Єменський вілаєт (осман.ولايت یمنVilayet-i Yemen) — вілаєтОсманської імперії, що розташовувався на півдні Аравійського півострова. Утворений 1872 року замість Єменського еялету з площею 200 тис. км². Припинив існування після поразки Османської імперії в Першій світовій війні.
Історія
Протягом 1860-х років становище Османської імперії в Ємені було відновлено. Втім, удалося розташувати залоги лише на півночі, оскільки Аден було окуповано Великою Британією, а на південному сході утворилися самостійні держави. У 1872 році еялет Ємен було перетворено на Єменський вілаєт. Адміністративним центром стало місто Сана. У відповідь на спробу захоплення Тіхами війська Асіру в 1872 році турки взяли їхню столицю Абду, стратили ватажків династії аль-Аїд і включили Асір до складу вілаєту. Втім, влада османів практично не поширювалася за межі міст, а їх загони не ризикували виходити за стіни фортець.
Втім, уже в 1890-х проти османської влади повстали імами-зейдити. Бойові дії тривали до 1905 року, коли султанський уряд надав певну автономію гірським районам Ємену, де отаборилися Зейдити. Водночас там було скасовано цивільний кодекс та відновлено норми шаріату. У 1902 та 1904 роках відбувалися сутички між васалами султана та арабами з протекторату Аден.
У 1906 році повстали Ідрісіди в Асірі, що до 1910 року захопили більшу частину цього санджаку. Для відновлення влади проти асірців виступили османські війська з вілаєту Хиджазу та загони з Сани, які відновили владу султана в Асірі. Втім у 1912 році війська Ідрісі з Асіру намагалися допомогти італійцям під час італо-турецької війни. У 1911 році було укладено черговий договір з зейдітами, імами яких визнано духовними лідерами в шиїтській частині Ємену, надано ім право збирати податки. У 1914 році владнали прикордонні суперечки з Аденським протекторатом, що належав Великій Британії.
Під час Першої світової війни вдалося зберегти владу в Північному Ємені. Після початку війни утворився так званий південноаравійський фронт. Османські війська спробували захопити Аден. У листопаді 1914 року сили Османської імперії з Єменського вілаєту почали наступ на Аден і досягли певних успіхів, зайнявши значну частину Аденського протекторату та султанату Лахедж. Втім, до 1916 року османські війська були зупинені силами британської Аденської бригади і прибулими підкріпленнями, що призвело до припинення бойових дій на цьому фронті.
Водночас 1915 року почалися повстання в на півдні Асірського санджаку. У 1916 році з початком потужного арабського повстання в Хиджазі, Єменський вілаєт опинився відрізаним від постачання з основних районів Османської імперії. У 1917 році Асір став незалежним.
У 1918 році після капітуляції султана війська турків залишили Ємен, а імам Ях'я бен Мухаммед Хамід-ад-Дін з династії аль-Касимі оголосив Північний Ємен незалежною державою. У 1926 році імам Ях'я оголосив себе королем Єменського Мутаваккілітського Королівства, а також зейдитським духовним лідером.
John Baldry: al-Yaman and the Turkish Occupation 1849—1914. In: Arabica, T. 23, Fasc. 2 (Jun., 1976), S. 156—196
Joshua Teitelbaum (2001). The Rise and Fall of the Hashemite Kingdom of Arabia. C. Hurst & Co. Publishers. p. 59. ISBN 978-1-85065-460-5
Caesar E. Farah (2002-06-29). The Sultan's Yemen: 19th-Century Challenges to Ottoman Rule. I.B.Tauris. p. 97. ISBN 978-1-86064-767-3.
Robert D. Burrowes, Historical Dictionary of Yemen, The Scarecrow Press, 2010, p. 275
Bruce Masters (2013-04-29). The Arabs of the Ottoman Empire, 1516—1918: A Social and Cultural History. Cambridge University Press. p. 189. ISBN 978-1-107-03363-4
.svg){kind=small}
_v2.png)
