PROFILPELAJAR.COM

**Клюнійське абатство**
Клюнійське абатство
	Абатство Клюні у 2004 році
	46°26′03″ пн. ш. 4°39′33″ сх. д. / 46.43417° пн. ш. 4.65917° сх. д.
Статус	Монастир
Статус спадщини	пам'ятка історії класифікованаd , пам'ятка історії класифікованаd і пам'ятка історії класифікованаd
Країна	Франція
Розташування	Сона і Луара
Конфесія	Католицизм
Орденська приналежність	Бенедиктинці, Клюнійська конгрегація
Тип монастиря	Абатство
Архітектурний стиль	романський
Засновник	Гільйом I Аквітанський
Засновано	909
Стан	Закрито 1790 року
Сайт	cluny-abbaye.fr/en/
	Клюнійське абатство (Франція)
	Клюнійське абатство у Вікісховищі

Клю́нійське аба́тство (фр. abbaye de Cluny), або Клю́нійське аба́тство святи́х Петра́ і Павла (фр. Abbaye Saint-Pierre et Saint-Paul de Cluny) — колишнє бенедиктинське абатство у Клюні, Бургундія, Франція. Церква абаства була найбільшою будовою християнського світу, під час правління Наполеона Бонапарта була зруйнована. В наш час залишився лише невеличкий фрагмент церкви.

Історія

У вересні 909 року герцог Аквітанії Гільйом I Благочестивий заснував на базі своєї вілли Клюні бенедиктинський монастир святих Петра й Павла. Першим настоятелем став абат Бернон. Відмінною рисою Клюні було те, що монастир було вилучено з-під влади як світських правителів, так і місцевого єпископа, та підпорядковано безпосередньо папі. Незабаром монастир, в якому дотримувався суворий бенедиктинський статут, став на чолі невеликої конгрегації з семи монастирів.

Другим настоятелем монастиря був святий Одон Клюнійський, що став однією з головних дійових осіб Клюнійської реформи. У 931 році папа Іоанн XI подарував абату Одону привілей приймати під свою юрисдикцію монастирі, що проводили у себе Клюнійську реформу, суть якої полягала у відродженні суворого й аскетичного життя в період занепаду чернецтва. Ці привілеї сприяли швидкому зростанню конгрегації з центром у Клюні, незважаючи на потужну протидію французького єпископату, що не бажав втрачати контроль над французькими монастирями. За абата Оділона (994—1049) до Клюні належала вже більша частина французьких і бургундських монастирів. За настоятелів Гуго Клюнійського (1049—1109) й Петра Вельмишановного (1122—1157) саме абатство досягло розквіту, а конгрегація перетнула межі сучасної Франції, клюнійські монастирі з’явились в Італії, Іспанії, Англії, Німеччині й Польщі, а загальна їх кількість наближалась до 2000.

Монастир мав великий вплив та авторитет у суспільстві. Абати Клюні суттєво впливали на релігійну та світську політику. З абатства вийшло 12 кардиналів та кілька пап, у тому числі папа Григорій VII, ініціатор Григоріанської реформи, яка багато в чому базувалась на Клюнійській реформі. З перших дев’яти настоятелів Клюні п’ятеро були долучені до святих. У Клюні суворо стежили за дисципліною, надавали великого значення аскетизму. Особлива увага приділялась благоговійному здійсненню літургії, тривалим молитвам. Оскільки в абатстві заохочувалось мовчання, у Клюні було вироблено особливу мову жестів. У XII столітті монастирська бібліотека налічувала 570 манускриптів й була однією з найбільших у Європі.

Перший храм абатства (Клюні I) було зведено за абата Бернона у 927 році. Наприкінці X століття за абатів Майоля й Оділона церкву було цілком перебудовано (Клюні II). Гігантська базиліка, відома як Клюні III, була збудована у 1088—1095 роках і значно вплинула на романський стиль в архітектурі. Довжина базиліки становила 187 м, висота — 30 метрів, що робило її найбільшою церквою Європи аж до будівництва Собору Святого Петра.

З XIII століття почався поступовий занепад абатства, спричинений фінансовими проблемами, послабленням монастирських поглядів й возвеличенням інших чернецьких орденів, в першу чергу цистерціанців, іншої реформаторської гілки бенедиктинців, і знову створених жебрацьких орденів. 1516 року король Франції домігся права призначати абатів Клюні, що призвело до ще більшого занепаду монастиря. У 1562 році Клюні було цілковито розграбовано гугенотами.

Абатство Клюні закрили після Великої французької революції у 1790 році, за три роки його спалили і розграбували селяни. У 1798 році рештки абатства були продані й кілька десятиліть використовувались як каменоломня. До наших днів збереглось лише близько 10% базиліки Клюні III, в тому числі південна дзвіниця. Будівлі, що збереглись, були реставровані у XX столітті. Нині у будівлях абатства розміщується навчальний заклад — клюнійський центр Національної вищої школи мистецтв і ремесел.

Неподалік від Клюні знаходиться всесвітньо відома екуменістична громада Тезе.

Перші абати монастиря

Бернон (909—926)
Одон (926—942), святий
Аймар (942—954)
Майоль (954—994), святий
Оділон (994—1049), святий
Гуго (1049—1109), святий
Понс (1109—1122)
Гуго II (1122—1122)
Петро Вельмишановний (1122—1157), святий

Примітки

↑ ^а ^б ^в base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
d:Track:Q384602 d:Track:Q68471231 d:Track:Q809830

Література

«Клюні» // Католицька енциклопедія. Вид. францисканців. Т.2. М.:2005
Л. Мулен, Повсякденне життя середньовічних ченців Західної Європи (X-XV ст.), [1] [Архівовано 10 травня 2013 у Wayback Machine.], ISBN 5-235-02450-8
Catholic Encyclopedia. Congregation of Cluny [Архівовано 6 липня 2017 у Wayback Machine.](англ.)