Країна отримала назву від назви стародавньої країни Корі (I тис. н. е.). В країні величезна кількість пам'ятників, буддійських храмів та статуй.[1] Разом з кількатисячолітньою історією ця країна поєднує сучасний розвиток смартміст, та впливає на сучасні світові тенденції. «Культура швидкості» закріплена в ментальності корейців.
Культура Ppalli-ppalli (кор.빨리 빨리) — «культура швидкості» демонструє південних корейців, які прагнуть робити усе швидше: найшвидший у світі інтернет, експрес-курси іноземних мов, бліцпобачення.
Крім того, Ppalli-ppalli є девізом постачальників їжі, які доставляють замовлення за дуже короткий час[2].
Культура Південної Кореї є аспектом культурної глобалізації й рекламує південнокорейську культуру для країн Азії та Заходу. Це є наслідком феномену «південнокорейського патріотизму» та збереження самобутності своєї культури[3].
Традиційне мистецтво
Культура південнокорейської музики та танців утворилась як синтез культур стародавнього Китаю та Японії.
Південнокорейські танці, поділяються на: народні та аристократичні. Народні танці передають веселість духу та оптимізм корейців. Аристократичні танці менше виражають емоції, та показують більш граціозні рухи.
Живопис
Корейський живопис має початок з бронзового віку наскельних малюнків. Розвиток цього виду живопису розпочався з періоду трьох держав. Корейський живопис під час об'єднаного Сілла мало вивчений і майже не зберігся. Найвідоміший майстер VI ст. живописець Сольго, розписував стіни храму Хванненса. В епоху Корьо з'явився академічний живопис. Сучасний живопис Кореї розвивається в кількох стилях: одні художники виконують рисунок за допомогою олії та графіки, інші — в традиційному корейському стилі. Сучасні відомі художники Кореї — Нам Джун Пайк[5], Кімсуджа[6], До Хо Су[7], Лі Уфан[8][9].
Архітектура
Корею називають «країною ранкового спокою» (land of morning calm). У столиці країни — Сеулі знаходиться «Палац променистого сонця» (палац Кьонбоккун), побудований у 14 ст. н. е. під час правління великої династії Чосон. Палац Чхандоккун є резиденцією королеви країни, на території палацу розташований сад Бівона з багатовіковими деревами. Фортеця Намхансансон знаходиться на горі Намхансан, разом з прилеглою територією є національним парком. У місті Пусані знаходиться велика корейська стіна, яка будувалась протягом століття, та храм Тхондоса, який включено до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. В цьому храмі зібрані реліквії великого Будди. Найкрасивішим храмом країни вважається храм Хеїнса, в цьому храмі знаходяться древні буддійські писання. Найдавніший храм країни — храм Пульгукса (Монастир царства Будди) з величезним Дзвоном Емілі. Поруч храму розташовані найдавніша обсерваторія Чхомсонде та парк Тумулі.[1]
У 2004 році на південному заході від Сеула було зведено розумне місто, діловий центр Сонгдо.[10]
Адміністративний центр Седжон був побудований з нуля в період з 2010 по 2012 роки.[10]
Традиційний одяг
Традиційний корейський одяг «ханбок», асоціюється з династією Чосон, сьогодні використовують як напівофіційний та формальний одяг, також, як святковий в період свят та урочистостей. Після Корейської війни (1950 р.-1953 р.) «ханбок» вийшов з моди, і його замінив одяг західного стилю. Для збереження традицій, з 1996 року кожну суботу місяця оголошено «днем носінням ханбоку»[11].
Південнокорейська кухня є аспектом глобалізації корейської кухні. Корейці приділяють трапезі значну увагу, і традиційно не заведено пропускати приймання їжі. Корейці представляють страви корейської кухні як дуже корисні для здоров'я. Всупереч поширеному стереотипу, дуже мало корейців пробували їжу з собачатини, яка вважається традиційною святковою стравою[12]. В Південній Кореї тривають суперечки, особливо з боку молоді, щодо використання в їжу страв з собак[13]. Проте, станом на листопад 2023 року, за даними уряду, в Південній Кореї продовжує існувати близько 1150 ферм з розведення собак, 34 бійні, 219 дистриб'юторських компаній і 1600 ресторанів, де подають собаче м'ясо[14].
Корейські фільми й серіали
Корейські фільми (Korean film) та серіали (Korean drama) відомі в усьому світі тим, що теми, які в них розкриваються, та персонажі, зрозумілі кожному глядачеві. Корейський фільм «Паразити» здобув популярну премію «Оскар», як найкращий фільм 2020 року, в історії премії вперше таку нагороду отримав фільм іноземною мовою.[15]
