PROFILPELAJAR.COM

Панкін Борис Дмитрович
Панкін Борис Дмитрович
Панкин Борис Дмитриевич
Народився	20 лютого 1931 (93 роки); Бішкек,
Країна	СРСР; Росія
Місце проживання	Стокгольм
Діяльність	Дипломат
Alma mater	Московський державний університет імені М. В. Ломоносова.
Знання мов	російська, кигризька, шведська і чеська
Членство	СП СРСР
Посада	Міністр закордонних справ СРСР
Термін	1991
Попередник	Бессмертних Олександр Олександрович
Наступник	Шеварднадзе Едуард Амвросійович
Партія	КПРС
Нагороди	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Бори́с Дми́трович Па́нкін (рос. Панкин Борис Дмитриевич; нар. 20 лютого 1931, Фрунзе) — радянський і російський дипломат, журналіст. Міністр закордонних справ СРСР (серпень — листопад 1991), посол Росії у Великій Британії (1992—1993).

Біографія

У 1953 закінчив факультет журналістики Московський державний університет імені М. В. Ломоносова.

У 1953—1965 на журналістській роботі в газеті «Комсомольська правда»: кореспондент, спеціальний кореспондент, завідувач відділу, заступник головного редактора. Згодом головний редактор (1965—1973).

У 1973—1982 — голова правління Всесоюзного агентства з авторських прав (ВААП).

Дипломатична робота

З 1982 по 1990 — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в Швеції

З 1990 по серпень 1991 — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в ЧСФР

У 1991 — відкрито засудив серпневий заколот Державний комітет з надзвичайного стану в СРСР.

Міністр закордонних справ СРСР

З 28 серпня по 14 листопада 1991 останній Міністр закордонних справ СРСР. Одночасно член Політичної консультативної ради при Президенті СРСР; член Ради оборони при Президенте СРСР.

З 1991 по 1992 — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР у Великій Британії.

З 1992 по 1993 — Надзвичайний і Повноважний Посол Росії у Великій Британії.

З 16 вересня 1993 — вийшов на пенсію. Проживає в Швеції. Працює політичним оглядачем «Російської газети» в Стокгольмі.

Має дипломатичний ранг: Надзвичайний і Повноважний Посол.

Громадська діяльність

Член Спілки письменників СРСР (1970), обирався членом правління Спілки письменників РСФРР (з 1991), секретарем правління Спілки журналістів СРСР (1973—1987), був членом Комітета з Ленінської премії та Державної премії СРСР.

Творчість

Автор ряду книг з історії і літератури. «Четыре „Я“ Константина Симонова», «Сто оборванных дней», «Строгая литература», «Пресловутая эпоха в лицах и масках, событиях и казусах».