У Середньовіччі на Занзібарі була поширена торгівля невільниками зі Східної Африки. З часом работоргівля зосередилася у руках арабських торговців з Оману, що склали ядро місцевої аристократії. У XVI столітті Занзібар разом із Момбасою входить до складу колоніальних володінь Португалії. У середині XVII століття оманські араби оговталися від удару, завданого появою європейських колонізаторів, і стали витісняти їх із західної частини Індійського океану. На Занзібарі влада султану довгий час залишалася номінальною.
До 1853 року наймогутніший з оманських султанів Саїд ібн Султан встановив контроль над значними ділянками африканського узбережжя і переніс свою столицю з Маскату на Занзібар. Острів переживав новий підйом, пов'язаний зі збільшеним попитом на слонову кістку і рабів — товари, які поставлялися на місцеві ринки з Африки. При султані на Занзібарі велося широке будівництво; архітектурні пам'ятники острова внесені ЮНЕСКО до Списку всесвітньої спадщини.
10 грудня1963 року британський уряд передав Занзібар арабському султанові і Занзібар було проголошено незалежною державою. Після відходу британців на острові 12 січня 1964 року почалося повстання: чорне населення не захотіло бути під владою арабів і скинуло їх. Занзібарська революція супроводжувалася масовими вбивствами арабів, індійців і європейців. Відзначалися випадки канібалізму. Біле населення, що лишилися в живих змушене було рятуватися втечею.
Статус
26 квітня 1964 року влада Занзібару і Танганьїки підписали угоду про створення єдиної держави — Об'єднаної Республіки Танганьїки і Занзібару. 29 жовтня 1964 року назва офіційно скоротили до «Об'єднана Республіка Танзанія».
Глава Занзібару — Ахмад Абейд Карум — отримав статус президента Занзібару, будучи одночасно віце-президентом Танзанії. У його веденні залишалися внутрішні справи архіпелагу, у той час як зовнішня політика перейшла у відання Танзанії.
Президент Занзібару є головою Революційного уряду Занзібару[en], який є напівавтономним урядом у Танзанії. Президент Занзібару є також головою Революційної ради, члени якого призначаються президентом, і деякі з яких повинні бути обрані з Палати представників Занзібару[2]. Президент обирається на 5 років і може бути переобраний тільки один раз[3].
Палата представників Занзібару[en] є законодавчим органом напівавтономних островів Занзібар. Утворена після виборів, що відбулися 30 жовтня2005 року, і має у цілому 81 член, з яких 50 обираються прямим голосуванням в одномандатних округах з використанням простої більшості, 10 додаткових членів призначаються Президентом Занзібару, 5 місць зарезервовані для призначених урядом регіональних (обласних) уповноважених, 15 місць зарезервовано для жінок і заповнюються на партійній основі та 1 місце зарезервовано для Генерального прокурора Занзібару[4].
Інші члени, що призначаються президентом Занзібару
Мови
Суахілі
Жителі Занзібара говорять в основному на суахілі (кісуахілі) — найбільшій мові групи банту і державній мові Танзанії. Примітно, що саме кіунгуджа (kiunguja), варіант суахілі, на якому говорять на Занзібарі, є літературною нормою не тільки для жителів Танзанії, але і для всіх суахілімовних країн. Хоча низка джерел стверджує, що занзібарці також вільно розмовляють рядом інших мов, включно з арабською, французькою та італійською, сьогодні це не зовсім так.
Арабська
На сьогоднішній день на Занзібарі вживають три різновиди арабської мови: літературна арабська, оманська арабська та хадрамуатський діалект арабської (пов'язаний з регіоном Хадрамаут у Південному Йемені). Незважаючи на відносну близькість оманського та хадрамійського арабського, носії цих діалектів не створили жодного уніфікованого варіанту, який би поєднував характерні риси обох. У той час як хадрамійський варіант майже зник (на ньому говорять не більше двох десятків людей), арабська Амана вважається більш уживаною, хоча і на ній говорить дуже обмежена кількість людей. Поряд з цим, літературна арабська зберігає за собою престижну, статусну роль. В цілому ж, арабська мова яка протягом століть грав роль однієї з ключових мов на Занзібарі, тепер практично повністю витіснена суахілі, основне щоденне спілкування відбувається саме на ньому.
¹ Колишні члени ОНН, які вийшли зі складу організації після того як були прийняті до ООН. ² Включно з країнами та народами, чиє членство було призупинене.