PROFILPELAJAR.COM

Іван Васильович Загорський
Іван Васильович Загорський
Подзікунов І. В.
Псевдо	Попадзюков
Народився	1861; Харків
Помер	20 квітня 1908; Одеса
Країна	Російська імперія
Діяльність	актор
Відомий завдяки	за виступами в театрі Миколи Садовського
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Загорський.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іван Загорський.

Іва́н Васи́льович Заго́рський (* 1861, Харків — † 20 квітня 1908, Одеса) — український актор, сподвижник корифеїв. Відомий за виступами в театрі Миколи Садовського.

Життєпис

Загорський (Подзікунов) Іван Васильович народився у 1861 році (за іншими даними — у 1858^[1]) в Харкові.

З 14 років брав участь в аматорських колективах. На професійні сцені — з 1879 (російська трупа антрепренера М. М. Савіна, Харків).

У 1880 у трупі антрепренера Г. Виходцева (Кременчук) познайомився з Марком Кропивницьким, під керівництвом якого працював до 1888 року.

У 1888—1900 працював у трупі М. К. Садовського. В 1900—1907 працював на російській сцені. У 1907 повернувся в український театр (трупи О. З. Суслова, М. К. Садовського).

Природжений комік, майстер яскравих епізодів.

В театрі Садовського Загорського Івана Оникійовича звали «великим», а Загорського Івана Васильовича — «малим». В. Василько згадував: "Він справді був маленький на зріст і дуже рухливий. Старий досвідчений актор, сподвижник наших корифеїв, він володів великим даром перевтілення, був природженим коміком. Правда, іноді, на догоду глядачам, перегравав і вживав всіляких фортелів, хоча при його таланті це було зайвим. Грав усі перші комедійні ролі в українських класичних п'єсах і в новому європейському репертуарі. Створив яскраві образи: старого матроса Кобуса у «Загибелі „Надії“» Гейєрманса, Добчинського в «Ревізорі» М. Гоголя, Маюфеса в «Хазяїні» І. Карпенка-Карого. У трупі Загорський працював два роки."^[3]

Іван Васильович Загорський помер в Одесі 20 квітня 1908 року (за даними В. С. Василька він помер 23 квітня 1909).^[3]

Ролі

«Наймичка» Карпенка-Карого— Шинкар
«Не судилося» Старицького — Шолома
«Крути, та не перекручуй» Старицького — дід пасічник
«Ой, не ходи, Грицю …» Старицького — Хома
«Наталка-Полтавка» Котляревського — Возний
«Ревізор» Гоголя — Добчинський
«Глитай, або ж Павук» Кропивницького — Бичок
«Загибель „Надії“» Гейєрманса — матрос Кобус
«Хазяїн» Карпенка-Карого — Маюфес

Примітки

↑ Українці у світі. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2015.
↑ Перша дружина Панаса Сакаганського
↑ ^а ^б Василько Василь Степанович. Микола Садовський та його театр. К.: Мистецтво, 1962. — с. 190.