У дорослому футболі дебютував 1962 року виступами за команду «Квінз Парк»[1][2], в якій провів три сезони, взявши участь у 84 матчах другого дивізіону чемпіонату Шотландії.
1965 року Кларк перейшов у вищоліговий «Абердин» і відіграв за нову команду наступні вісімнадцять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Абердина», був основним голкіпером команди. Провівши за клуб 591 матч в усіх турнірах (в тому числі декілька на позиції захисника[3]), він став третім гравцем за цим показником в історії клубу після Віллі Міллера (797 ігор) і Алекса Макліша (692 ігор)[4]. За цей час виборов титул чемпіона Шотландії в 1980 році, Кубок Шотландії в 1970 та 1982 році і Кубок шотландської ліги в 1977 році. За свої досягнення у листопаді 2018 року Кларк був включений до Зали славу «Абердина»[5].
Кларк встановив світовий рекорд у найвищих дивізіонах, не пропустивши гол у послідовних матчах усіх змагань (1155 хвилин) у сезоні 1970/71. Втім вже у травні того ж 1971 року його побив Стоян Йорданов[6]. Натомість результат довго залишався найкращим для усіх британських чемпіонатів та чемпіонату Шотландії зокрема, поки Едвін ван дер Сар 8 лютого 2009 року[7] та Фрейзер Форстер в 2014 році[8] відповідно теж не зуміли перевершити ці досягнення. В результаті наразі Кларк тримає лише рекорд клубу «Абердина»[3].
Також за цей час ненадовго відлучався на виступи у США, так 1967 року він зіграв за «Вашингтон Віпс» у United Soccer Association, ставши фіналістом чемпіонату США та був включений до символічної збірної турніру[9], а 1976 року за «Сан-Антоніо Тандер» в NASL.
Завершив ігрову кар'єру у команді «Клайд» з другого шотландського дивізіону, за яку виступав протягом 1982—1983 років.
Останній раз за збірну зіграв 14 лютого 1973 року в товариському матчі проти Англії (0:5), який був проведений з нагоди 100-річчя Шотландської футбольної асоціації. В подальшому викликався до збірної і навіть поїхав з нею на чемпіонат світу 1978 року в Аргентині, але на поле більше не виходив. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у її формі 17 матчів, пропустивши 18 голів.
Кар'єра тренера
Розпочав тренерську кар'єру невдовзі після завершення кар'єри гравця, 1984 року, очоливши тренерський штаб клубу «Гайлендерс», де провів один рік, після чого тривалий час очолював футбольну команду у Дартмутському коледжі в США.
1994 року став головним тренером збірної Нової Зеландії і тренував її два роки. Під керівництвом шотландця збірна вилетіла у півфіналі Кубка націй ОФК 1996 року від Австралії (0:0, 0:3). Загалом під його керівництвом команда провела 14 ігор (5 перемог, 2 нічиї, 7 поразок)[10]
