У дорослому футболі дебютував 1961 року виступами за команду «Насьйональ», в якій провів шість сезонів, взявши участь у 127 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Насьйоналя», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У складі «Насьйоналя» був одним з головних бомбардирів команди, у 127 матчах відзначився 51-им голом. За цей час двічі виборював титул чемпіона Уругваю (1963 та 1966 року). У 1964 році зіграв у фінальному матчі кубку Лібертадорес, в якому «Насьйональ» поступився аргентинському «Індепендьєнте» (зграв в обох матчах). У 1967 році знову грав у фіналі вище вказаного турніру, зіграв у стартовому складі в усих трьох вирішальних матчах, але не зміг допомогти уругвайцям обіграти інший аргентинський клуб, «Расінг» (Авельянеда).
У 1968 році підписав контракт з аргентинським «Індепендьєнте». Зіграв 9 матчів у групі Б Прімера дивізіону (Метрополітано), в яких відзначився 2-ма голами. У 1969 році підсилив бразильський «Інтернасьйонал».
1969 році на запрошення Алехандро Моралеса перейшов до клубу «Дефенсор Спортінг». Наступного року допоміг клубу уникнути вильоту до нижчого дивізіону завдяки перемозі в плей-оф за право збереження місця в еліті уругвайського футболу[2] за який відіграв 8 сезонів. За цей час додав до переліку своїх трофеїв ще один титул чемпіона Уругваю. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Дефенсор Спортінг» у 1977 році. Також виступав у Венесуелі за «Естудьянтес де Меріда», але хронологічні рамки невідомі[3].
Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, провів у її формі 21 матч, забивши 8 голів[4].
Кар'єра тренера
Після закінчення кар'єри футболіста працював тренером. У Гондурасі тренував клуб з другого дивізіону «Крус Асуль» з міста Сан Хосе де Колінас, а в Уругваї працював з такими клубами, як «Платенсе» (Монтевідео) і «Расінг» (Монтевідео).
Особисте життя
Батько, Еусебіо Уррусменді, також професіональний футболіст.
