За Діогеном Лаертським, кількістю творів «він перевершив чи не усіх перипатетиків свого часу, бо у вченості і різнобічності не мав рівних, серед його праць є історичні, політичні, деякі праці про поетів, інші про риторику, є публічні промови і посольські звіти, а крім того збірка Езопових байок і багато іншого».[3][4]
Після відновлення в Афінах народовладдя у 318 до н.е. Фокіона і кількох його прибічників було страчено афінянами за звинуваченням у зраді. Деметрій вчасно покинув місто і переховувався у Піреї, захопленому гарнізоном діадохаКассандра. Деметрія і кількох інших відсутніх прибічників Фокіона засудили на смерть заочно.[9]
Згодом Афіни капітулювали перед військом з македонським царем Кассандром на чолі і погодившись на повторне введення цензової (фактично олігархічної) конституції.
Правління Афінами
Кассандр запропонував афінським народним зборам призначити Деметрія епімелетом («піклувальником») Афін (весна 317 до н.е.). Після ухвалення цієї пропозиції народними зборами Деметрій правив Афінами упродовж 10 років (317-307 до н.е.).
У зовнішній політиці Деметрій виконував волю Кассандра і як його епімелет був гарантом лояльності афінян до македонського царя, але в управління містом Кассандр майже не втручався і тут Деметрій був єдиновладним правителем.
Своє правління в Афінах Деметрій розпочав з перегляду і упорядкування основних законів, чим заслужив у істориків звання третього законодавця афінян після Драконта й Солона. Також він упорядкував фінансові справи і довів державний прибуток, як свідчить його сучасник Дурид Самоський,
до 1200 талантів на рік. Іншій сучасник, Демохар, також повідомляє, що Деметрій «вихвалявся тим, що багато які предмети споживання дешево продавалися у місті й усі життєві припаси були у достатку».[7]
Деметрій провів низку законів проти розкошів, діючи у дусі ініціатив Солона. Цицерон зазначає:
Деметрій обмежив цей звичай [пишного похорону] своїм законом. Адже тиран був, як ви знаєте, не тільки найученішим мужем, але й громадянином з величезними заслугами перед державою і мав величезний досвід турботи про співгромадян. І ось він не тільки зменшив грошові витрати, що допускалися, але і обмежив час дня, призначений для похорон: він велів, щоб померлого виносили до світанку. Визначив він і розміри споруджуваних гробниць. На могильному насипу він дозволив встановлювати тільки невелику колону висотою не більше трьох ліктів, або стіл, або чашу для узливань і доручив певному магістрату стежити за дотриманням цих приписів.
Продовжуючи політику проти розкошів, Деметрій, за свідченням сучасників — перипатетикаЛінкея (брата Дурида), комедіографівТимокла й Менандра, аттидографаФілохора — встановив норми витрат на різноманітні святкування, жертвоприношення та бенкетування, визначивши зокрема, що кількість гостей на будь-якому бенкеті не має перевищувати тридцять.[7]
За відгуком Плутарха, Деметрій як і Перикл, був із тих вправних політиків, які, утримуючи народ від крайніх проявів вольності, вміли дати йому свободу в дрібницях і у зв'язку з цим розуміли роль усіляких свят і видовищ, які могли дати співгромадянам потрібну розрядку,[11][7] але сучасники оцінювали свята Деметрія інакше. Афіней цитує критика Деметрія Дурида:
[Деметрій Фалерський] витрачав на утримання війська і державні витрати лише мізерні суми, решту ж [державного доходу] марнотратив на вроджене своє непотребство, щодня влаштовуючи пишні бенкети з безліччю гостей. Блиском бенкетувань він затьмарював македонців, витонченістю — кіпріотів та фінікійців.
Пізніше послідовник Теофраста, знаменитий Деметрій Фалерський... на подив усім дістав це вчення [Платона про державу] із сховку, де його на дозвіллі читали освічені люди, і вивів його не лише на денне світло і на пісок арени, але й на випробування у битвах. Адже ми можемо назвати багатьох не особливо вчених людей, які стали великими державними діячами; і навпаки, найученіших людей, невмілих у справах держави. Що ж стосується людини, видатної в обох відношеннях, яка була б першою і в заняттях наукою, і в управлінні державою, то хто може зрівнятися з Деметрієм?
Страбон зазначає[18] демократичний характер правління Деметрія:
...упродовж 10 років вони [афіняни] жили навіть при найкращем правлінні, коли Кассандр царював над македонянами. Хоча і вважали, що з іншими він поводиться надто тиранічно, але ж до Афін ця людина виявила доброзичливість, підкоривши місто; бо він поставив на чолі громадян Деметрія Фалерського, одного з учнів філософа Теофраста; Деметрій не лише не знищив демократії, але навіть ще більше зміцнив її, як це видно із «Спогадів», які Деметрій написав про своє правління.
Афіней з посиланням на хроніста Ктесикла повідомляє, що під час правління Деметрія Фалерського в Аттиці було проведено перепис населення, який виявив 21 тисячу громадян, 10 тисяч метеків і 400 тисяч рабів[19].
За часів правління Деметрія зберігали свій устрій низові громадські осередки — деми, громадяни яких могли збиратися на свої збори і приймати постанови, надалі скликалися загальні збори афінських громадян, на яких обирали службовців і приймали запропоновані правителем закони й постанови. Але при цьому правління Деметрія Фалерського для афінян мало авторитарний характер[7], через що деякі автори називають його тираном, а його режим тиранією.[20][18]
Діоген повідомляє[3], що під час правління Деметрія на його честь менше ніж за 300 днів було відлито і встановлено 360 його мідних статуй, більшість з яких зображували його верхи чи на колісниці, запряженій четвіркою або парою коней.
Утеча в Фіви
ДіадохАнтигон Одноокий, сатрапФригії, сподівався за допомогою свого сина Деметрія Поліоркета відновити державу Александра Великого. Захоплення материкової Греції Деметрій Поліоркет розпочав з Афін. Коли його флот наблизився до Муніхія, де було розміщено сторожовий загін Кассандра, оборонці запізно зрозуміли, що до них наближається ворожий флот, прийнявши його за флот союзника Кассандра Птолемея і здалися без бою. Афіни, таким чином, лишилися незахищеними, а Деметрій Поліоркет здобув слави визволителя.
Плутарх зазначає:
Деметрій Фалерський, вважаючи, що переможцю треба підкорюватися в будь-якому разі, навіть якщо він не має наміру виконати жодної обіцянки, відрядив до нього посольство. Деметрій [Поліоркет] прийняв послів привітно, а коли ті вірушили назад, вирядив до афінян Арістодема Мілетського, одного з друзів свого батька. Після такої несподіваної переміни Деметрій Фалерський більше, ніж неприятелів, страшився власних співгромадян. Сповнений пошаною до слави і щирості цієї людини, Деметрій [Поліоркет] потурбувався про нього і, як той бажав, відправив його з надійною охороною у Фіви.
Звинувачений певними зловмисниками у смертному злочині, він був засуджений заочно; оскільки обвинувачі не могли оволодіти ним самим, то вивергнули свою отруту на мідні його статуї: усі ті статуї були поскинуті, інші продані, інші потоплені, а інші (і так подейкують) перекували на нічні вази; лише єдина вціліла.
Деметрій Фалерський підтримав претензії на трон сина Птолемея від дочки Антипатра Еврідіки Птолемея Керавна, але цар обрав спадкоємцем сина від своєї іншої дружини Береніки, двоюрідної сестри Еврідики, зробивши його співправителем (285 до н.е.), а пізніше й правителем (283 до н.е.). Ставши царем, Птолемей ІІ узяв Деметрія під варту, а згодом вислав у сільську місцевість, де той незабаром і помер, офіційна причина смерті — укус змії. Поховали Деметрія Фалерського в Бусірідському окрузі (9-й ном) біля Діосполя[3]
Фрагменти творів, що збереглися до нашого часу, видано у книзі Wehrli Fritz Die Schule des Aristoteles. Band IV. Demetrios von Phaleron. — Basel: 1968.
↑ абвгде(рос.) Диоген Лаэртский О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / пер. М. Л. Гаспарова, 2-е изд. — М.: 1986. — Книга пятая [Архівовано 28 липня 2013 у Wayback Machine.]
↑Плутарх Демосфен і Ціцерон [Архівовано 26 вересня 2013 у Wayback Machine.] // Плутарх Порівняльні життєписи / Переклад Й. Кобова, Ю. Цимбалюка. К.: Дніпро, 1991. — 448 с. — С. 316—377.
↑(рос.) Диоген Лаэртский Ксенократ, кн. 3 [Архівовано 28 липня 2013 у Wayback Machine.] // Диоген Лаэртский О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / пер. М. Л. Гаспарова, 2-е изд. — М.: 1986.
↑Плутарх: «Коли розпочалося голосування [щодо засудження Фокіона на смерть], ніхто не лишився сидіти, усі підвелися зі своїх місць і так, стоячи, багато хто з вінками на головах, вимогали смертної кари для звинувачуваних, серед яких, окрім Фокіона, були Нікокл, Фудипп, Гегемон і Піфокл; Деметрій Фалерський, Калімедонт, Харикл і ще кілька чоловік були засуджені заочно». // (рос.) Плутарх «Фокион и Катон»
↑Марк Туллій Ціцерон Про закони [Архівовано 3 липня 2013 у Wayback Machine.] // Ціцерон М. Т. Про державу. Про закони. Про природу богів / Пер. Володимира Литвинова. — К.: Основи, 1998. — 476 с. — С. 155—246.
↑Марк Туллій Ціцерон Про закони [Архівовано 3 липня 2013 у Wayback Machine.] // Ціцерон М. Т. Про державу. Про закони. Про природу богів / Пер. Володимира Литвинова. — К.: Основи, 1998. — 476 с. — С. 155—246.
↑ абСтрабон «Географія» IX, 1, 20 [Архівовано 30 вересня 2013 у Wayback Machine.] // (рос.) Страбон География / Пер. Г. А. Стратановского, под общ. ред. проф. С. Л. Утченко. — М., «Наука», 1964
↑Наприклад, Павсаній «Опис Елади» (I, 25, 5): «…тираном у афінян він [Кассандр] допоміг стати Деметрію, сину Фанострата, який мав славу мудрості»
↑(рос.) Плутарх Деметрий и Антоний // Плутарх. Сравнительные жизнеописания в двух томах. Т. II / Пер. С. П. Маркиша. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М.: Издательство «Наука», 1994. — (Литературные памятники)
(рос.) Диоген Лаэртский О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / пер. М. Л. Гаспарова, 2-е изд. — М.: 1986.
(рос.) Античная философия: Энциклопедический словарь. — М.: Прогресс-Традиция. П. П. Гайденко, М. А. Солопова, С. В. Месяц, А. В. Серегин, А. А. Столяров, Ю. А. Шичалин. 2008.
