Жовтопуз безногий[1][2][3] або Жовтопузик (Pseudopus apodus) — представник роду панцирних веретінниць родини Веретінницеві. Поширений на півдні Європи, у Малій і Центральній Азії. Занесений до Червоної книги України. Має 2(3) підвиди.
Опис
Велика безнога ящірка зі змієподібним тілом, що досягає 45-50 см у довжину, і приблизно у півтора рази довшим хвостом. Тіло і хвіст вкриті ромбічною лускою, здебільшого ребристою на спині і гладенькою з боків тулуба і на череві. Хвостова луска зверху і знизу з реберцями.
Забарвлення дорослих оливково-буре, брудно-жовте або червонувато-коричневе, іноді з безладно розкиданими неправильними темними плямами. Молоді жовтопузи різко відрізняються за забарвленням від дорослих. Тіло їх жовтувато-сірого кольору з 16-22 поперечними рядками коричнево-бурих хвилястих смужок, які на хвості розташовані у вигляді витягнутих уздовж цяток. Такі ж смуги розташовуються на верхній, нижній і бокових частинах голови, де вони утворюють своєрідний малюнок. Під час зростання жовтопузика такий малюнок на тілі поступово зникає, найдовше зберігаючись в його передній частині. Сліди поперечних смужок зберігаються іноді у особин довжиною до 20 см, тобто віком до 3 років.
В Україні зустрічається в південному Криму. З біогеографічної точки зору вважається середземноморським реліктом, який в регіоні перебуває на північній межі ареалу[1].
Полюбляє передгірні рівнини і долини річок, розріджені листяні ліси, лісові галявини, чагарники, балки, різного роду зарості і безлісні передгірні височини. Зустрічається також у нагірних напівпустелях і степах, часто у безпосередній близькості від води, добре плаває. Місцями зустрічається на окультурених землях — садах, виноградниках і посівах. У горах відомий до висоти 2300 м над рівнем моря. Здатний підніматися на гілки чагарників і стебла очерету. Ховається у норах, під камінням і між чагарниками.
Після зимівлі з'являється у березні — середині квітня. З настанням літньої спеки на поверхні зустрічається рідко, впадаючи у літню сплячку, що місцями переходить у зимову.
Жовтопузик — яйцекладна ящірка. Статева зрілість настає у віці близько 4-х років при довжині тіла 31-32 см. Відкладання 6-10 яєць середнім розміром 20 х 38 мм відбувається у середині червня — на початку липня. Молоді жовтопузики довжиною 100—125 мм (без хвоста) з'являються з кінця липня до вересня.
Охорона
Жовтопузик як раритетний вид занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: зникаючий вид). Причини зміни чисельності: руйнування біотопів (особливо при суцільній забудові), знищення людиною, масова загибель на автошляхах. Особливо вразливий внаслідок пізнього настання статевої зрілості і низького виживання молоді. Охороняється в природних заповідниках «Мис Мартьян», Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому і Казантипському. З метою відновлення чисельності виду пропонується посилення охорони і реінтродукція місцевих популяцій, переселення на особливі природоохоронні території і роз'яснювальна робота з населенням[1].
Вид також охороняється в країнах Європи і занесений до Бернської конвенції (Додаток ІІ — види фауни, що перебувають під особливою охороною)[3].
Куйбіда В. В., Гаврись Г. Г., Лопатинська В. В. Зоологія хребетних. Практикум: посібник з навчально-польової практики. -/Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди, Інститут зоології ім.. І. І. Шмальгаузена/. — Київ. Міленіум, 2007.-210с.(12,7 умов. друк. арк.).- 1000 екз. — ISBN 978-966-8063-3
Словник зоологічної номенклатури (1927 — 1928): Факсимільне відтворення видань 1927—1928 рр. — К.: Наукова думка, 2005 р. — 186 с.- (Словники України)
Пащенко Ю. Й. Визначник земноводних та плазунів УРСР. К., 1955; Фауна України, т. 7. К., 1959
