	1 червня 1984 (76 років); Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія → СРСР
Національність	українець
Діяльність	бортінженер, конструктор
Alma mater	Київський політехнічний інститут
Галузь	авіація
Заклад	АН СРСР
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Членство	Російська академія наук; Академія наук СРСР
Партія	КПРС
Відомий завдяки:	Розробив конструкцію першого у світі двоконтурного турбореактивного двигуна (1939—1941)
Нагороди
	Люлька Архип Михайлович у Вікісховищі

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Люлька (значення).

Архи́п Миха́йлович Лю́лька (10 (23) березня 1908(19080323), Саварка, Київська губернія (нині Обухівського району, Київської області) — 1 червня 1984, Москва, СРСР) — український радянський конструктор авіаційних двигунів. Член-кореспондент АН СРСР (з 1960), академік АН СРСР (1968).

Життєопис

У 1925 році закінчив ремісниче училище в Білій Церкві. З другого разу вступив до Київського політехнічного інституту, який закінчив у 1931. Учень Михайла Кравчука.

У 1937—1939 роках, працюючи у Харківському авіаційному інституті, розробив проєкт конструкції першого в СРСР двоконтурного турбореактивного двигуна (ТРД).

Розробив проєкт конструкції першого у світі двоконтурного турбореактивного двигуна (1939—1941), інших двигунів. Дослідив нові енергетичні речовини. З 1939 році працював над подальшим розвитком будови свого ТРД в Ленінграді в КБ на одному з місцевих машинобудівних заводів. У 1941—1942 роках евакуйований у Башкірську АРСР, працював на закритому танковому заводі у Челябінську. В 1943 році був направлений в Москву, де працював над проєктами авіаційних двигунів. 1941 року А. М. Люлька запатентував двоконтурну схему турбореактивного двигуна — ТРДД, але на той момент не було можливостей для її практичної реалізації (це стане можливим тільки у 1960-ті роки). Розуміючи це, Архип Михайлович запропонував двигун, заснований на більш простій одноконтурній схемі. Але і цей проект випередив свій час, не маючи аналогів. Двоконтурна схема турбореактивного двигуна є головною схемою сучасних^[коли?] двигунів як військової, так і цивільної авіації.^{[джерело?]}

З 1946 року — головний конструктор авіаційних двигунів. Згодом під його керівництвом створені потужні ТРД нового типу.

Був піонером розробки турбореактивних двигунів для надзвукової авіації, зробивши перші кроки у цьому напрямі ще в далекі тридцяті роки. Під його керівництвом створюється спеціальне КБ, нині НВО «Сатурн», яке носить його ім'я.

У 1938 році групою Архипа Люльки розроблений проєкт двигуна РГД-1, що дав би змогу літаку, за задумом авторів, розвинути швидкість до 900 км/год. Але справжнє визнання талановитий конструктор здобув у повоєнні роки.

28 травня 1947 року дослідний літак Су-11 з двигуном ТР-1 конструкції Люльки розвинув швидкість 900 км/год. Згодом ТР-1 було встановлено на дослідні літаки Іл-22. Восени 1957 року відбулися випробування літака Су-7, який вперше перевищив швидкість звуку вдвічі. На базі цього літака згодом були створені бомбардувальник і штурмовик. А один з останніх створених Люлькою двигунів АЛ-31Ф^[ru] стоїть на всесвітньо відомому Су-27, яким встановлено 27 світових рекордів і виконуються такі фігури вищого пілотажу, як «Колокол» і «Кобра Пугачова». Дітище Архипа Люльки — двигун АЛ-29 встановлено на макеті-аналозі космічного корабля багаторазового використання «Буран», який свого часу був розроблений у КБ ім. Павла Сухого.

У 1948 році у процесі доводочних робіт на базі ТР-3 (тягою 4000 кг) було створено більш потужний двигун тягою 5000 кг, що отримав позначення АЛ-5 і став двигуном для відомих дослідних реактивних літаків: Як-1000, Ла-190, Іл-30, Іл-46. За створення цього двигуна велику групу співробітників КБ на чолі з А. М. Люлькою було нагороджено Державною премією. Після АЛ-5 всі наступні двигуни КБ А. М. Люльки позначалися ініціалами їх розробника.

У 1952 році випущено двигун АЛ-7 , який встановлювався на дослідних Іл-54 і на гідролітаках конструкторського бюро Г. М. Берієва Б-10, випущених невеликою серією. Модифікований форсажною камерою згорання АЛ-7 став ТРДФ, АЛ-7Ф і впроваджувався вже на серійних надзвукових літаках Су-7Б, Су-9 і Ту-128. Літаки П. С. Сухого і Г. М. Берієва з двигунами А. М. Люльки встановили понад двадцять світових рекордів.

Більш форсований варіант ТРДФ АЛ-21ФЗ (тягою 11200 кгс) став двигуном шести модифікацій літака з крилами змінної стріловидності Су-17 і такої ж кількості модифікацій військового бомбардувальника (з крилами змінної геометрії) Су-24. У 70-ті роки в ОКБ А. М. Люльки на базі двоконтурного реактивного двигуна було створено нові ТРДФ (АЛ-31 та інші), які не поступалися найкращим світовим аналогам. Конструкторську і наукову роботу А. М. Люлька успішно поєднував із громадською діяльністю. Його неодноразово обирали депутатом Верховної Ради СРСР.

У 1968 році Архип Михайлович був обраний дійсним членом Академії наук СРСР, де він очолював комісію газових турбін Академії.

Останні роки свого життя мешкав в будинку на Протоповському провулку, 6 у Москві. Помер 1 червня 1984 року та похований на Новодівичому цвинтарі у Москві.

Двигуни Архипа Люльки на радянських літаках

ТР-1 для Су-11 та Іл-22
АЛ-5 для Іл-30 та Іл-46
АЛ-7 для Іл-54
АЛ-7Б (ПБ) для Ту-98
АЛ-7Ф-1 для Су-7 та його модифікацій
АІ-7 для Су-9
АЛ-21 для Су-22, Су-24
АЛ-31 для Су-27, Су-30
АЛ-35 для Су-27
АЛ-41 для Су-37 та МіГ МФ1

Відзнаки

Герой Соціалістичної Праці (1957).
Лауреат Ленінської премії (1976).
Лауреат Сталінських премій (1948, 1951).

Вшанування

Вулиця Академіка Люльки у місті Львів.

Вулиці Архипа Люльки у містах Біла Церква, Богуслав, Дрогобич, Київ.

25 травня 2007 року, у селі Саварка Обухівського району Київської області — рідному селі А. М. Люльки, на подвір'ї місцевої школи його імені відкрито пам'ятник академіку^[1].

На фасаді корпусу № 6 Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» встановлено меморіальну таблицю академіку Архипу Люльці, його портрет — у Галереї видатних випускників КПІ, за головним корпусом КПІ на алеї видатних вчених встановлено пам'ятник Архипу Михайловичу Люльці^[2]. Також меморіальні таблиці встановлені на фасаді моторобудівного факультету Харківського авіаційного інституту, на фасаді національного аграрного університету у Білій Церкві та на фасаді будинку на Протоповському провулку у Москві, де у 1974—1984 роках мешкав академік Архип Люлька (відкрита 14 серпня 1987 року).

23 березня 2018 року на державному рівні в Україні відзначалася пам'ятна дата — 110 років з дня народження Архипа Люльки (1908—1984), конструктора авіаційних двигунів^[3].

Примітки

↑ Відкрито пам'ятник А. М. Люльці. kpi.ua. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 1 жовтня 2022.
↑ Пам'ятник Люльці Архипу Михайловичу. kpi.ua. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 1 жовтня 2022.
↑ Постанова Верховної Ради України від 08.02.2018 р. № 2287-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2018 році». rada.gov.ua. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 1 жовтня 2022.

Джерела та література

Кузьмина Л. М. Огненное сердце. — Москва : Московский рабочий, 1988. — 207 с. — (Творцы науки и техники) — ISBN 978-5-699-22833-1. (рос.)
Кузьмина Л. М. Неизвестный Люлька. Пламенные сердца гения. — Москва : Яуза; Эксмо, 2007. — 608 с. (рос.)
Виктор Литовкин (16 октября 2009). Четыре сюжета из рассказов генерального конструктора. aex.ru (рос.). Независимое военное обозрение. Процитовано 1 жовтня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (життєвий епізод за участі А. М. Люльки)
А. Н. Пономарев. Советские авиационные конструкторы / І. Ф. Шаров. — Издание 3-е, исправленное и дополненное. — Москва : Воениздат, 1990. — 320 с. — ISBN 5-203-00668-7. (рос.)
Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 2 : Каліграфія — Португальці. — 736 с. — С. 306.
Ховрич С. Важка дорога до Архипа Люльки // День. — № 180—181 (3581—3582). — 2011. — С. 12.
В. О. Христич, Г. Б. Варламов Люлька Архип Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
Шаров І. Ф. Вчені України: 100 видатних імен / І. Ф. Шаров. — Київ : АртЕк, 2006. — 488 с. — ISBN 966-505-054-0.
Шендеровський В. Його ім'ям названо реактивні двигуни — Архип Люлька // Нехай не гасне світ науки. Книга перша / За ред. Е. Бабчук. — З-тє вид. — Київ : ВД «Простір», 2009. — С. 168—173. — ISBN 978-966-2068-13-9.
О. К. Янковський Люлька Архип Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 390. — ISBN 978-966-00-1028-1.