Левко Лепкий
Лев Сильвестрович Лепкий
Псевдонім	Леле, Оровець, Льоньо, Швунг, Зиз
Народився	7 грудня 1888(1888-12-07)  Австро-Угорщина, Королівство Галичини і Володимирії, Поручин
Помер	28 жовтня 1971(1971-10-28) (82 роки)  США, Нью-Джерсі, Трентон
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  УНР → II Польська Республіка →  США
Національність	українець
Діяльність	поет
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Мова творів	українська
Батько	Лепкий Сильвестр
Брати, сестри	Лепкий Богдан Сильвестрович і Лепкий Микола Сильвестрович
Нагороди
Лепкий Левко Сильвестрович у Вікісховищі

Лев (Левко) Сильвестрович Ле́пкий (літературні псевдоніми: Леле, Оровець, Льоньо, Швунг, Зиз; 7 грудня 1888, Поручин — 28 жовтня 1971, Трентон) — український поет, прозаїк, журналіст, редактор, композитор, художник. Син Сильвестра, брат Богдана та Миколи Лепких.

Ще навчаючись у Бережанській гімназії та під час університетських студій у Львові, Лев Лепкий поринає у вир громадського і культурного життя, організовує театральні гуртки молоді, виступає з хорами в селах і містечках Галичини. Під час навчання у Краківській академії мистецтв разом зі студентськими аматорськими театральними та співочими гуртками їздив на виступи на Буковину, до Німеччини та Австрії.

Разом із друзями організував Січові організації на Бережанщині та в околицях Борислава. Один з визначних діячів товариства «Сокіл» до Першої світової війни. Згодом перейшов до «Пласту».

Поручник резерву армії Австро-Угорщини.^[1] З початком Першої світової стає одним із перших організаторів Легіону Українських Січових Стрільців (УСС)^[2]. Служив, зокрема, у ІІІ курені УСС, де у званні поручника був командантом кінної сотні, брав участь у боях поблизу Кам'янця.^[3] Разом з Романом Купчинським, Михайлом Гайворонським, Юрієм Шкрумеляком, Антоном Лотоцьким творив стрілецькі пісні й інші художні твори, в яких закарбовано історію УСС. Автор низки пам'ятників на могилах січових стрільців, зокрема у Винниках біля Львова.

Після закінчення війни Левко Лепкий активно займався літературною, редакторською роботою. У 1931—1939 роках працював директором українського курорту «Черче» біля Рогатина, був одним із його співзасновників.

У 1939 році, з початком Другої світової війни, виїхав до Кракова, де жив і працював його брат Богдан, а відтак — до США.

У США включився в громадське життя української діаспори, відновив видавництво «Червона Калина», публікував спогади, оповідання, вірші та нові пісні.

Найбільше відомий як автор широко популярних стрілецьких пісень, зокрема, «Гей, видно село», «Бо війна війною», «Колись, дівчино мила», мелодією до знаменитих «Журавлів» його старшого брата Богдана Лепкого.

Літературна спадщина Лева Лепкого, зокрема, твори стрілецького та міжвоєнного періодів, що були опубліковані раніше, а також взяті з рукописного архіву поета, зібрані у книзі «Лев Лепкий. Твори»^[4].

Окремі твори:

• Ле-ле: Перший голова Ревкому, фарса на 1 дію зі співами, дієвих осіб 7. 20 стор. — вид. «Русалка»
• Ле-ле: Після равту, фарса на 1 дію зі співами. Дієвих осіб 6. 24 стор. — вид. «Русалка»

Левко Лепкий, базуючись на козацьких традиціях, розробив новий головний убір, так звану мазепинку,для УСС^[5].

7 грудня 2018 року на державному рівні в Україні відзначається пам'ятна дата — 130 років з дня народження Левка (Льва) Лепкого (1888—1971), письменника, видавця, редактора, композитора, художника.^[6]

• О. І. Луцький. Лепкий Лев Сильвестрович [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 125. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Я. І. Мазурак. Лепкий Лев Сильвестрович [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Коритко Р. Ф. Від передгроззя до громовиці. Роман з життя Богдана і Левка Лепких. — Л.: Кобзар, 2000. — 294 с.
• Погребенник Ф. П. Лепкий Левко Сильвестрович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 163-164.
• Подуфалий В. І. Великдень прийде ще до нас // Україна. — 1990. — № 43. — С. 10-11.
• Ткачук М. Художній світ лірики Левка Лепкого // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія «Літературознавство». — Тернопіль, 1999. — Вип. 4. — С. 293-298.
• Погребенник Ф. Лепкі // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 363.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості // Упорядкування В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
• Енциклопедія Української Діяспори: [у 7 т.] / гол. ред. Василь Маркусь ; Наукове Товариство ім. Шевченка, Національна академія наук України. — К. : ІНТЕЛ, 2009. — Т. 1 : Сполучені Штати Америки. Книга 2. С. 22.

• Лепкий Лев Сильвестрович // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 88-89.
• Лепкий Лев [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 826. — 1000 екз.
• Пісні Левка Лепкого [Архівовано 13 липня 2009 у Wayback Machine.]
• Житкевич А. Співець стрілецької доби [Архівовано 3 серпня 2018 у Wayback Machine.] // «Свобода». — 2007. — Ч. 21 (25 трав.). — С. 24.