Куций Степан Юхимович

Степан Куций

При народженні	Куций Степан Юхимович
Народження	14 жовтня 1952(1952-10-14) (72 роки) Зведенівка, Шаргородський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Національність	українець
Країна	СРСР → Україна
Жанр	скульптура
Навчання	Ужгородське училище прикладного мистецтва, Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва
Діяльність	художник
Діти	Куца-Чапенко Олена Степанівна
Звання	Заслужений художник України

Степа́н Юхи́мович Ку́ций (* 14 жовтня 1952, с. Зведенівка, Шаргородський район Вінницька область), Заслужений художник України (2007), член Національної спілки художників України.

Життєпис

Народилася 14 жовтня 1952 року у с. Зведенівка, Шаргородського району Вінницької області, Україна). У 1977 р. закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва, 1982 р. – Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. Упродовж 1983–1990 рр. – керівник народної студії образотворчого мистецтва в м. Переяславі. З 1984 р. є учасником мистецьких виставок. Упродовж 1991–2020 рр. – директор Переяславської дитячої художньої школи. З 1993 р. працював викладачем кафедри мистецьких дисциплін ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Нині працює у майстерні Національної спілки художників України (м. Київ)^[1].

Творчість

Створює скульптури, малу, декоративну, садово-паркову пластику (основні матеріали – гіпс, бронза, мідь, оргскло, шамот, камінь, дерево), живописні пейзажі та портрети. Окремі роботи зберігаються у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав», Черкаському художньому музеї, Запорізькому обласному художньому музеї і Хмельницькому обласному художньому музеї. Створив галерею скульптурних погрудь визначних діячів, що здійснили вагомий вплив на українську історію та культуру, які представлені в екстер’єрі міста^[2].

Серед робіт:

живопис

«Баба Настя» (1980);
«Верби» (1980);
«Старі верби» (1984);
«Ф. Проказов» (1984);
«Олена» (1990).

скульптура

«Сівач» (1980);
«Козак Мамай» (1986);
«Дума побратимів» (1991);
«Янголи-охоронці» (1992);
«Родина» (1994);
«Двоє» (1996);
«Св. Єфрем» (1998);
«Дума про кобзу» (1999);
«Боян» (2000);
«М. Грушевський» (2002);
«О. Бодянський» (2003);
«Т. Шевченко» (2003);
«М. Максимович» (2005);
«М. Сікорський» (2005);
«Н. Лівицька-Холодна» (2006);
«О. Кониський» (2006);
«М. Маркевич» (2007);
«Князь Олег» (2007);
«Г. Сковорода» (2009);
«А. Солов’яненко» (2009);
«І. Марчук» (2010);
«А. Ахматова» (2011).

Особисте життя

Дружина – Куца Надія Тихонівна. Донька – Куца-Чапенко Олена Степанівна^[3].

Примітки

↑ У ПЕРЕЯСЛАВІ ВІДБУВСЯ ХІІІ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ФОРУМ «СІКОРСЬКІ ЧИТАННЯ» (укр.). 29 жовтня 2024. Процитовано 17 січня 2025.
↑ Лауреатами Премії Сікорського у 2024-му стали двоє людей: серед них – почесний житель Переяслава Степан Куций (укр.). 24 жовтня 2024. Процитовано 17 січня 2025.
↑ Запрошуємо на виставку «вишитий рушник – святиня нашої родини» авторські рушники художниці Олени Куцої-Чапенко (укр.). 20217-05-12. Процитовано 17 січня 2025.

Джерела

Виставка творів мистецької родини Куцих «Барвистий травень» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Куций Степан Юхимович [Архівовано 12 вересня 2016 у Wayback Machine.]
Міщенко Г.Г. Куций Степан Юхимович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.

Див. також

Куца-Чапенко Олена Степанівна, донька

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.