Громико Андрій Андрійович біл. Андрэй Андрэевіч Грамыка Andrej Andrejevič Hramyka
Народження:	5 (18) липня 1909 Старі Громикиd, Гомельський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія[1]
Смерть:	2 липня 1989(1989-07-02)[2][3][…] (79 років) Москва, СРСР[2]
Поховання:	Новодівичий цвинтар
Країна:	СРСР
Релігія:	атеїзм
Освіта:	Білоруський державний економічний університет
Ступінь:	доктор економічних наук[d]
Партія:	КПРС (1989)
Шлюб:	Лідія Громикоd
Діти:	Громико Анатолій Андрійович і Емілія Андріївна Громикоd
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Андрі́й Андрі́йович Громи́ко (білор. Андрэй Андрэевіч Грамыка; рос. Андрей Андреевич Громыко; 5 (18) липня 1909, Старі Громики, Речковська волость, Могильовська губернія, Російська імперія — 2 липня 1989, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський дипломат білоруського походження, міністр закордонних справ СРСР (1957—1985). З 1952 до 1956 — кандидат у члени ЦК КПРС. З 1956 до 1989 — член ЦК КПРС. З 27 квітня 1973 до 30 вересня 1988 року — член Політбюро ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го, 5-11-го скликань (у 1946—1950 і 1958—1989).

Походив зі збіднілого, білоруського шляхетського роду, відомого від початку XVI ст., одна з гілок якого — відомий український старшинський рід Громики, велику частину якого за часів Російської імперії було переведено в податні стани. В офіційних біографіях зазначалося селянське походження і те, що його батько був селянином, який працював на заводі. Навчався в профтехшколі, технікумі.

У 1932 закінчив Білоруський державний інститут народного господарства, а в 1936 — аспірантуру Всесоюзного науково-дослідного інституту економіки сільського господарства в Москві. З 1936 — старший науковий співробітник Інституту економіки АН СРСР.

З 1939 — в Наркоматі закордонних справ (НКЗС) СРСР. У 1939 — завідувач Відділу американських країн НКЗС.

З 1939 до 1943 — радник повпредства СРСР у США. З 1943 до 1946 — посол СРСР у США й одночасно посланник СРСР на Кубі. З 1946 до 1948 — постійний представник СРСР у Раді Безпеки ООН.

З 1946 до 1949 — заступник міністра закордонних справ СРСР. З 1949 до 1952 — 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР.

З червня 1952 до квітня 1953 — посол СРСР у Великій Британії. З березня 1953 до лютого 1957 — 1-й заступник міністра закордонних справ СРСР.

З 15 лютого 1957 до 2 липня 1985 року — міністр закордонних справ СРСР. 28-річне перебування на посаді міністра закордонних справ — найдовше в XX столітті у світі. Одночасно з 24 березня 1983 до 2 липня 1985 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів СРСР.

З 2 липня 1985 до 1 жовтня 1988 року — голова Президії Верховної Ради СРСР; після смерті К. У. Черненка на цей пост було обрано Громика, а не нового Генсека ЦК КПРС М. С. Горбачова, всупереч усталеній у 1977—1985 традиції суміщення цих посад. Вересневий (1988) пленум ЦК дав генеральному секретареві (Горбачову) рекомендацію виставити свою кандидатуру на вакантну у зв'язку з переходом А. Громика на пенсію посаду голови президії ВР СРСР.^[5] Зі жовтня 1988 — на пенсії.

Після його смерті в Гомелі відбувся траурний мітинг, в центрі міста встановлено бюст.

• Батько — Андрій Матвійович Громико.
• Мати — Ольга Євгенічна Бекаревич.
  • Брати — Олексій, Федір та Дмитро, усі троє брати участь у німецько-радянській війні та загинули у боях.
  • Сестра — Марія Андріївна Громико (Петренко).
• Дружина - Лідія Дмитрівна Гріневич (1911—2004).
• Син - Анатолій (1932—2017) — дипломат і вчений-міжнародник, фахівець з американістики, африканістики, міжнародних відносин. Кандидат юридичних наук, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент АН СРСР (1981).
  • Внуки — Ігор, Олексій та Ганна.
• Донька Емілія Громико-Пірамідова (1937), кандидатка історичних наук, дружина дипломата Олександра Пірамідова.
  • Внуки — Андрій та Лідія.

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1969, 1979). Лауреат Ленінської (1982) і Державної (1984) премій СРСР. Доктор економічних наук (1956).

• Комісія Громика

• М. М. Білоусов. Громико Андрій Андрійович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Кубальський О. Н. Громико Андрій Андрійович [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 218. — ISBN 966-00-0405-2.
• О. М. Мироненко. Громико Андрій Андрійович [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.

• Громико [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
• Біографія на сайті dic.academic.ru [Архівовано 28 травня 2009 у Wayback Machine.]
• Біографія на сайті hrono.ru [Архівовано 17 жовтня 2008 у Wayback Machine.]