Герман Геєрманс

Герман Геєрманс
ПсевдонімSamuel Falkland, Koos Habbema і Heinz Sperber[1]
Народився3 грудня 1864(1864-12-03)[2][3][…]
Роттердам, Південна Голландія, Нідерланди
Помер22 листопада 1924(1924-11-22)[2][3][…] (59 років)
Зандворт, Північна Голландія, Нідерланди
·злоякісна пухлина
ПохованняЗоргвлід (кладовище)d
Країна Нідерланди
Діяльністьдраматург, письменник, журналіст
КонфесіяРеформістський юдаїзм
БатькоHerman Heijermans Sr.d
Брати, сестриMarie Heijermansd, Ida Heijermansd і Louis Heijermansd
ДітиHermine Heijermansd і Marjolein Heijermansd
Автограф
CMNS: Герман Геєрманс у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
Пам'ятник Герману Геєрмансу (1935) в Амстердамі

Герман Геєрманс (нід. Herman Heijermans) [псевдонім — Самюел Фалкланд нід. Samuel Falkland] (3 грудня 1864, Роттердам — 22 листопада 1924, Зандворт) — нідерландський письменник.

Життєпис

З 1895 року — член Соціал-демократичної робітничої партії Нідерландів (СДРПН). Редактор журналу «De Jonge Gids» (1897—1901). Прозові твори Геєрманса, найкращий з яких — роман «Місто діамантів» (1904, рос. пер. 1904), характеризуються соціально-критичною спрямованістю. У драмах «Гетто» (1899), «Сьома заповідь» (1900), «Всіх скорботних» (1905) критикував моральні підвалини суспільства. Боротьбі трудящих присвячені п'єси «Загибель „Надії“» (1901, рос. пер. 1925), «Глюкауф!» (1911). У драмах Геєрманса помітний вплив натуралізму і символізму; найкращим п'єсам властиві реалістичні риси. У п'єсах «Сонце, що сходить» (1908) і «Єва Бонер» (1919) позначилося прагнення Геєрманса знайти опору у стоїчній мудрості. Автор сатиричної алегорії «Мудрий кіт» (1920).

Твори

  • Toneelwerken, dl 1—3, Arnst., 1965;
  • Kamertjeszonde, Amst., 1966;
  • Droompaard en andere falklandjes, 6 dr., Amst., 1968;

Українські переклади:

  • Надія. X.- К., 1924.

У російському перекладі:

  • Глаза, или Необычайные приключения Иоба, СПБ, 1911;
  • В работе, М., 1904;
  • Новое солнце, СПБ, 1911.

Примітки

  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11877364X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б Herman Heijermans — 2009.

Література

  • Луначарский А. В., Заметки философа, «Образование», 1906, декабря, с. 90—91;
  • Дикий А. Д., Повесть о театральной юности, М., 1957, с. 211—32;
  • Karsten G., H. Heijermans…, Amst., 1934;
  • Flaxman S., H. Heijermans and his dramas. The Hague, 1954;
  • Schilp С. A., H. Heijermans, Amst., 1967;
  • Jong E. de, H. Heijermans en de vernieuwing van het Europese drama, Groningen, 1967.