Еммануїл Філіберт, герцог Аостський
Герцог Аостський
Правління	18 січня 1890 — 4 липня 1931
Попередник	Амадей I
Наступник	Амадей II
Біографічні дані
Народження	13 січня 1869(1869-01-13)[1][2][…]  Генуя, Італія[3][4]
Смерть	4 липня 1931(1931-07-04)[1][2][…] (62 роки)  Турин, Італія[3][4]
Поховання	Redipuglia war memoriald
У шлюбі з	Єлена Орлеанська
Діти	Томіслав II і Амадео, герцог Аостський
Династія	Савойська династія і House of Savoy-Aostad
Батько	Амадей I
Мати	Марія Вітторія даль Поццо
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Еммануїл Філіберт (італ. Emanuele Filiberto, ісп. Manuel Filiberto; 13 січня 1869(18690113), Генуя, Італія — 4 липня 1931, Турин, Італія) — італійський генерал, представник Савойської династії. Двоюрідний брат короля Віктора Еммануїла III, син короля Іспанії Амадея I та наступник іспанського престолу в 1871—1873 роках. Командувач Італійської 3-ї армії під час Першої світової війни. Після війни отримав військове звання маршала Італії.

Принц Еммануїл Філіберт народився в Генуї та був старшим сином принца Амадея, герцога Аостського, другого сина короля Віктора Еммануїла II, та його першої дружини Марії Вітторії даль Поццо. 1870 року Амадей був обраний королем Іспанії. Таким чином, у 1871—1873 роках Еммануїл Філіберт як його старший син був наступником іспанського престолу та володів титулом принца Астурійського. 1873 року Амадей зрікся титулу й повернувся до Італії. 1890 року, коли він помер, Еммануїл Філіберт успадкував його титул герцога Аостського.

1905 року розпочав свою військову кар'єру командиром в італійській армії в Неаполі. Під час Першої світової війни він командував Італійською 3-ю армією й здобув прізвисько «непереможний герцог». Після війни, в 1926 році, за сприяння італійського диктатора Беніто Муссоліні Еммануїлові Філібертові присвоїли звання маршала Італії.

Принц помер 1931 року в Турині. За своїм заповітом, він був похований на військовому кладовищі у Фольяно-Редіпульї поруч із тисячами солдатів 3-ї армії.

Одружився 25 червня 1895 року з принцесою Єленою Орлеанською (1871—1951), дочкою принца Луї-Філіппа Орлеанського та принцеси Марії Ізабелли. У шлюбі народилося двоє синів:

• принц Амадео, 3-й герцог Аостський (21 жовтня 1898(18981021) — 3 березня 1942) ∞ принцеса Анна Орлеанська;
• принц Аймоне, 4-й герцог Аостський (9 березня 1900(19000309) — 29 січня 1948) ∞ принцеса Ірена Грецька та Данська; короткий час правив як король Хорватії Томіслав II.

•  Італійське королівство:
  • Вищий орден Святого Благовіщення (14 березня 1890)^[5];
  • Орден Святих Маврикія та Лазаря (14 березня 1890)^[5];
  • Орден Корони Італії (14 березня 1890)^[5];
  • Савойський військовий орден (28 грудня 1916)^[6];
  • Золота медаль «За військову доблесть» (28 грудня 1916)^[6].

•  Австро-Угорщина:
  • Королівський угорський орден Святого Стефана (1895)^[7];
  • Орден Золотого руна (1899)^[8].

•  Пруссія: Орден Чорного орла (17 травня 1893)^[9].
•  Таїланд: Орден Королівського дому Чакрі (1 червня 1897)^[10].
•  Швеція: Орден Серафимів (18 вересня 1897)^[11].
•  Велика Британія: Орден Підв'язки (15 липня 1902)^[12].
•  Саксонське королівство: Орден Рутової корони^[13].
•  Іспанія: Орден Карлоса III (28 грудня 1923)^[14].

• M. Cervi, Il Duca invitto. La vita del duca Emanuele Filiberto di Savoia-Aosta principe e condottiero, De Agostini, Novara, 1987
• G. Cecini, Generali in trincea, Chillemi Editore, Roma, 2017
• A. Vanzo — A. Saccoman, In guerra con la Terza Armata, Itinera Progetti, Bassano del Grappa, 2017.
• P. R. Giuliani, Gli arditi. Breve storia dei Reparti d'Assalto della Terza Armata, Itinera Progetti, Bassano del Grappa, 2017.