PROFILPELAJAR.COM

Кобальтин
Кобальтин
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d]
Абревіатура	Cbt
Хімічна формула	CoAsS
Клас мінералу	Персульфідів
Nickel-Strunz 10	2.EB.25
Dana 8	2.12.3.1
Генезис	контактово-метасоматичний
Ідентифікація
Колір	білий, сталево-сірий
Форма кристалів	кубічні, октаедричні
Сингонія	ромбічна сингонія
Спайність	середня по кубу
Твердість	5,5
Блиск	металевий
Прозорість	непрозорий
Колір риси	чорний
Густина	6,3
Інші характеристики
Названо на честь	кобальт
	Кобальтин у Вікісховищі

Кобальтин, кобальтит — мінерал класу персульфідів, сульфід кобальту та арсену. Група кобальтин(т)у.

Синонім: кобальтовий блиск.

Етимологія та історія

У шахтарському середовищі в середні віки мінерал був відомий як «кобальтовий блиск»^[5], оскільки вважався «зачарованим гоблінами». З вигляду здавалося, що руда містить корисні метали, але їх не можна було виплавити. Натомість через вміст арсену при нагріванні виділялися лише токсичні випари.^[6]

Мінерал був вперше кількісно проаналізований і описаний як кобальтовий блиск у 1797 році німецьким хіміком Мартіном Генріхом Клапротом (1743—1817). Сучасну назву кобальтит (фр. cobaltine) мінерал отримав у 1832 році від французького геолога і мінералога Франсуа Сюльпіса Боданта (1787—1850), який назвав його на честь його характерного компонента, елемента кобальту. Інші синоніми, які він записав, — сірий кобальт, кобальтовий еклатант і білий кобальт^[7].

Загальний опис

Хімічна формула: CoAsS.

За Є. Лазаренком та О. Винар містить (%) Co — 26-34; As — 42-48; S — 18-21. Домішки заліза (до 16 %), нікелю і стибію. Різновид, багатий на залізо, має назву ферокобальтин.

Сульфоарсенід кобальту острівної будови.

Асоціація: магнетит, сфалерит, халькопірит, скуттерудит, аланіт, цоїзит, скаполіт, титаніт, кальцит; численні інші Co–Ni сульфіди та арсеніди.

Кристалографія

Сингонія кубічна, вид симетрії пентагон-тритетраедричний.

Кристалічна структура кобальтину подібна до структури піриту.

Агрегати і габітус. Добре утворені кристали кобальтину за зовнішнім виглядом нагадують пірит. Переважно вони мають октаедричний, кубічний, додекаедричний габітус. Крім того, спостерігаються комбінації пентагонального додекаедра і тетраедра, які звичайно однаково розвинені і утворюють типову форму так званого мінерального ікосаедра. Найбільш поширені форми — {111}, {100}, {102}, {110}. Кобальтин зустрічається також у вигляді зернистих і масивних агрегатів.

Фізичні властивості

Колір кобальтину білий або сталево-сірий, з блідо-рожевим відтінком. Багаті залізом відміни мають темно-сірий або сірувато-чорний колір. Колір риси сірувато-чорний.

Під мікроскопом кобальтин часто анізотропний і при перехрещених ніколях виявляє пластинчасту будову. Непрозорий. Густина 6,1-6,4.

Твердість 6. Блиск металічний. Злом нерівний. Крихкий.

При високих температурах утворює безперервний ізоморфний ряд з герсдорфітом NiAsS із вмістом Fe до 40 атомних % і зональним розподілом багатих Со і Ni компонентів.

Утворення і родовища

Кобальтин належить до основних кобальтвмісних мінералів, але порівняно рідко утворює великі самостійні скупчення. Зустрічається у високотемпературних гідротермальних родовищах, у вигляді вкраплень і жил у контактно метаморфізовані породи. У гідротермальних родовищах утворює арсенопірит-глаукодот-кобальтинову і смальтин-хлоантит-аргентитову формації. У першому випадку це найчастіше контактово-метасоматичні (залізорудні скарни), в другому — жильні утворення. Прикладом жильних родовищ (в гідротермальних золото-кварцових і срібло-арсенідних карбонатних жилах) кобальтину є родовище Кобальт у провінції Онтаріо в Канаді. До контактово-метасоматичнних родовищ належить Дашкенське у Закавказзі, в родовищах Ni-Co-Ag-Bi-U-формації (Рудні гори, Чехія, Німеччина).

Добре утворені кристали кобальтину (піритоедри) знайдені в родовищах Тунаберг (Швеція) і Кобальт Канада.

Інші знахідки: комуна Модум, в губернії Бускерюд у Норвегії, поблизу м. Ганау, Гессен, Німеччина. Корнуолл, Англія. У шахти в районах Кобальт і Садбері, Онтаріо, Канада; з Великого Ведмежого озера, Північна Канада. В Австралії, в Брокен-Гілл і Торрінгтон, Новий Південний Уельс; Бімбоурі, Південна Австралія; і на горах Кобальт і Клонкаррі, Квінсленд. Аззер, Марокко^[8].

Руйнування. При вивітрюванні за рахунок кобальтину утворюється землистий або кристалічний еритрин (кобальтові квіти).

Практичне значення. Кобальтин — одна з найважливіших руд кобальту. Мінімальний промисловий вміст кобальтину в рудах становить 0,1-0,2 %.

Основний метод збагачення — флотація з подальшою селекцією. З мідно-кобальтово-піритних руд кобальтит вилучається в колективний концентрат.

Переробка

Осн. метод збагачення — флотація з подальшою селекцією. З мідно-кобальтово-піритних руд К. вилучається в колективний концентрат, з якого флотують мідні мінерали, а потім кобальтит, якщо він не зв'язаний з піритом. Флотореагенти: збирачі — ксантогенати, аерофлоти, меркаптобензотіазол (додатково подаються аполярні масла); спінювачі — крезиловий аерофлот, соснове масло; активатори — мідний купорос з сірчаною кислотою, невеликі кількості сірчистого натрію; регулятори середовища — сода, сірчана кислота; депресори — вапно, тривала аерація та ін. З метою підвищення якості концентрату його випалюють для окиснення піриту з перефлотовують з вилученням кобальтиту в концентрат. Із нікель-кобальтових руд кобальтит і інші арсенати кобальту вилучаються разом з нікелевими мінералами і відділяються від них в металургійному переділі.

Див. також

Список мінералів

Примітки

↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
d:Track:Q20645057 d:Track:Q16917772 d:Track:Q1356348
↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
d:Track:Q912887 d:Track:Q3314880 d:Track:Q59767631 d:Track:Q110360213
↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
d:Track:Q15221937 d:Track:Q6395268 d:Track:Q2463831
↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
d:Track:Q4710517 d:Track:Q53857848 d:Track:Q53857737
↑ Hans Lüschen: Die Namen der Steine. Das Mineralreich im Spiegel der Sprache. 2. Auflage. Ott Verlag, Thun 1979, ISBN 3-7225-6265-1, S. 253.
↑ Helmut Schröcke, Karl-Ludwig Weiner: Mineralogie. Ein Lehrbuch auf systematischer Grundlage. de Gruyter, Berlin; New York 1981, ISBN 3-11-006823-0, S. 257.
↑ F. S. Beudant: Traité Élémentaire de Minéralogie. 2. Auflage. Verdière, Paris 1832, S. 450—451
↑ Bou-Azzer mine — Managem Group

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Кобальтин // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
Кобальтин // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Cobaltite \ Mineral Handbook
Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1944) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. I, 296–298.