Ентоні Гадсон

Ф
Ентоні Гадсон
Ентоні Гадсон
Ентоні Гадсон
Особисті дані
Народження 11 березня 1981(1981-03-11) (43 роки)
  Сіетл, США
Громадянство  США
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1998–2001 Англія «Вест Гем Юнайтед» 0 (0)
1998   Англія «Лутон Таун» 0 (0)
2001–2002 Нідерланди «Неймеген» 0 (0)
2006–2008 США «Вілмінгтон Гаммергедс» 10 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2008–2010 США «Реал Меріленд»
2010–2011 Англія «Тоттенгем Готспур» (U-21)
2011 Англія «Ньюпорт Каунті»
2011–2014 Бахрейн Бахрейн (олімп.)
2011–2013 Бахрейн Бахрейн
2014–2017 Нова Зеландія Нова Зеландія
2014–2017 Нова Зеландія Нова Зеландія (олімп.)
2017–2019 США «Колорадо Репідс»
2020– США США (олімп.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ентоні Гадсон (англ. Anthony Hudson; нар. 11 березня 1981, Сіетл) — англійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2020 року очолює тренерський штаб олімпійської збірної США.

Ігрова кар'єра

Ентоні Гадсон є сином відомого англійського футболіста Алана Гадсона, що грав зокрема за «Челсі» і «Арсенал». Народився в американському Сіетлі, де в той час виступав його батько. Незабаром родина повернулась до Лондону, де Ентоні займався футболом в академії місцевого «Вест Гем Юнайтед». Однак пробитися в головну команду «молотобійців» Гадсон не зміг і здавався в оренду в нижчоліговий «Лутон Таун»[1].

Після угоду з «Вест Гема» Гадсон підписав дворічну угоду з нідерландським «Неймегеном»[2], проте через півроку він попросив розірвати контракт і повернувся додому в Англію. Деякий час працював біржовим брокером. Ця робота підштовхнула тренера до величезних боргів. Довгий час Гадсон страждав алкоголізмом[3]. Намагаючись побороти його, він поїхав в США, де півзахисник виступав за «Вілмінгтон Гаммергедс»[4][5][6].

Кар'єра тренера

Початок кар'єри

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 2008 року, очоливши тренерський штаб нижчолігового американського клубу «Реал Меріленд»[4], де пропрацював з 2008 по 2010 рік. Він був наймолодшим професіональним менеджером (головним тренером) у США на той час[7] . У своєму першому сезоні він привів клуб до п'ятого місця та зони плей-оф, дійшовши там до чвертьфіналу[8]. Гадсон також був номінований на премію «Найкращий тренер 2009 року другого дивізіону USL»[9]. У другому сезоні команда посіла останнє місце[10], після чого Гадсон покинув колектив[11][12].

Ентоні Гадсон у 2011 році.

Незабаром йому вдалося потрапити на стажування до Гаррі Реднаппа в «Тоттенхем Готспур». Досвідчений англійський фахівець розгледів талант в Гадсоні. Він порівняв тренера-початківця з молодим Жозе Моурінью[13]. У 2011 році Ентоні Гадсон деякий час очолював дубль «шпор»[14], після чого став головним тренером невеличкого клубу «Ньюпорт Каунті» з Національної Конференції[14]. 28 вересня 2011 року, коли «Ньюпорт» виграв лише один раз в 12 іграх, Гадсон був звільнений з посади[15].

Гадсон став одним з наймолодших тренерів, який отримав у 2012 році ліцензію Pro УЄФА, найвищу тренерську ліцензію у футболі[16].

Збірна Бахрейну

21 березня 2012 року Гадсон був призначений головним тренером олімпійської збірної Бахрейну[17]. З нею у тому ж році Ентоні дійшов до фіналу Кубка затоки U-23[en][18], а наступного року виграв зі збірною трофей[19], вперше в її історії.

13 серпня 2013 року Гадсон очолив національну збірну Бахрейну[20]. З цією командою Гадсон став бронзовим призером чемпіонату Федерації футболу Західної Азії у січні 2014 року[21], а 27 липня того ж року пішов у відставку[22].

Збірна Нової Зеландії

Ентоні Гадсон на чолі збірної Нової Зеландії на Кубку конфедерацій 2017 року проти Мексики.

У серпні 2014 року Гадсон був призначений на посаду наставника збірної Нової Зеландії[23][24]. Паралельно він працював і з олімпійською збірною. Нею Гадсон керував на Тихоокеанських іграх 2015 року[25]. Втім сам турнір виявився скандальним для новозеландців, які були дискваліфіковані після півфіналу через використання недозволеного футболіста, що коштувало місця в фіналі турніру, і, відповідно, можливості участі в Олімпійських іграх 2016 року[26]. Втім з національною збірною для Гадсона справи йшли значно краще і 2016 році йому вдалося повернути новозеландцям статус переможця Кубка націй ОФК[27].

Цей результат дозволив збірній кваліфікуватись на Кубок конфедерацій 2017 року в Росії[28]. Таким чином Гадсон став наймолодшим тренером в історії цих змагань. На момент першого матчу новозеландців зі збірною Росії йому було 36 років і 3 місяці. Попередній рекордсмен, нігерієць Шайбу Амоду, був його старший на півроку[29]. Втім новозеландці на турнірі програли всі три гри і не вийшли з групи, але тим не менш команда Гадсона була відмічена багатьма експертами[30].

У вересні 2017 року Нова Зеландія виграла кваліфікацію ОФК до чемпіонату світу 2018 року і вийшла у міжконтинентального плей-оф на перу Перу[31]. Цей матч став першим домашнім матчем Нової Зеландії проти збірних із "топ-100" протягом останніх трьох з половиною років[32], безпрецедентного періоду для будь-якої збірної[33][34]. Після нічиї 0:0 у Веллінгтоні, Перу вдома обіграло Нову Зеландію 2:0 у Лімі і вийшло на чемпіонат світу, залишивши новозеландців за бортом. Після цього Гадсон оголосив про відставку з посади, незважаючи на бажання виконавчого директора NZ Football Енді Мартіна залишити тренера[35][36]. Після відходу Гадсона Мартін описав Ентоні як одного з найкращих тренерів в історії збірної Нової Зеландії[37].

Робота у США

29 листопада 2017 року Гадсон був призначений головним тренером клубу MLS «Колорадо Репідс»[38]. У сезоні 2018 клуб під його керівництвом фінішував у Західній конференції на 11-му, передостанньому, місці. 1 травня 2019 року Хадсон був звільнений, після того як в дев'яти матчах з початку сезону 2019 «Колорадо Репідз» зміг набрати тільки два очки[39].

З 2020 року очолює тренерський штаб олімпійської збірної США.

Титули і досягнення

Примітки

  1. Footballdatabase. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 15 липня 2020.
  2. Anthony Hudson. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 15 липня 2020.
  3. «Думал, мне суждено умереть молодым». Кто помешает России выиграть матч открытия // «Советский спорт» — 17.06.2017. Архів оригіналу за 26 серпня 2017. Процитовано 15 липня 2020.
  4. а б Real Maryland hire Hudson as new head coach. Potomac Soccer Wire. 28 жовтня 2008. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 1 листопада 2011.
  5. No one wants to be on the other end of a Hudson tackle. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 15 липня 2020.
  6. Wilmington Hammerheads. Архів оригіналу за 14 квітня 2020. Процитовано 15 липня 2020.
  7. PFA Exclusive interview: Anthony Hudson. Professional Footballers Association. 14 серпня 2009. Архів оригіналу за 2 січня 2010.
  8. Monarchs Conclude 2009 Season in Playoffs. OurSports Central. 20 серпня 2009. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 6 квітня 2017.
  9. Monarch Members Recognized by USL. OurSports Central. 26 серпня 2009. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 6 квітня 2017.
  10. Tables - USL 2 - USA - Results, fixtures, tables and news - Soccerway. int.soccerway.com (англ.). Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 6 квітня 2017.
  11. West Ham to Bahrain future is bright for Anthony Hudson - 2 November 2012 - Soccerwire. www.soccerwire.com (англ.). Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 2 листопада 2012.
  12. Real Maryland ends season on a sour note - 11 August 2010 - Gazette. www.gazette.net (англ.). Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 11 серпня 2010.
  13. Shuttleworth, Peter (5 квітня 2011). New boss Hudson prefers Newport County to Real Madrid. BBC Sport Wales. Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 1 листопада 2011.
  14. а б Shuttleworth, Peter (1 квітня 2011). Tottenham coach Anthony Hudson accepts Newport vacancy. BBC Sport Wales. Архів оригіналу за 14 квітня 2020. Процитовано 1 листопада 2011.
  15. Anthony Hudson departs as Newport County manager. BBC. 28 вересня 2011. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 19 жовтня 2018.
  16. High Performance Sport New Zealand coach accelerator programme selections. Stuff. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 7 квітня 2017.
  17. Hudson Appointed Bahrain Under-23 Boss. pitchero.com. 21 березня 2012. Архів оригіналу за 5 квітня 2017. Процитовано 28 грудня 2016.
  18. 2012 U23 Gulf Cup. Soccerway. Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 6 квітня 2017.
  19. 2013 U23 GCC Cup Final. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 19 березня 2022.
  20. Hudson appointed Senior National Coach (PDF). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 жовтня 2015.
  21. Gulf Daily News » Sports News » Bahrain third in West Asian event. gulf-daily-news.com. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 28 грудня 2016.
  22. English coach Anthony Hudson resigns as Bahrain manager. Sky Sports. 27 липня 2014. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 6 квітня 2017.
  23. Football: All Whites coach named. 5 серпня 2014. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 28 грудня 2016 — через New Zealand Herald.
  24. Anthony Hudson takes over as New Zealand manager. BBC Sport. 5 серпня 2014. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 28 грудня 2016.
  25. Archived copy. Архів оригіналу за 28 червня 2015. Процитовано 25 червня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  26. Steven Holloway (12 липня 2015). Football: Oly Whites to miss Olympics due to ineligible player. NZ Herald News (англ.). Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 29 травня 2017.
  27. All Whites win Nations Cup. New Zealand Football. 12 червня 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 13 червня 2016.
  28. New Zealand triumphant. OFC. 11 червня 2016. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 12 червня 2016.
  29. Ентоні Хадсон-наймолодший тренер в історії Кубка конфедерацій. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 15 липня 2020.
  30. Reason for applause for New Zealand coach at press conference. Chosun.com. Chosunaccessdate=2017-10-19. 25 червня 2017. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 15 липня 2020.
  31. All Whites to play Peru for place at the 2018 World Cup. Stuff. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 19 жовтня 2017.
  32. Belief is key to making history. FIFA.com. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 11 листопада 2017.
  33. National Teams. Soccerway. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 11 листопада 2017.
  34. All Whites book intercontinental place. NZ Football. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 1 жовтня 2017.
  35. Hudson steps down as coach. www.nzfootball.co.nz (en-AU) . Архів оригіналу за 26 листопада 2017. Процитовано 22 листопада 2017.
  36. Voerman, Andrew. Anthony Hudson not staying on as All Whites coach after World Cup playoff loss to Peru. Stuff.co.nz. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 23 листопада 2017.
  37. Hudson hailed as one of NZF's best coaches. NZ Newswire. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 24 листопада 2017.
  38. Jeff Carlisle (29 листопада 2017). Colorado Rapids hire former New Zealand boss Anthony Hudson. ESPN (англ.). Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 4 травня 2019.
  39. Jeff Carlisle (1 травня 2019). Colorado Rapids fire Hudson, name assistant Casey as interim manager. ESPN. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 2019-05-04/lang=en.
  40. New Zealand triumphant. OFC. Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 4 липня 2017.

Посилання

  • Ентоні Гадсон на сайті ФІФА (англ.)