Під час чергового послаблення Османської імперії, що втратила на користь Австро-Угорщини Боснію і Герцеговину, болгарський князь Фердинанд I Кобургський проголосив 22 вересня 1908 року себе царем. Прийняття титулу царя означало повну юридичну незалежність від Османської імперії, повний суверенітет над Східною Румелією і претензії на гегемонію на Балканах. При Фердинанді були внесені поправки до конституції, що розширили повноваження царя і обмежили прийняті в 1879 році демократичні норми.