Розпочав власну працю архітектора в місті Олександрівськ (нині Запоріжжя в Україні), де вибудував багатоповерховий житловий будинок, два перші поверхи котрого відвели під банк.
Працював у Харкові з 1912 року. Починав працювати в стилі неоренесанс, вживав модернізовані форми історичних стилів, практикував різні напрями модерну. Все життя архітектора надалі було пов'язане з містом Харковом. Первісно мешкав на вулиці Римарській, буд. 6 (до 1927 року). З 1928 року мешкав у будинку «Червоний банківець» (вулиця Алчевських, 6, Харків), який був збудований за його проєктом.
У Харкові був членом Українського художньо-архітектурного відділу Харківського літературно-художнього гуртка (1912 року заснування), що об'єднував кращих творчих представників і митців міста.
У 1927 році було закінчене масштабне будівництво Другої міської лікарні з садом і парадним двором-курдонером (з використанням стилю неокласики), що нагадувало столичні, міські, палацові споруди 19 ст. (зараз Міська клінічна лікарня № 27).
Після початку німецько-радянської війни не зміг евакуюватися з Харькова через хворобу ніг. Був розстріляний фашистами разом із дружиною у Дробицькому Яру у грудні 1941 року[1].
Творчість
За часів Російської Імперії проєктував, переважно, будинки житлового призначення. У 20 — 30-ті роки його об'єктами були медичні заклади. Є автором проєктів поліклінік у Донецьку, Миколаєві, Дніпрі. Багато будинків, споруджених за його проєктами в Харкові, мають статус пам'яток архітектури Харкова.
1935 р. — Інститут гігієни праці по вул. Трінклера, 6. Охоронний № 42.
1939 р. — морфологічний корпус Медінституту по просп. Науки, 4. Охоронний № 37. Завершено після смерті автора. Фасад змінено у 1950-і рр. за проєктом Г. Д. Орєхової та П. І. Арєшкіна.
арх. В. А. Естрович. Харків. Житловий будинок «Червоний банківець» 1928 р.
арх. В. А. Естрович. Харків. Морфологічний корпус медінституту, 1939 р.
Пам'ять
В 2015 році, на будинку «Червоний банківець» (Харків, вул. Алчевських, 6), який у 1928 році побудував і де проживав архітектор, відбулося відкриття меморіальної дошки Віктору Естровичу[3][4].
Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 1. Late Imperial Russia: 1891—1917. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2021. P. 103 ISBN 978-3-933713-61-2.