PROFILPELAJAR.COM

Жозеф Луї Гей-Люссак
Жозеф Луї Гей-Люссак
Joseph Louis Gay-Lussac; фр.: [ʒɔzɛf lwi ɡɛlysak]
Народився	6 грудня 1778; Сен-Леонар-де-Нобла
Помер	9 травня 1850[…] (71 рік); Париж, Франція
Поховання	Пер-Лашез і Grave of Joseph Louis Gay-Lussacd
Країна	Франція
Національність	француз
Діяльність	фізик, хімік, політик, інженер, викладач університету, член ради
Alma mater	Політехнічна школа; Паризький університет; Національна школа мостів та доріг
Галузь	хімія і фізика
Заклад	Паризький університет; Політехнічна школа; Manufacture royale de glaces de miroirs[d]
Посада	депутат Національної асамблеї Франції, член Палати перів Франціїd, президент і президент
Науковий ступінь	професор
Науковий керівник	Клод Бертолле
Вчителі	Клод Бертолле
Відомі учні	Теофіль-Жюль Пелуз
Членство	Лондонське королівське товариство; Паризьке філоматичне товариствоd; Academy of Science for Public Utilityd; Шведська королівська академія наук; Французька академія наук; Американська академія мистецтв і наук; Російська академія наук; Прусська академія наук; Національна академія наук Італіїd; Баварська академія наук; Нідерландська королівська академія наук; Туринська академія наук
У шлюбі з	Geneviève-Marie-Joseph Rojotd
Родичі	Simon François Gay de Vernond
Нагороди	Galvanism Prized (1809) Член Американської академії мистецтв і наук іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (6 квітня 1815) Список 72 імен на Ейфелевій вежі
Автограф
	Жозеф Луї Гей-Люссак у Вікісховищі

Жозе́ф Луї́ Гей-Люсса́к (фр. Joseph Louis Gay-Lussac; 6 грудня 1778(17781206) — 9 травня 1850) — французький хімік і фізик, член Французької академії наук (1806), іноземний почесний член Петербурзької АН (1826); його ім'я внесено до списку найвидатніших науковців Франції, розміщеного на першому поверсі Ейфелевої вежі.

Відкрив газові закони, названі його ім'ям. Здійснив фундаментальні дослідження у галузі фізичної, органічної та неорганічної хімії. Зробив вагомий внесок у вивчення галогенів. Сприяв поширенню об'ємних методів у аналітичній хімії.

Відкрив ціан (1815), розробив метод добування щавлевої кислоти. Сконструював башту із системою свинцевих камер, яка в технології отримання сульфатної кислоти має його ім'я. Винайшов зручну конструкцію пікнометра, яку названо на його честь^[11].

Запропонував назву хімічного елемента Бор.

Біографія

Дитинство і юність

Жозеф Луї Гей-Люссак, один із найвизначніших французьких вчених, народився 6 грудня 1778 року в місті Сен-Леонар-де-Нобла (провінція Лімузен, сьогодні — у департаменті Верхня В'єнна). Його дід був медиком, а батько — королівським прокурором і суддею в Сен-Леонар-де-Нобла^[12].

Коли Гей-Люссаку було 11 років, відбулася Велика французька революція 1789 року, яка різко змінила життя сім'ї. В 1793 році батько Гей-Люссака за «Законом про підозрілих» був заарештований і переведений у Париж. Туди ж вирушив Гей-Люссак із наміром клопотати за батька. Тут його намагалися направити в армію, що воювала у Вандеї, однак Гей-Люссаку, завдяки його юридичним знанням, вдалося уникнути призову.

Після державного перевороту 27 липня 1794 року (9 термідора II року за Французьким республіканським календарем), який скинув якобінську диктатуру, батько Гей-Люссака був звільнений. У 1795 році він відправив сина в пансіон Савуру в Парижі, який незабаром був закритий через той голод, і Гей-Люссак був переведений у пансіон Санса, що розташовувався в околицях Парижа.

26 грудня 1798 року (6 нівоза VI року), блискуче склавши екзамени, Гей-Люссак став вихованцем Політехнічної школи в Парижі з окладом 30 франків. У 1800 році, як один із найкращих учнів, він одержав місце в лабораторії відомого хіміка Бертолле. Тоді ж він став репетитором (асистентом) відомого хіміка Антуана де Фуркруа і, читаючи лекції, одержав популярність як один із найкращих викладачів Політехнічної школи.

Похований на паризькому цвинтарі Пер-Лашез. На його честь названо астероїд 11969 Гей-Люссак^[13].

Досліди з повітряною кулею (1804 рік)

У 1804 році Гей-Люссак здійснив підйом на повітряній кулі з метою визначити залежність магнітного поля Землі й температури атмосфери від висоти підйому^[12]. Проведені до цього досліди (вимірювання Сосюра в Альпах і підйоми на повітряних кулях Робертсона і Лоє в Гамбурзі 18 липня 1803 року та Робертсона і Захарова в Санкт-Петербурзі 30 червня 1804 року) виявили деяке зменшення магнітного поля з висотою. Молодим вченим Гей-Люссаку і Біо було доручено повторити ці експерименти.

Уранці 16 вересня 1804 року Гей-Люссак досяг висоти 7016 метрів, встановивши світовий рекорд висоти підйому на повітряній кулі. Тут він зробив заміри температури повітря, яка становила −9,5 °C проти +27,75 °C на поверхні землі. Тим самим Гей-Люссак довів, що сніг, який покриває найвищі вершини, не є результатом дії гір на навколишнє повітря. Водночас через надто велику швидкість підйому кулі Гей-Люссаку не вдалося виміряти точну залежність температури від висоти.

За допомогою гігрометра Соссюра Гей-Люссак виміряв також відносну вологість повітря, виявивши, що вона швидко зменшується з висотою. Ці виміри, проте, були визнані помилковими, тому що використовуваний прилад не брав до уваги зниження температури.

У 1804 році було вже відомо, що вміст кисню й азоту в повітрі однаковий на різних широтах і поблизу поверхні землі не залежить від висоти підйому. Гей-Люссак одержав зразок атмосферного повітря на висоті 6636 метрів, дослідження якого підтвердили ці дані та не виявили в повітрі домішок водню. Ці досліди спростували наявні на той час уявлення про те, що метеор та інші подібні явища викликані горінням водню у верхніх шарах атмосфери.

У процесі підйому Гей-Люссак досліджував фізіологічну дію розрідженого повітря на організм людини (утруднене дихання, почастішання серцебиття, сухість у горлі), проте вважав умови на висоті 7016 м досить прийнятними, щоб не переривати дослідження.

Напруженість геомагнітного поля визначалася звичайним для того часу способом — шляхом вимірювання періоду гойдання магнітної стрілки, відхиленої від положення рівноваги. Під час другого підйому Гей-Люссак отримав такі дані:

0 м — 4,22 с
4808 м — 4,28 с
5631 м — 4,25 с
6884 м — 4,17 с.

На підставі цих результатів Гей-Люссак і Біо зробили висновок про незмінність магнітного поля з висотою, що з урахуванням невисокої точності вимірювальних приладів того часу було практично правильним.

Цікаві факти

Великий учитель Гей-Люссака хімік Клод Бертолле, який помер у 1822 році, заповів своєму учневі шпагу пера Франції, оскільки не мав сумнівів, що з часом той увійде до палати перів. Проте обрання затягнулося на довгі роки, оскільки за тодішніми уявленнями перові Франції не личило займатися ручною працею.
Відкриття газових законів послужило імпульсом для Авоґадро до проведення активних експериментів, що зрештою призвело до відкриття числа Авогадро (N_A)^[14].

Наукові праці

Праці Гей-Люсака розміщено здебільшого в «Annales de chimie et de physique», які видавав спільно з Араґо (1815—1850). Багато звітів про дослідження Гей-Люсака вміщено в «Comptes Rendus» Паризької академії.

Окремі видання:

«Mémoires sur l'analyse de l'air atmosphérique» (1804, разом із Гумбольдтом).
«Recherches physicochimiques faites sur la pile» (1811, разом із Тенаром).
«Instruction pour l'usage de l'alcoolom ètre centésimal» (1824), «Instruction sur l'essai de chlorure de chaux» (1824).
«Instruction sur l'essai des matières d'argent par voi humide» (1833).
«Cours de physique» (1827) і «Lecons de chimie» (1828).