Золотий резерв або золотий запас — запас золота, що перебуває у віданні центрального банку та/або міністерства фінансів країни, і є частиною золотовалютного резерву.
На 2012 рік загальна вага золота, видобутого будь-коли у світі, оцінювалася у 174 100 тонн (із них 60 % було видобуто після 1950 року)[1]. Обсяг золотих резервів усіх країн світу, за оцінкою Всесвітньої золотої ради, становив близько 30 000 тонн[2], що значно менше 38 000 тонн у 1965 році.
Після початку фінансово-економічної кризи 2008 року, обсяги державних золотих резервів почали знову зростати.
Мета золотого резерву
Метою золотого резерву на початковому етапі було забезпечення національної валюти еквівалентною вартістю, вираженою у золоті. Тепер[коли?] золотий резерв є частиною золотовалютного резерву, виконуючи роль антикризового резерву для стабілізації/коригування курсу національної валюти. Крім того, через можливість використовувати золото як засіб оплати, великі його запаси означають більшу економічну незалежність.
Золотий запас Єврозони на 2014 рік склав 10 787 тонн[3], що робить євро валютою, найзабезпеченішою золотом. Серед країн Євросоюзу, що не входять у Єврозону, найбільші золоті запаси мають Велика Британія (310,3 т), Швеція (125,7 т), Румунія (103,7 т) і Польща (102,9 т).
США
Як не дивно, золотий резерв США був закладений у самий розпал великої депресії. 1933 року було видано Указ № 6102 про націоналізацію золота за якого всі фізичні та юридичні особи повинні були здати все своє золото державі за твердою ціною 20,66 $ за тройську унцію. Після закінчення збору золота його офіційна ціна була піднята до 35 $ за тройську унцію.
Під час Другої світової війни американські запаси жовтого металу досягли свого максимуму — 20 205 тонн (понад 500 залізничних вагонів). У роки дії Бреттон-Вудської системи США активно використовували золото для стабілізації долара, що скоротило їх золотий резерв у 2,5 рази — до 8133,5 тонн.
Крім свого золота, на зберіганні в США частково або повністю перебувають золоті резерви близько 60 інших держав. Обсяг цих резервів у пресі не публікується. Реального аудиту цих і своїх запасів США уникають, що є джерелом різних теорій[5].
Німеччина
Після Другої світової війни, на хвилі економічного дива в 1951[6] році, Німеччина розпочала створювати свій золотий резерв. 1968 року запаси досягли свого піку в 4 000 тонн.[7]
На 2013 рік німецькі золоті резерви склали 3 391 тонни, що за ринковою вартістю відповідало приблизно 140 млрд євро. Це золото купувалося на біржах Нью-Йорка, Лондона та Парижу, і там же залишалося на зберіганні. З нього на березень 2013 року 1536 тонни (≈45 %) зберігається у Федеральній резервній системі США (в останні роки Німеччина безуспішно намагається вивезти його на свою територію[8][9]), 450 тонн (≈13 %) у Банку Англії в Лондоні, та 374 тонни (≈11 %) у Банку Франції у Парижі[10]. Інші 1036 тонн (≈31 %) німці зберігають у власній країні.
За зберігання золота Банк Англії стягує щорічну плату в 500 тис. євро. Зберігання у США та Франції відбувається безкоштовно[11].
На даний час щорічно близько 5 тонн золота Монетний двір Німеччини витрачає на карбування монет із їх подальшим продажем[12]. Інші операції з ним не ведуться.
За даними фінансового центру, на 2010 рік у приватному володінні німців перебувало близько 4000 тонн золота в вигляді золотих злитків і монет. Додатково до цього німці володіють сертифікатами та цінними паперами на ще 1400 тонн золота[13].
Німеччина, як і багато інших країн Європи, підписала «Угоду центробанків по золоту (УЦБЗ)» і на даний момент, згідно четвертої версії УЦБЗ, зобов'язується не продавати значні обсяги жовтого металу.
Франція
У 1944 році Франція, як і багато інших країн, підписала Бреттон-Вудські угоди. Курси обміну валют були стабілізовані, долар жорстко прив'язаний до золота. Післявоєнна Європа відновлювалася, обсяг торгівлі зріс. У 1950—1960 роки Європа навіть пережила «економічне диво».
Але із плином часу баланс почав порушуватися. Зокрема, домінуюче становище долара США в міжнародних розрахунках і відсутність механізму регулювання платіжного балансу призвели до розбіжностей. Економіка Європи обганяла економіку США, доларові резерви європейських країн швидко зростали, при цьому національні валюти, в тому числі франк, виявилися дестабілізовані.
Одним з небагатьох, хто в 60-ті роки говорив про порочність маніпулювання ціною золота та підтримання фіксованого курсу долара був видатний економіст і радник Шарля де ГолляЖак Руеф. Саме під його впливом генерал де Голль вирішив обміняти доларові резерви на золото. Доля золотого запасу Франції у її золотовалютному резерві була збільшена з 73 % у 1964 році до 86 % до літа 1966 року[14].
Тільки в 1965 році Франція обміняла 874 млн доларів на золото[14]. У серпні 1965 року, за заявою Банку Франції, золотий резерв країни, першою з європейських країн, досяг позначки 4400 тонн. Причому, на відміну від багатьох інших країн, Франція при обміні наполягла на тому, що золоті злитки не будуть зберігатися у підвалах Федерального банку Нью-Йорка, а будуть вивезені з США.
Китай
З 2009 року Народний банк Китаю перестав публікувати зміни розмірів своїх золотих резервів. При цьому в останні роки Китай проводить політику масової скупки золота. Так, за першу половину 2012 року він імпортував 582 тонни (що перевершило обсяг золотих резервів Індії)[15], а в 2013 році — 622 тонни, ставши найбільшим споживачем золота у світі[16].
З 2007 року Китай вийшов на перше місце у світі за обсягами видобутку золота (2007 рік — 280 тонн, 2008 рік — 292 тонни[17], 2013 рік — 430 тонн[18]), а обсяги торгів на Шанхайській золотій біржі зросли з 1139 тонн у 2012 році до 2197 тонн у 2013-му. Виходячи з наявних даних, окремі експерти оцінюють золотий запас Китаю більш ніж у 2700 тонн[16].
Росія
За підсумками другого кварталу 2014 року Росія вийшла на шосте місце у світі (та 5-те місце серед країн) за офіційно заявленими запасами золота в резервах. На 1 листопада обсяг золотого запасу Росії склав 1169,5 тонни[19]. Частка золота в загальному обсязі золотовалютних резервів Росії становить 10,5 %[20].
По видобутку золота в 2013 році Росія посідала третє місце у світі (після Китаю і Австралії)[22].
Офіційно оприлюднені золоті резерви
Нижче представлені найбільші запаси золота в тоннах за даними Всесвітньої золотої ради. Попри те, що США володіють найбільшими запасами серед окремих країн, загальний золотий запас Євросоюзу більший, ніж сумарний запас США та частково підконтрольного їм МВФ.
Офіційні світові запаси золота в тоннах і їх частка в загальному обсязі національних золотовалютних резервів у відсотках (дані Всесвітньої золотої ради, останній стовпець — жовтень 2014 року[3])
У цей список не входить золотий запас Ірану, різні оцінки якого на 2012—2013 роки становили від 340 до більш ніж 900 тонн. При цьому Іран активно використовує золото для розрахунків у міжнародній торгівлі[23].
Приватні резерви
Найбільші запаси золота знаходяться у приватному володінні. Так наприклад, на грудень 2011 року, громадяни Індії володіли 18000 тоннами золота, при тому, що державний золотий запас був у десятки разів менше.[24]
Нижче наведена таблиця приватних золотих фондів, що ведуть торгівлю на біржах.
↑Dorit Heß, Norbert Härling: Der Goldjunge. Журнал: Handelsblatt. Nr. 11, 16.01.2013, ISSN 0017-7296, стор. 46. (нім.)
↑Jens Kleine und Matthias Krautbauer: Goldbesitz der Privatpersonen in Deutschland; Steinbeis Research Center for Financial Services, November 2010, S. 2
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
