Severity: Notice
Message: Undefined offset: 1
Filename: infosekolah/leftmenudasboard.php
Line Number: 33
Line Number: 34
член Королівського товариства Канади
Дімітріс Кіцікіс (грец. Δημήτρης Κιτσίκης; 2 червня 1935(19350602), Афіни, Греція — 28 серпня 2021, Оттава, Канада) — грецький тюрколог, професор міжнародних відносин та геополітики в Оттавському університеті, поет: друкувався французькою та грецькою мовами. У Канаді з 1970 року, член Королівського товариства Канади. Отримав докторський ступінь (1963) зі Сорбонну, Париж. У нього французьке та канадське громадянство.
Син ректора Афінської Політехніки Нікоса Кіцікіса, походить з родини грецьких інтелектуалів і професіоналів, відомої ще з 19 століття.[5][6][7][8] Під час Грецької громадянської війни у віці 12 років був направлений в школу-інтернат в Парижі[9], оскільки його мати, боєць армії комуністів, була засуджена на смерть[10]. З 1958 року Кіцікіс кілька разів відвідав КНР, де став переконаним маоїстом.[11] У травні 1968 року був виключений з французького університету як учасник травневих заворушень.[12] У 1970 році його запросив на роботу Університет Оттави, де він спочатку здобув посаду викладача, а згодом і професора. З тих пір живе і працює в Оттаві, а також в Афінах. З 1970-х років він викладає китайську і турецьку історію, політичні ідеології та геополітику в ряді університетів на Заході, а також в університетах Богазічі в Стамбулі і Бількент в Анкарі, де став одним з найближчих друзів і радників Президента Турецької Республіки Тургута Озала.[13] У Греції Дімітріс Кіцікіс був науковим співробітником Національного інституту соціальних досліджень та викладав в американському коледжі Deree в Афінах. Активно публікується в грецькій пресі, а з 1996 року щоквартально видає в Афінах власний геополітичний журнал «Ἐνδιάμεση Περιοχή» («Серединний регіон»), названий відповідно до своєї геополітичної концепції.
Однією з головних ідей Д. Кіцікіса ще з 1960-х років є примирення греків і турків аж до об'єднання їх в греко-турецькій конфедерації, відродженій Османській імперії.[14] Цю ідею він просуває шляхом впливу на державних діячів, політиків, журналістів, художників і мислителів в обох країнах.[15] Його книги стали бестселерами в Туреччині і отримали високу оцінку з боку Прем'єр-міністра Туреччини.[16] Він підтримував тісні особисті стосунки з прем'єр-міністрами Греції Константіносом Караманлісом старшим та його турецьким колегою Тургутом Озалом, а також з китайськими лідерами Мао Цзедуном та Ден Сяопіном. У Греції його книги викликали жваві наукові дискусії та навіть парламентське обговорення[17], адже зачіпали такі дражливі питання як «поневолення» греків турками, зокрема сумнівний історичний міф «таємних шкіл».[18]
Чотири основні концепції Кіцікіса, що характеризують його підхід до греко-турецької історії:
а) «Серединний Регіон» (Ἐνδιάμεση Περιοχή) — цивілізація, що тягнеться від Адріатичного моря до річки Інд, між євро-американським Заходом і індо-китайським Сходом.[19][20]
б) Східна партія (Ἀνατολικὴ Παράταξις) та Західна партія (Δυτικὴ Παράταξις) як антагоністична пара;[21]
в) Еллінотюркізм (Ἑλληνοτουρκισμός) як ідеологія і феномен культури, що розвинувся протягом останнього тисячоліття;[22]
г) Бекташистсько-алевітське релігійне походження Османської династії, ісламізація якого відбувалася пліч-о-пліч з його секуляризацією та вестернізацією.[23]
У своїй теорії приділяє велику вагу бекташизмові (алевізмові), адже вважає, що майбутня політична співпраця між Афінами та Анкарою ґрунтуватиметься на релігійній співпраці між бекташизмом та православ'ям.[24] Загалом вважає, що релігія є важливою складовою міжнародної Православ'я і прагне до налагодження співпраці юдаїзму, християнства, ісламу та індуїзму.
Д. Кіцікіс вважає грецьку мову наріжним каменем планетарної цивілізації, протестуючи проти сучасних реформ та захищаючи подальше використання політонічного письма. Грецьку цивілізацію вважає основою людської культури[25] і за єдину рівну їй визнає китайську цивілізацію.[26]
Різко негативно ставиться до парламентаризму, протиставляючи йому модель «народовладдя» («λαοκρατία»), засновану на візантійських зразках.[27]
Прихильник «третьої ідеології», що ґрунтується на синтезі лібералізму, фашизму і комунізму.[28]
Автор шести поетичних збірок, у 1991 році удостоєний премії греко-турецької дружби імені Абді Іпекчі, турецького журналіста, який був застрелений терористами. Вірші з його поетичних збірок увійшли до складу антології 32 канадських поетів.[29]
Указом Президента Грецької республіки з 5 вересня 2008 року у Афінах функціонує Фундація Дімітріса Кіцікіса з бібліотекою та архівом. Gazette of the Government of Greece (ΦΕΚ) A 190
