PROFILPELAJAR.COM

	Етьєн Маттле
Особисті дані
Народження	25 грудня 1905
	Бельфор, Франція
Смерть	23 березня 1986 (80 років)
	Сошо
Зріст	180 см
Вага	82 кг
Громадянство	Франція
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Етьєн Маттле у Вікісховищі

Етьєн Маттле (фр. Étienne Mattler, нар. 25 грудня 1905, Бельфор, Бургундія, Франція — пом. 23 березня 1986, Сошо, Ду, Франш-Конте) — французький футболіст, захисник. Один із чотирьох гравців, які виходили на поле у матчах перших трьох довоєнних чемпіонатів світу.

Спортивна кар'єра

Спочатку займався велоспортом, але після загибелі в одній з гонок старшого брата, став гравцем юнацької команди «Бельфор». Разом з нападником Андре Машіно в 1927 році перейшов до «Страсбура», через два сезони — до новоствореного клубу «Сошо». Перший успіх до команди прийшов у 1931 році — здобула перемогу в кубку Пежо, що є одним з попередників загальнонаціонального футбольного чемпіонату.

У 1932 році була створена професіональна ліга і до початку Другої світової війни команда з Франш-Конте була одним із лідерів французького футболу. За сім довоєнних сезонів «Сошо» двічі здобував перемоги в першому дивізіоні, по одному разу був віце-чемпіоном і володарем кубка Франції. Лідерами нападу того складу були Роже Куртуа і швейцарець Андре Абегглен, які тричі були найвлучнішими гравцями лігових турнірів. З появою у команді голкіпера Лорана Ді Лорто і уругвайця Ектора Касенаве набув потужності і захист клубу, який сучасники називали «лінією Мажіно». Це тріо виступало і в національній команді.

У складі збірної Франції дебютував 25 травня 1930 року проти команди Бельгії. Це була остання репетиція перед уругвайським «мундіалем». Матч проходив у Серені. На початку гри господарі повели у рахунку завдяки голу Бернара Ворхофа. Через п'ять хвилин Марсель Пінель поновив «статус-кво», а в другому таймі забив переможний м'яч. Одного матчу виявилося достатньо, щоб тренер Рауль Кордон включив Етьєна Маттле до заявки на світову першість.

На турнір приїхали лише чотири європейських збірних: Бельгії, Румунії, Франції й Югославії. У стартовому матчі групи «А» французи здобули переконливу перемогу над збірною Мексики (4:1). Але в наступних поєдинках зазнали мінімальних поразок від збірних Аргентини і Чилі. У підсумку третє місце, а переможці групи — аргентинці — дійшли до фіналу, де поступилися господарям змагання.

14 травня на стадіоні в Коломбі, французи здобули сенсаційну перемогу над збірною Англії з рахунком 5:2. У воротах британського голкіпера відзначилися Едмон Дельфур, Марсель Ланжіє, Люсьєн Лоран і Робер Мерсьє (двічі). Це була друга поразка, на європейському континенті, в історії британської збірної і перша з великим рахунком.

Другий чемпіонат світу проходив за кубковою схемою. Вже на першому етапі, жереб виявився безжальним для французів — збірна Австрії, один з головних претендентів за звання найсильнішої команди планети. Жан Ніколя відкрив рахунок у грі, але на останній хвилині першого тайму Маттіас Сінделар поновив рівновагу. Основний час завершився внічию, а в додаткові півгодини голи Шалля і Біцана змусили збірну Франції поїхати додому.

Наступний «мундіаль» приймала Франція. У першому матчі Жан Ніколя і Еміль Венант тричі відзначилися у воротах голкіпера збірної Бельгії, і остаточний рахунок гри — 3:1. Але вже в чвертьфіналі «рідні стіни» не допомогли французам. Перший тайм зі збірною Італії завершився внічию, а в другій половині гри не вдалося втримати Сільвіо Піолу.

У перших трьох чемпіонатах світу брали участь лише четверо футболістів: окрім Етьєна Маттле, його партнер по збірній Франції Едмон Дельфур, бельгієць Бернар Ворхоф і румун Ніколае Ковач. Ще декілька гравців були у заявці на всіх трьох турнірах, але через швидкоплинність та з інших причин, так і залишилися у запасі на одному-двох з довоєнних турнірів (зокрема, француз Еміль Венант і бельгієць Арнольд Баджу).

В січні наступного року став рекордсменом національної команди за кількістю проведених матчів (42). Попереднє досягнення належало Жулю Девакезу і Едмону Дельфуру. За збірну продовжував виступати до січня 1940 року. Всього провів 46 матчів, в 14 — був капітаном команди. Його рекорд перевершив захисник «Реймса» і столичного «Расінга» Роже Марш через 15 років.

У роки німецької окупації проводився лише кубок, а також різноманітні регіональні турніри. З 1943 року почав поєднувати виступи на футбольному полі з тренерською діяльністю. Сезон 1945/46 став останнім в його кар'єрі, за підсумком чемпіонату «Сошо» посів останнє місце і опустився в другий дивізіон. Наступних три роки працював тренером команди з міста Тійо.

Досягнення

Статистика

Статистика виступів в офіційних матчах:

Сезон	Команда	Чемпіонат			Кубок		Збірна
Сезон	Команда	Ліга	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
1929/30	«Сошо»	—	—	—	—	—	1	0
1930/31	«Сошо»	—	—	—	7	0	8	0
1931/32	«Сошо»	—	—	—	3	0	1	0
1932/33	«Сошо»	Д-1	18	0	4	0	5	0
1933/34	«Сошо»	Д-1	26	0	2	0	7	0
1934/35	«Сошо»	Д-1	30	0	4	0	6	0
1935/36	«Сошо»	Д-1	29	0	8	0	4	0
1936/37	«Сошо»	Д-1	29	0	7	0	—	—
1937/38	«Сошо»	Д-1	29	0	—	—	8	0
1938/39	«Сошо»	Д-1	29	1	4	0	5	0
1939/40	«Сошо»	—	—	—	2	0	1	0
1941/42	«Сошо»	—	—	—	3	0	—	—
1942/43	«Сошо»	—	—	—	4	0	—	—
1943/44	«Сошо»	—	—	—	5	0	—	—
1944/45	«Сошо»	—	—	—	2	0	—	—
1945/46	«Сошо»	Д-1	20	0	2	0	—	—
Усього за кар'єру			210	1	57	0	46	0

Тренерська статистика:

Турнір
Турнір	С	І	В	Н	П	О	%
Чемпіонат Франції (Д-1)	1	26	4	6	16	14	26,9
Кубок Франції	3	12	9	0	3	18	75,0
Усього	3	38	13	6	19	32	42,1

Статистика виступів на чемпіонатах світу:

група «А»
13 липня 1930

Франція	4 — 1	Мексика
Лоран 19', 40' Машіно 43', 87'	Звіт	Карреньйо 70'

«Естадіо Посітос» (Монтевідео)
Глядачів: 4 444

Франція: Алексіс Тепо, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (), Ернест Лібераті, Андре Машіно, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Люсьєн Лоран, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур. Тренер — Рауль Кодрон.

Мексика: Оскар Бонфільйо, Хуан Карреньйо, Рафаель Гутьєррес (), Хосе Руїс, Альфредо Санчес, Луїс Перес, Іларіо Лопес, Діонісіо Мехія, Феліпе Росас, Мануель Росас, Ефраїн Амескуа. Тренер — Хуан Луке.

група «А»
15 липня 1930

Аргентина	1 — 0	Франція
Монті 81'	Звіт

«Естадіо Парк Сентрал» (Монтевідео)
Глядачів: 23 409

Аргентина: Анхель Боссіо, Франсіско Варальйо, Хосе Делья Торре, Луїс Монті, Хуан Еварісто, Маріо Еварісто, Мануель Феррейра (), Роберто Черро, Рамон Муттіс, Наталіо Перінетті, Педро Суарес. Тренер — Франсіско Оласар.

Франція: Алексіс Тепо, Ернест Лібераті, Андре Машіно, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (), Люсьєн Лоран, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур. Тренер — Рауль Кодрон.

група «А»
19 липня 1930

Чилі	1 — 0	Франція
Субіабре 65'	Звіт

«Естадіо Сентенаріо» (Монтевідео)
Глядачів: 2 000

Чилі: Роберто Кортес, Томас Охеда, Карлос Відаль, Еберардо Вільялобос, Гільєрмо Ріверос, Гільєрмо Сааведра, Карлос Шнебергер, Гільєрмо Субіабре, Артуро Торрес, Касіміро Торрес, Ернесто Чапарро. Тренер — Дьордь Орт.

Франція: Алексіс Тепо, Еміль Венант, Ернест Лібераті, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур, Селестен Дельмер, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (). Тренер — Рауль Кодрон.

1/8 фіналу
27 травня 1934

Австрія	3 — 2	Франція
Сінделар 45' Шалль 93' Біцан 109'	Звіт	Ніколя 18' Верр'є 115' (пен.)

«Муніципальний стадіон Беніто Муссоліні» (Турин)
Глядачів: 10 000

Австрія: Петер Платцер, Франц Цізар, Карл Сеста, Франц Вагнер, Йозеф Смістик (), Йоганн Урбанек, Карл Цишек, Йозеф Біцан, Маттіас Сінделар, Антон Шалль, Рудольф Фіртль. Тренер — Гуго Майзль

Франція: Алексіс Тепо (), Жак Мересс, Етьєн Маттле, Едмон Дельфур, Жорж Верр'є, Ноель Льєтер, Фріц Келлер, Жозеф Альказар, Жан Ніколя, Роже Рьйо, Альфред Астон. Тренери — Гастон Барро, Джордж Кімптон.

1/8 фіналу
5 червня 1938

Франція	3 — 1	Бельгія
Венант 1' Ніколя 11', 69'	Звіт	Ісемборг 19'

«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб)
Глядачів: 30 454

Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.

Бельгія: Арнольд Баджу, Робер Паверік, Корнель Сейс, Жан ван Альфен, Еміль Стейнен (), Альфонс Де Вінтер, Шарль Ванден Ваувер, Бернар Ворхоф, Анрі Ісемборг, Раймон Брен, Нан Буйле. Тренер — Джек Батлер.

1/4 фіналу
12 червня 1938

Франція	1 — 3	Італія
Ессерер 10'	Звіт	Колауссі 10' Піола 52', 72'

«Олімпійський стадіон Ів дю Мануар» (Коломб)
Глядачів: 58 455

Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле (), Жан Бастьєн, Огюст Жордан, Рауль Дьянь, Альфред Астон, Оскар Ессерер, Жан Ніколя, Едмон Дельфур, Еміль Венант. Тренер — Гастон Барро.

Італія: Альдо Олів'єрі, Альфредо Фоні, П'єтро Рава, П'єтро Серантоні, Мікеле Андреоло, Уго Локателлі, Амедео Б'яваті, Джузеппе Меацца (), Сільвіо Піола, Джованні Феррарі, Джино Колауссі. Тренер — Вітторіо Поццо.

Посилання

Профіль [Архівовано 16 лютого 2016 у Wayback Machine.] на сайті Французької футбольної федерації (фр.)
Етьєн Маттле на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
Профіль (фр.) . Pari-Et-Gagne. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 13 лютого 2016.
Профіль (анг.) . EU-Football.info. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 13 лютого 2016.
Профіль (анг.) . National Football Teams. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 13 лютого 2016.
Профіль (рос.) . Footballplayers.ru. Архів оригіналу за 28 грудня 2015. Процитовано 13 лютого 2016.