Народився 1 лютого1940 року в місті Монтевідео. Вихованець футбольної школи клубу «Каннілітас»[1]. У дорослому футболі дебютував 1957 року виступами за команду «Данубіо», в якому провів шість сезонів. У 1963 році, за рік до завершення контракту з «Данубіо» перейшов в оренду до «Серро». Разом з новою командою взяв участь у найдовшому в історії «Серро» 2-місячному турне (з травня по липень 1963 року) по Європі, Радянському Союзі та Африці.
До складу Пеньяроля» приєднався 1964 року, виступав у команді до 1970 року[2]. У 1964, 1965, 1967 та 1968 роках «Пеньяроль» вигравав чемпіонат Уругваю. У 1965 році вони також дійшли до фіналу Кубку Лібертадорес, в якому поступився аргентинському «Індепендьєнте». Сільва взяв участь у всіх трьох фінальних матчах. Наступного року «Орінегрос», під керівництвом Роке Масполі, виграв Кубок Лібертадорес, обігравши у фінальному матчі «Рівер Плейт», а в жовтні 1966 року на Міжконтинентальному кубку поступився мадридському «Реалу». Ектор вийшов на поле в першому фінальному поєдинку Кубку Лібертадорес. Після виступи за клуби з Монтевідео перейшов до «Палмейраса». У 1970 році визнаний найкращим гравцем чемпіонату Бразилії. У 1972 році грав за еквадорський «ЛДУ Кіто». Також грав за бразильську «Португезу»[3]. Футбольну кар'єру завершив 1975 року в складі «Данубіо».
Виступи за збірні
1958 року дебютував у складі юнацької збірної Уругваю (U-19), якій допоміг виграти юнацький чемпіонат Південної Америки. На турнірі зіграв три матчі, в яких відзначився 1 голом[4].
