Гордон Дмитро Ілліч

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гордон.
Дмитро Ілліч Гордон
Ім'я при народженніДмитро Ілліч Гордон
Народився21 жовтня 1967(1967-10-21) (57 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
Місце проживанняКиїв
Діяльністьжурналіст, інтерв'юер, телеведучий, письменник
Відомий завдякизасновник проєкту «Гордон»
Alma materКиївський інженерно-будівельний інститут
Знання мовукраїнська і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1991 — тепер. час
Посададепутат Київської міськради (2014—2016)
Партіябезпартійний
Конфесіяатеїзм[1][2][3]
БатькоІлля Якович Гордон
МатиМіна Давидівна Гордон
У шлюбі зОлеся Бацман
ДітиРостислав (1992), Дмитро (1995), Єлизавета (1999), Лев (2001), Санта (2012), Аліса (2016), Ліана (2019)
Автограф
Нагороди
Золота кнопка YouTube Срібна кнопка YouTube
Сайтgordonua.com

Депутат Київської міської ради
7-ого/8-ого скликань
самовисуванець 25 травня 2014 — 10 листопада 2016

Дмитро́ Іллі́ч Гордо́н (нар. 21 жовтня 1967, Київ, Українська РСР, СРСР) — український журналіст, телеведучий, редактор газети «Бульвар Гордона» (1995—2019), засновник інтернет-видання «Гордон», власник двох «Золотих кнопок YouTube» за кількість підписників на його YouTube-каналах «Дмитрий Гордон» і «В гостях у Гордона», що перевищує 2 мільйони[4]. У 2014—2016 роках — депутат Київської міськради.

Життєпис

Дитинство

Народився 21 жовтня 1967 року в Києві в Жовтневій лікарні в сім'ї інженера-будівельника Іллі Яковича та інженера-економіста Міни Давидівни (1939—2018).

Перший рік життя провів разом із батьками та бабусею в комунальній квартирі в нині знесеному триповерховому будинку на площі Толстого, на першому поверсі в цьому будинку був ресторан «Кавказ». В інтерв'ю Гордон не раз згадував, що у квартирі жило багато сімей, а єдиний туалет був розташований у дворі й кишів щурами[5]. У 1968 році сім'я переїхала в окрему квартиру за адресою вулиця Академіка Корольова, 15-А (нині вулиця Героїв Космосу), квартира 20[6]. У 1980 році сім'я знов переїхала — на Оболонь, у будинок за адресою вулиця Героїв Дніпра, 22, квартира 61.

Навчався у київських школах № 205 і № 194.[7] За словами Гордона, у третьому класі вів уроки на прохання учительки й ставив своїм однокласникам оцінки в журнал[8]. У п'ятому класі написав листи 100 артистам із проханням надіслати йому їхні фотографії з дарчим написом. Йому відповіли двоє: співаки Леонід Утьосов і Йосип Кобзон.[9] Школу закінчив у 15 років, оскільки в шостому класі не вчився: програму здав екстерном.

Освіта та служба в армії

1983 року вступив до Київського інженерно-будівельного інституту. Усі п'ять років навчання, за його спогадами, пройшли в муках, оскільки займався не своєю справою.

Після третього курсу Дмитра Гордона призвали до Радянської армії, де він відслужив два роки: спочатку в 195-й навчальній ракетній бригаді (в/ч 11883) в селі Медведь Шимського району Новгородської області, з якої вийшов сержантом, а потім — в 186-й навчальній ракетній бригаді (в/ч 11596) в околицях міста Луги Ленінградської області, у ракетних військах оперативно-тактичного призначення.

З армії прийшов кандидатом у члени КПРС, але, розчарувавшись у партії, вступати до неї відмовився.[10]

Бізнес

Гордон називає себе заможною людиною[11]. За словами журналіста, перші великі гроші він заробив наприкінці 1980-х: він влаштовував концерти зірок шоу-бізнесу. В інтерв'ю бізнесменові Євгену Черняку він розповів[12], як працювала схема: наприклад, концерт проводили в київському Палаці спорту, який вміщував 10 тис. осіб. Квитки коштували до 10 рублів, до 20 % прибутку, відповідно до закону про кооперацію, треба було віддати державі, решту суми розподіляли між артистом, адміністрацією, касирами, а також із неї покривали витрати на рекламу та оренду. Гордон стверджує, що у 1989—1991 роках у нього в квартирі «стояли мішки з грошима»[13]. Пізніше зароблені у такий спосіб гроші він вклав у нерухомість — квартири й торгові площі, які він продає або здає в оренду.

В останній публічній декларації[14], яку Гордон подав 2017 року як депутат Київської міськради, він вказав, що йому належить 14 квартир, а також торгова й офісна нерухомість у Києві.

Псевдомедицина

У 1990-х і 2000-х роках Гордон рекламував "Золоті піраміди «Ю-Шинсе», які, як стверджують критики, не мали жодного лікувального ефекту[15][16][17]. Водночас сам журналіст піраміду «Ю-Шинсе» називав офіційно запатентованим медичним приладом, за допомогою якого зцілився його друг[18]. Піраміди «Ю-Шинсе» — металеві пірамідки, які потрібно одягати на голову. Гордон переконаний, що через «енергію форми» вони можуть лікувати різні хвороби й покращувати тиск[19]. «Бульвар Гордона» неодноразово рекламував «Шилентин», заявлений як ліки від раку, гепатиту, діабету, туберкульозу та герпесу. За інформацією Радіо Свобода, Антимонопольний комітет визнав препарат дієтичною добавкою без лікувальних властивостей. «Шилентин», як і «Золоті піраміди „Ю-Шинсе“», виробляла компанія «Сілверхорст», керівником якої був знайомий Гордона, видавець його газети. За словами Гордона, препарати мали ліцензію Міністерства охорони здоров'я України, а за рекламу має відповідати не головний редактор, а рекламний відділ.[20]

Журналіста також критикували за організацію масових зустрічей людей із різними екстрасенсами, ворожками і астрологами, наприклад, Анатолієм Кашпіровським, Аланом Чумаком та іншими. В інтерв'ю Євгену Черняку Гордон сказав, що переважно на гастролях цих людей і зірок шоубізнесу заробив свій перший капітал і успішно вклав його в нерухомість[18].

Кар'єра

Журналістика

На другому курсі інституту почав писати статті в провідні київські газети. Перше інтерв'ю взяв 1984 року у свого кумира — легендарного півзахисника київського «Динамо» і збірної СРСР Леоніда Буряка. Його надрукувало видання «Молодогвардієць», яке виходило у Ворошиловграді (тепер — Луганськ). А перше інтерв'ю в київській пресі було опубліковано в газеті «Комсомольское знамя» з відомим радянським і українським форвардом Ігорем Бєлановим.[21] За час навчання у виші публікувався у найкращих українських газетах — «Вечернем Киеве», «Комсомольском знамени», «Молоді України», «Спортивній газеті», «Радянській Україні», «Правде Украины», «Рабочей газете», «Прапорі комунізму», «Молодій гвардії». Також співпрацював із «Комсомольской правдой». Після закінчення інституту отримав розподіл до редакції газети «Вечерний Киев». Гордон зазначав, що це було безпрецедентне рішення декана, оскільки за радянських часів завжди розподіляли за фахом[22].

У 1990 році у Києві брав інтерв'ю у Віктора Цоя[23], воно вийшло у газеті «Вечірній Київ». У «Вечірньому Києві» Гордон працював до 1992 року, а потім перейшов до «Киевских ведомостей». Після «Киевских» у творчій долі Гордона були «Всеукраинские ведомости». У 1995 році заснував щотижневик «Бульвар» (з 2005 року — «Бульвар Гордона»). «Бульвар Гордона» був однією з найпопулярніших і найтиражніших газет в Україні. За словами Гордона, найбільший наклад газети був з 2002 до 2003 року — 570 тис. екземплярів[24]. Газету розповсюджували не тільки в Україні, але й певний час за кордоном: у Росії, США, Ізраїлі, Іспанії, Італії, Німеччині.[25] До редакційної ради «Бульвару Гордона» (із 1998 року її очолював Віталій Коротич) у різний час входили видатні люди сучасності: Леонід Кравчук, Борис Нємцов, Андрій Шевченко, Андрій Данилко, Олег Блохін, Олег Базилевич, Валерій Борзов, Софія Ротару, Нані Брегвадзе, Сергій Бубка, Леонід Буряк, Роман Віктюк, Тамара Гвердцителі, Людмила Гурченко, Армен Джигарханян, Іван Драч, Євген Євтушенко, Леонід Жаботинський, Вахтанг Кікабідзе, Муслім Магомаєв, Євгенія Мірошниченко, Микола Мозговий, Гаврило Попов, Едіта П'єха, Василь Алексєєв, Олександр Швець, Борис Андресюк, Михайло Шемякін, Микола Шмельов. У березні 2014 року редакційна рада «Бульвару Гордона» була розформована через російсько-український конфлікт. У 2019 році Гордон покинув посаду головного редактора газети[26] і передав її видавництво ТОВ «Мега-прес груп».

На дні народження «Бульвару Гордона» організовував концерти у Палаці «Україна», де виступали українські, російські та грузинські артисти: Муслім Магомаєв, Йосип Кобзон, Софія Ротару, Олександр Розенбаум, Любов Успенська, Вахтанг Кікабідзе, Людмила Гурченко, Микола Басков, Нані Брегвадзе, Михайло Шуфутинський, Ірина Аллегрова, Філіп Кіркоров, Вєрка Сердючка, Ірина Білик, Наталія Могилевська, Таїсія Повалій та інші. Останній великий концерт відбувся у 2010 році на 15-річчя газети.

У 1996 році Гордон, погодившись на пропозицію гендиректора телекомпанії «ТВ-Табачук» Вадима Табачука, почав вести цикл інтерв'ю, який згодом назвав «В гостях у Дмитра Гордона». Програма свого часу виходила на «Першому національному», «Тонісі», «Центральному каналі», 3s.tv та «112 Україна».

2008 року керівництво «Першого національного» зняло програму Гордона з ефіру через її в основному російськомовних героїв (за ліцензією, 97 % ефірного мовлення «Першого національного» мало бути українською мовою, 3 % — іншими)[27]. Програма повернулася на канал у 2010 році[28], але у 2015 році її закрили за рішенням керівництва. Тодішній голова правління Національної суспільної телерадіокомпанії України Зураб Аласанія заявив, що у нього з Гордоном було різне бачення щодо формату та героїв програми[29].

Наприкінці листопада 2013 року створив суспільно-політичне інтернет-видання «ГОРДОН»[30]. Головним редактором видання стала дружина Гордона Олеся Бацман, яка до цього працювала редактором програми Савіка Шустера[31]. Видання запустили раніше запланованого через акції протесту в Україні, які почалися після відмови тодішньої влади від процесу євроінтеграції[30].

У лютому 2017 року на проросійському телеканалі «112 Україна» запущено авторський проєкт «Гордон», що чергувався з випусками із «Золотої колекції» програми «В гостях у Дмитра Гордона».

16 травня 2019 року оголосив, що разом із дружиною Олесею Бацман припиняє співпрацю з проросійським телеканалом «112 Україна» через вплив на нього олігарха, кума російського президента Володимира Путіна Віктора Медведчука[32]. Гордон заявив, що не з'являтиметься в ефірі «112 Україна» ні як ведучий, ні як гість. У травні-червні повідомив, що не братиме участі в програмах телеканалів NewsOne і ZIK, пов'язаних із оточенням Медведчука[33].

У 2019 році на проросійському телеканалі «НАШ», що належить колишньому нардепу-регіоналу Євгенію Мураєву, вийшло кілька випусків програми Гордона.

Гордон періодично виступає з творчими вечорами та є гостем токшоу на телебаченні. З 2017 до 2019 року проводив творчі вечори в Києві і шести обласних центрах України — Одесі, Харкові, Львові, Запоріжжі, Вінниці, Дніпрі, — а також в Кривому Розі, де відповідав на питання і співав[34].

У 2019 році інтерв'ю з Гордоном записав російський журналіст Юрій Дудь. Станом на травень 2024 року це відео на YouTube подивилися понад 35 млн разів млн разів[35]. Інтерв'ю з Гордоном входить до п'ятірки найпопулярніших інтерв'ю на каналі Дудя. За кількістю переглядів його випереджають тільки програми з російським актором Дмитром Нагієвим, російською телеведучою Анастасією Івлєєвою і російським опозиціонером Олексієм Навальним.

За підсумками 2021 року Гордон очолив рейтинг найпопулярніших блогерів в Україні[36]. Згідно з результатами дослідження, яке провела міжнародна неурядова організація Internews за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), 18 % респондентів відповіли, що читають чи дивляться соцмережі Гордона. Друге місце посів Дудь (11 %), третє — український телеведучий та волонтер Сергій Притула (10 %).

За підсумками 2022 Гордон знову потрапив у топ-3 цього рейтингу[37]. 16 % опитаних українців відповіли, що у 2022 році у соцмережах читали та дивилися Притулу, друге та третє місця розділили Гордон і колишній радник Офісу президента України, блогер Олексій Арестович, за ними у соцмережах стежили по 10 % респондентів.

2023 року Гордон знову був у рейтингу блогерів, яких українці читають і дивляться в соцмережах: з 3 % він розділив сьоме місце з військовим експертом Романом Світаном[38]. Окрім того, 2023 року українці у звільнених від російських військ і прифронтових регіонах назвали Гордона серед публічних осіб, яким довіряють найбільше[39]. Його прізвище обрали 7% опитаних Київським міжнародним інститутом соціології (дослідження проводили за підтримки USAID).

YouTube-проєкти

У Гордона два YouTube-канали. Перший — Канал Дмитро Гордон на YouTube журналіст створив 19 червня 2011 року. Другий — Канал «В гостях у Гордона» на YouTube — 20 червня 2012 року.

На першому каналі Гордон публікує інтерв'ю, які він дає іншим журналістам, відеозвернення, випуски програми «Гордон», проводить прямі трансляції з підписниками. На другому каналі оприлюднює інтерв'ю з іншими людьми в проєкті «В гостях у Дмитра Гордона».

Станом на травень 2024 року на каналі «Дмитро Гордон» 2,94 млн підписників, на каналі «В гостях у Гордона» — 4,01 млн.[40].

У 2020 році інтерв'ю Гордона з колишнім керівником Офісу президента Андрієм Богданом потрапило до рейтингу найпопулярніших відео в Україні. Відео «Богдан. Крах Зеленського, Єрмак, кидок Путіна, посадка Порошенка, Коломойський. В гостях у Гордона» посіло четверте місце в рейтингу[41], станом на травень 2023 року його переглянули 7 млн разів[42]. Інтерв'ю Гордона з самопроголошеним президентом Білорусі Лукашенком 2020 року потрапило до найпопулярніших відео у білоруському YouTube[43].

У 2021 році інтерв'ю Гордона знову потрапило до десятки найпопулярніших в Україні відео, опублікованих у YouTube[44]. Програма з російським репером Morgenshtern посіла у рейтингу сьоме місце, станом на травень 2023 року відео набрало 9,4 млн переглядів.

Гордон зробив понад 1100 інтерв'ю[45], зокрема з 14 колишніми і чинними главами держав: експрезидентами України Леонідом Кравчуком і Віктором Ющенком, а також з чинним президентом Володимиром Зеленським, прем'єр-міністром Великобританії Борисом Джонсоном, президентами Польщі Александром Квасневським і Броніславом Коморовським, експрезидентом Латвії Егілсом Левітсом, експрезидентом Естонії Керсті Кальюлайд, президентом Молдови Маєю Санду, експрезидентами Грузії Едуардом Шеварднадзе і Міхеілом Саакашвілі, колишнім главою Білорусі Станіславом Шушкевичем і чинним президентом Олександром Лукашенком, експрезидентом СРСР Михайлом Горбачовим. У 2019 році, ще до президентських виборів в Україні, Гордон записав інтерв'ю з засновником студії «Квартал 95», актором Володимиром Зеленським. У цьому інтерв'ю Зеленський фактично вперше визнав, що балотуватиметься у президенти[46]. Критики називали це інтерв'ю програмним — у ньому Зеленський озвучив свої кроки на посаді президента[47].

За словами Гордона, найпам'ятнішим для нього стало інтерв'ю з радянським художником-карикатуристом Борисом Єфімовим[48]. На момент розмови йому було 107 років, у 108 він помер.

Свої останні інтерв'ю Нонна Мордюкова[49], Борис Єфімов[50], В'ячеслав Тихонов[51] та Едуард Хіль[52] дали саме Гордону.

У січні 2022 року Гордон запустив власне токшоу у YouTube[53], яке дістало назву «ГОРДОН». Його ведучими стали Гордон і Бацман. Журналіст заявив, що це перше у світі політичне токшоу у YouTube[54]. Програма виходила раз на тиждень, у студії її гості обговорювали актуальні політичні й соціальні теми. Прем'єра токшоу відбулася 27 січня, перший випуск менш ніж за добу набрав понад 1 млн переглядів і увійшов до переліку найпопулярніших відео в українському сегменті YouTube[55]. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, вийшло чотири програми, після чого вона тимчасово припинила випуск.

Згідно з аналізом видання «Слово і справа» за 2022 рік[56], Гордон очолював рейтинг українських YouTube-блогерів, які висвітлюють війну Росії проти України, із найбільшою аудиторією. У рейтингу YouTube-канали журналіста займали перше та друге місця з сукупною кількістю переглядів приблизно 2,6 млрд. Гордон — єдиний український блогер, на каналі якого кількість переглядів перевищувала 1 млрд. У Гордона на двох каналах було більше переглядів, ніж у решти дев'яти блогерів з рейтингу разом узятих. За підсумками 2023 року в аналогічному рейтингу YouTube-канали Гордона посіли друге та третє місця[57]. Перше було у журналіста Дмитра Комарова, який зняв кілька документальних проєктів про війну, записав інтерв'ю з президентом України і головкомом ЗСУ.

Супутниковий проєкт «Свобода»

У березні 2024 року міжнародна неурядова організація «Репортери без кордонів» запустила проєкт «Свобода»»[58], у межах якого на окупованих територіях України, у Росії та країнах Балтії транслюватимуть дев'ять російськомовних теле- та радіоканалів, зокрема канал Gordon live. На ньому у режимі 24/7 показуватимуть інтерв'ю Гордона і Бацман, а також контент з їхніх YouTube-каналів[59]. Презентація проєкту відбулася у Європарламенті за участі й підтримки віцепрезидентки Єврокомісії Вери Йоурової. Загалом цей проєкт буде доступний для 61 млн домогосподарств, зокрема для 4,5 млн домогосподарств у РФ і приблизно 800 тис. — на окупованих територіях України. Його головна мета — надання людям якісної інформації, а також боротьба з російською пропагандою, сказали в інтерв'ю Бацман генеральний секретар «Репортерів без кордонів» Крістоф Делуар і керівник проєкту «Свобода» Джим Філліпофф[60]. «Ми хочемо перевернути логіку пропаганди. Ми не хочемо протиставити пропаганду пропаганді. Це був би не дуже добрий засіб. Ми хочемо мати незалежну журналістику. Щоб її транслювали на аудиторію, яка живе у пропагандистських режимах», — пояснив Делуар.

Політика

Переміг на виборах депутатів Київської міської ради, що відбулися у травні 2014 року. Балотувався у 38-му виборчому окрузі (Поділ) як самовисуванець.[61] У жовтні 2015 року його переобрали в цьому ж окрузі[62].

7 липня 2016 року спочатку проголосував за перейменування на проспект Бандери Московського проспекту в Києві. Увечері відкликав свій голос, бо вважав, що цього пункту там немає, написавши відповідну заяву, та попросив зарахувати його проти з формулюванням: «Проспекту Бандери в Києві не має бути».[63]. Пояснив своє рішення так: «… ми переходимо з однієї істерії в іншу: якщо раніше вулиці називали на честь комуністичних тиранів, убивць і ідолів, то тепер — на честь нацистів та їхніх прихвоснів». Гордон був єдиним депутатом Київради, який тоді не підтримав цього перейменування[64].

У 2023 році Гордон сказав, що змінив свою позицію щодо Бандери і тепер проголосував би за перейменування. Журналіст пояснив, що на нього дуже вплинуло інтерв'ю з авторитетним українсько-американським істориком Сергієм Плохієм[65], який є одним із найкращих «бандерознавців». В інтерв'ю Плохій сказав Гордону: «В професійних істориків немає героїв. Бандера — це передусім символ боротьби за незалежність». Ця фраза, за словами Гордона, перевернула його сприйняття постаті Бандери.

10 листопада 2016 року Гордон за власної ініціативи склав повноваження депутата Київради[66]. Він сказав, що обурений «деструктивною, руйнівною поведінкою» деяких депутатів і фракцій у міськраді, що багато депутатів відстоюють не інтереси киян, а власні інтереси, й намагаються «набити собі кишені», тому він не хоче брати в цьому участі.

У 2014 році балотувався у Верховну Раду в одномандатному виборчому окрузі № 220 в Києві як самовисуванець. З 25,29 % голосів посів друге місце[67]. Переміг на виборах кандидат від «Народного фронту» Вячеслав Константіновський, який здобув 32,98 % голосів. Константіновський побудував свою виборчу кампанію на гаслі «Продав Rolls-Royce — пішов на фронт», бо, за його словами, виборці більше нічого, крім цієї історії, про нього не знали[68]. Гордон говорив, що на окрузі використовували брудні технології, зокрема, поширювали листівки, на яких у фотошопі Гордона зробили дещо схожим на Константіновського, написали, що вони зведені брати й що Гордон знімає свою кандидатуру на користь «любого брата»[69].

12 січня 2019 року журналіст виклав на своєму YouTube-каналі ролик під назвою «Гордон назвав прізвище найкращого кандидата в президенти України», у якому закликав колишнього начальника Головного управління військової розвідки Міноборони України, ексголову СБУ Ігоря Смешка зареєструватися кандидатом у президенти України на виборах 2019 року[70]. Цей ролик набрав майже 2,2 млн переглядів. Смешко подав документи у Центральну виборчу комісію, його було зареєстровано як самовисуванця[71]. Під час виборчої кампанії Гордон кілька разів запрошував Смешка у свою авторську програму[72][73] й агітував за нього голосувати, проте уточнював, що робить це не як журналіст, а як громадянин[74]. Смешко на виборах посів шосте місце, за нього віддали голоси 6,04 % виборців (понад 1,1 млн осіб)[75]. Президентська кампанія Смешка обійшлася всього у 1,8 млн грн (приблизно $65 тис.)[76][77]. Гордон назвав цю виборчу кампанію найдешевшою в Україні[78]. Комітет виборців України підрахував, скільки грошей на одного виборця витратили тоді кандидати в президенти. Виявилося, що «найдешевшим» був голос виборця Смешка, який обійшовся у 4 грн (для порівняння: найбільше за один голос виборця витратив самовисуванець Роман Насіров — 997 грн)[79]. Підтримав та проголосував за Володимира Зеленського у другому турі президентських виборів.

Під час дострокових парламентських виборів 2019 року Гордон керував штабом партії Смешка «Сила і Честь»[80]. Партія не подолала необхідного п'ятивідсоткового бар'єра — вона набрала 3,82 % голосів[81].

За підсумками 2019 року Смешко увійшов до десятки найпопулярніших запитів українських користувачів Google у розділі «Персона»[82].

У 2021 році записав відео з 64 питаннями-претензіями до президента України Володимира Зеленського. За аналогією з тими, які Зеленський зачитував Петру Порошенку на дебатах у 2019 році. Жодної реакції Зеленського на відео не було[83].

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Гордон припинив критику Зеленського і закликав об'єднатися навколо нього, щоб перемогти країну-агресора. «Він не втік у перший день [війни], він залишився на своїй посаді і виконує свої конституційні обов'язки з честю. Він усе робить для перемоги. Яку колосальну міжнародну роботу він розгорнув для цього! Я не знаю нікого, хто на місці Зеленського міг би так організувати роботу на Заході щодо допомоги Україні», — сказав Гордон[84].

У жовтні 2021 року Гордона не пустили до Грузії, де він, серед іншого, хотів зустрітися у в'язниці із заарештованим експрезидентом країни Михайлом Саакашвілі[85]. За словами журналіста, після години очікування на паспортному контролі в аеропорту Тбілісі йому сказали, що в'їзд до Грузії заборонено, але не вказали причини. Гордон пов'язав це з підтримкою Саакашвілі й назвав події в аеропорту «міжнародним скандалом і ганьбою для грузинської влади»[86]. Після цього інциденту міжнародна організація «Репортери без кордонів» закликала грузинську владу поважати право журналістів виконувати свої обов'язки та пояснити, чому Гордона не пустили до країни[87]. Один із лідерів керівної партії Грузії «Грузинська мрія», перший віце-спікер парламенту Гія Вольський заявив, що, на його думку, Гордон приїхав до Грузії не лише для журналістської діяльності, а й для «ескалації ситуації, створення напруги та скандалу»[88], але офіційно грузинська влада так і не прокоментувала, чому журналісту було відмовлено у в'їзді[89].

Як показало опитування, проведене у грудні 2021 року українською соціологічною компанією «Центр Разумкова»[90], серед лідерів думок в Україні у Гордона був найвищий рівень підтримки. Згідно з результатами дослідження, Гордон переміг би на президентських виборах, якби в них не брали участі чинні політики.


Погляди

Гордон критикує СРСР і заявляє, що зрадів його розвалу. Він вважає, що 70 років, поки існувала радянська держава, були роками геноциду власного населення[91]. «Радянський фасад був непоганий, але це була залізна завіса й жорстка система, яка карала за непокору» — сказав журналіст[92].

Гордон підтримував дві революції в Україні — Помаранчеву революцію (2004—2005) і Євромайдан (2013—2014)[93]. 24 листопада 2004 року, після того, як Центральна виборча комісія України оголосила тодішнього прем'єр-міністра Віктора Януковича переможцем президентських виборів, Гордон приїхав на «5 канал» і в прямому ефірі закликав українців виходити на Майдан на підтримку опозиційного кандидата Віктора Ющенка[94]. Під час протестів 2014 років він виступав проти переговорів опозиції з тодішнім президентом Віктором Януковичем. "Сьогодні опозиція підписала з Януковичем угоду про дострокові вибори наприкінці року, а я дивуюся: і що, весь цей час президентом моєї країни буде залишатися людина, яка втопила Київ у крові? «На хріна мені такий президент? — кажу я собі, — і така опозиція? А не пішли б вони всі на х…?» — заявив він 21 лютого 2014 року, ще до усунення Януковича від влади[95]. Гордон також закликав привезти Януковича в клітці на Майдан[96].

Кращим президентом в історії України вважає Леоніда Кучму. На думку Гордона, при Кучмі Україна «прожила кращі 10 років із 30 років незалежності»[97].

Послідовно критикує політику президента РФ Володимира Путіна щодо України — анексію Криму й російську агресію на Донбасі. 2019 року в прямому ефірі телеканалу «Росія 1» назвав Путіна злочинцем[98], після чого, за словами Гордона, російські федеральні канали припинили запрошувати його на включення[99].

Гордон вважає, що відносини між Росією і Україною налагодяться тільки після того, як РФ поверне Україні захоплені території, «покається за те, що накоїла», й компенсує завдані матеріальні збитки. «Поки Росія цього не зробить, про жодне покращення відносин мови бути не може», — переконаний журналіст[100]. До повномасштабного вторгнення Росії Гордон казав, що для себе розділяє російську державу й російський народ: російську державу він вважав ворогом[101], а до росіян ставився добре[102]. Проте після повномасштабного вторгнення журналіст називав росіян «генетичними рабами»[103], які навіть протестують на колінах[104], і бажав російському народу «зануритися в хаос, злидні, голод і так спокутувати свій гріх»[105].

Вважає своєю рідною мовою російську, у побуті переважно спілкується російською мовою, володіє українською. На думку Гордона, державною мовою в Україні має бути лише українська. Водночас заявляв, що Росія «не може приватизувати велику російську мову»[102]. За його словами, російська мова — це мова міжнаціонального спілкування, «завдяки якій українці, що розмовляють українською, можуть зрозуміти таджиків, які говорять таджицькою», вона не може бути «носієм ворожої ідеології»[106].

Повномасштабна війна Росії проти України

З перших днів війни Гордон у соцмережах і YouTube критикує дії Росії та її керівництво й розповідає про злочини, які російські військовослужбовці скоюють в Україні. Він першим попередив, що росіяни незаконно облаштували фільтраційні табори для українців, які залишають окуповані території, що нагадують фільтраційні табори НКВС СРСР, і застосовують там тортури[107]. Це відео на каналі «В гостях у Гордона» переглянули понад 1,6 млн разів.

Через 15 хвилин після початку широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну Гордон виклав у YouTube ролик[108] із закликом до українців захищати свою землю, а за кілька годин — звернення до росіян[109]: лідерів думок він закликав публічно виступати проти війни, а матерів російських солдатів — не відправляти синів убивати українців. За 11 днів до вторгнення, 13 лютого, Гордон із центру Києва записав звернення до Путіна та росіян[110], яке набрало понад 3,1 млн переглядів. Гордон, звертаючись до Путіна, сказав, що українці захищатимуть свою країну, свої будинки й нікуди не підуть, а росіян він закликав не дозволяти використовувати їхніх дітей у війні «як м'ясо».

Гордон неодноразово публічно звертався до росіян із закликом забиратися з України, називав Путіна «фашистом» і «параноїком, що збожеволів»[111]. Він зазначав, що Путін, розпочавши війну проти України, зробив фатальну помилку, бо думав, що «українці піднімуть білий прапор і зустрінуть загарбників хлібом-сіллю», але в підсумку зазнав поразки; бажав йому дожити до суду й «горіти в пеклі»[112]. Водночас, на думку журналіста, перед судом має постати не лише Путін, а й російські пропагандисти, які розпалювали ненависть до українців, насамперед Володимир Соловйов[113].

Росію Гордон називав «глибоко хворою нацистською, фашистською країною», у якої відсутня ідеологія та національна ідея[114]. На його думку, після поразки у війні проти України в Росії може розпочатись громадянська війна[115].

Водночас журналіст наголошував: його висловлювання — не русофобія, а «тверезий погляд на речі». «Якщо країна складається зі злочинців і бовдурів, це не русофобія, а констатація медичного факту», — сказав він[116].

У Росії та Білорусі за поширення заяв Гордона переслідують громадян, зокрема і за кримінальними статтями. У травні 2022 року у Росії заарештували жительку Санкт-Петербурга Вікторію Петрову[117]. Дівчині інкримінують статтю про поширення «фейків» про російську армію, їй загрожує 10 років в'язниці. Петрову заарештували за публікацію антивоєнного поста в соцмережі «ВКонтакте», до якого вона прикріпила кілька роликів із різних YouTube-каналів, зокрема і з каналу Гордона. У лютому 2023 року стало відомо, що в Білорусі суд дав півтора року колонії жителю Житковицького району за репост у «ВКонтакте» одного з роликів Гордона[118]. У цьому ролику журналіст, звертаючись до Путіна та Лукашенка, сказав: «Горіть у пеклі, чорти!». Суд вирішив, що у такий спосіб білорус образив президентів двох країн. Окрім того, у листопаді 2022 року стало відомо, що російського музиканта Андрія Макаревича внесли до списку «іноагентів» у Росії за інтерв'ю, яке він дав Гордону[119].

У січні 2023 року російський бізнесмен, засновник приватної військової компанії «Вагнер», що бере участь у війні проти України, Євген Пригожин анонсував закриття YouTube в Росії найближчим часом[120]. Він заявив, що 40 % контенту в YouTube політизовано і направлено проти Росії, і розкритикував росіян, які на відеохостингу «слухають розповіді українських лідерів», серед яких він назвав Гордона та російського юриста і блогера Марка Фейгіна. Гордон зазначив, що Пригожин «правильно зробив», коли назвав його українським лідером[121]. Він нагадав, що на двох YouTube-каналах у нього 6 млн підписників, «а переглядів там мільярди», його дивляться в багатьох країнах і його слово має вагу.

Сім'я

Перша дружина — Наталія[122], з якою має сина Ростислава (1992 р.н.). Ростислав — випускник Київського інституту міжнародних відносин[123], захоплюється фотографією. Від стосунків зі Златою має сина Дмитра (1995 р.н.). Він композитор[124], закінчив Музичний коледж Берклі у Бостоні. Чотириразовий чемпіон Європи з об'єднаних єдиноборств (ката зі зброєю). Друга дружина — Олена, у шлюбі народилися Єлизавета (1999 р.н.) і Лев (2001 р.н.).

Нинішня дружина — Олеся Бацман — колишня редакторка програми «Шустер LIVE» «Савік Шустер Студії»[125], із 2013 року — головна редакторка суспільно-політичного видання «Гордон». У 2012 році у них народилася донька Санта[126], у 2016-му — донька Аліса,[127], у 2019-му — донька Ліана[128].

Інша творчість

Окрім випуску програм, Гордон видає книги з власними інтерв'ю (уже вийшло 57[129] книг, зокрема, восьмитомник «Герои смутного времени»). За словами журналіста, загалом він планує видати 58 книг[130], після чого припинить цим займатися.

Крім журналістики, Гордон захоплюється естрадою. Записав приблизно 100 пісень, випустив сім альбомів і зняв вісім кліпів (із Валерієм Леонтьєвим, Олександром Розенбаумом, Тамарою Гвердцителі, Наталією Могилевською, Наталією Бучинською і сольних).

Книги

  • 1989 — «Александр Заваров»;
  • 1989 — «Сборная СССР – вице-чемпион Европы»;
  • 1990 — «На полпути к вершине»;
  • 1992 — «Анатолий Кашпировский»;
  • 1992 — «Серафима»;
  • 1992 — «Молчание — золото»;
  • 1994 — «Герои смутного времени» (в трёх томах);
  • 1999 — «Моя душа страдает смертельно…» Беседы с Кашпировским;
  • 2003 — «Герои смутного времени» (в восьми томах);
  • 2004 — «Звёзды эстрады»;
  • 2004 — «Звёзды спорта»;
  • 2004 — «Звёзды политического небосклона»;
  • 2004 — «Звёзды театра и кино»;
  • 2004 — «Лица Украины»;
  • 2004 — «В гостях у Дмитрия Гордона» (в двух томах);
  • 2005 — «С глазу на глаз»;
  • 2006 — «Как на духу»;
  • 2006 — «Диалог длиною в жизнь»;
  • 2006 — «По душам»;
  • 2006 — «Начистоту»;
  • 2006 — «Начистоту (дополненное издание)»;
  • 2006 — «Поговорим»;
  • 2007 — «Без купюр»;
  • 2007 — «О том, о сём»;
  • 2007 — «Тет-а-тет»;
  • 2008 — «Березовский и Коржаков. Кремлёвские тайны»;
  • 2009 — «Без ретуши и глянца»;
  • 2009 — «От печали до радости»;
  • 2009 — «Слово за слово»;
  • 2009 — «Высота одиночества»;
  • 2010 — «Сын за отца»;
  • 2010 — «Под увеличительным стеклом»;
  • 2010 — «Между прошлым и будущим»;
  • 2010 — «Виктор Суворов. Исповедь»;
  • 2011 — «Беспокойная память»;
  • 2012 — «Момент истины»;
  • 2012 — «Далёкое близкое»;
  • 2012 — «Десять часов в Лондоне. Березовский. Буковский. Суворов»;
  • 2013 — «Мужской разговор»;
  • 2013 — «Без утайки»;
  • 2013 — «Березовский и Коржаков. Кремлёвские тайны»;
  • 2014 — «Души отдушина»;
  • 2014 — «Правда о России и Путине»;
  • 2014 — «Виктор Суворов: исповедь перебежчика»;
  • 2014 — «Свет и тень»;
  • 2015 — «Святое и грешное»;
  • 2015 — «Не напоказ»;
  • 2016 — «Между строк»;
  • 2017 — «Память сердца»;
  • 2017 — «Прикосновение»;
  • 2017 — «Как перед Богом»;
  • 2018 — «На перепутье»;
  • 2018 — «Украинский излом»;
  • 2018 — «Проникновение»;
  • 2019 — «Зеленский и…»;
  • 2020 — «По душам»;
  • 2020 — «Свет в конце тоннеля».

Дискографія

  • 2006 — «А ми удвох»
  • 2006 — «Вперше»
  • 2006 — «Я улыбаюсь тебе»
  • 2006 — «Маета»
  • 2006 — «Чужая жена»
  • 2012 — «Все еще впереди»
  • 2014 — «Река надежды»

Відеокліпи

2009 року Гордон знявся в епізодичній ролі у фільмі російського режисера Іллі Хржановського «Дау» про життя відомого радянського фізика Льва Ландау. Журналіст зіграв комбрига Червоної армії[131]. У 2021 році знявся в українській комедії «Сусідка», у якій зіграв самого себе[132].

Інтернет-меми

Гордон — автор кількох російськомовних мемів. Один з них стосується фрази «Я тобі кадик вирву, суко». Її журналіст сказав у березні 2019 року під час публічного конфлікту з представниками партії ВО «Свобода», які побажали йому смерті[133][134]. Після цієї фрази, за словами Гордона, багато хто почав цікавитися, як виривати кадик, і він записав спеціальне відео на цю тему[135], яке теж стало вірусним[136][137].

У грудні 2020 року під час інтерв'ю з російським бізнесменом та опозиціонером Михайлом Ходорковським Гордон запитав, у яких умовах той перебував під час свого 10-річного ув'язнення. Цей діалог спровокував сотні мемів і фотожаб[138][139][140]:

Дмитро Гордон: У яких умовах ви сиділи?

Михайло Ходорковський: Барак.

Дмитро Гордон: Обама…

Михайло Ходорковський: Ну типу…

У лютому 2021 року Гордон дав інтерв'ю білоруському опозиційному YouTube-каналу «Країна для життя»[141]. ЗМІ звернули увагу, що в інтерв'ю він за 30 секунд три рази пожартував у стилі «Барак? Обама!»[142]:

Євген Соленко: Не будемо вас затримувати, але є одне питання…

Дмитро Гордон: І за це вам спасибі. А то бачите в Білорусі як затримують.

Євген Соленко: Це так. Але точно не так довго! Одне питання. Таке, напевно, особисте, цікаве. Потрібна ваша порада (в оригіналі російською — совет).

Дмитро Гордон: Совет да любовь.

Євген Соленко: Так, на цьому можна й закінчити. Дуже дякую, Дмитре, але я все ж уточню. Я спостерігаю за вашою роботою дуже давно, стежу за вами…

Дмитро Гордон: Я знав, що за мною хтось стежить.

Журналіст стверджує, що жарт про Обаму не був заготовлений і що він нерідко вдається до такого прийому в інтерв'ю, щоб розслабити й «перемкнути» співрозмовника[143].

За словами журналіста, він не міг уявити, що цей жарт стане таким популярним у мережі[143]. Про подібне заявив і Ходорковський[144].

2020 року Гордон запустив інтернет-магазин Gordon Shop, де продає речі зі своїм зображенням і висловлюваннями[145].

У липні 2021 року колишній генеральний продюсер телеканалу «Наш» Євген Дудник під творчим псевдонімом Жетон дебютував у ролі співака й присвятив свою першу пісню Гордону і його мему про кадик[146]. У кліпі знявся і сам журналіст.

27 лютого 2022 року в ефірі російського телеканала «Дождь» Гордон сказав, що ненавидить російську державу та російську армію, яка «сіє смерть» в Україні, а потім звернувся до російських солдатів зі словами: «Пиздуйте на хуй звідси, йобані підараси!»[147]. Ця фраза теж стала мемом, а російський репер Morgenshtern використав її у своєму антивоєнному кліпі на пісню «12»[148].

У 2022 році Гордон випустив колекцію арт-токенів (NFT), яку назвав Super Gordon. До неї входить 3500 зображень журналіста у різних образах — у костюмі Супермена, у кепці McDonald's, зі статуеткою «Оскар», з козацькою оселедцем, з головою російського пропагандиста Володимира Соловйова тощо[149].

Критика

Досить часто Гордон ставав об'єктом критики з різних причин: він брав компліментарні інтерв'ю у колаборантки Поклонської та російського терориста Гіркіна, дружив з багатьма путіністами та українофобами, у тому числі з зокрема з російським співаком Кобзоном, кілька його інтерв'ю вийшло на проросійському каналі Євгена Мураєва «Наш».

Українська медіаексперта, шеф-редакторка порталу «Детектор медіа» Наталя Лігачова, реагуючи на закиди про компліментарні інтерв'ю Гордона, зазначала, що він — професіонал своєї справи і може брати різні інтерв'ю, але такий стиль бесіди — один із методів заручитися підтримкою співрозмовника[150]. Сам Гордон теж це визнавав і зазначав, що це його «фішка»[151] «Ти маєш людину примусити, аби вона розповідала те, що, можливо, не розповість нікому і ніколи… Якщо ти хочеш людину привернути до себе, привертай, інакше не буде нічого», — пояснив свій стиль Гордон.

Щодо зміни думки про деяких людей чи події журналіст зазначав, що він, як і всі люди, може змінити своє ставлення до чогось чи когось, якщо йому відкриють нові факти, нададуть логічні пояснення, чому його думка хибна[152], чи аргументують, що він раніше помилявся.

Інтерв'ю

За словами Гордона, довгий час він хотів зробити інтерв'ю з Володимиром Путіним. У 2020 році навіть пропонував 50 000 доларів тому, хто це організує, потім подвоїв винагороду[153], але після повномасштабного вторгнення заявив, що йому Путін більше не цікавий, бо він — уже «відіграна карта»[153].

Наталія Поклонська й Ігор Гіркін

11 травня 2020 року Гордон опублікував інтерв'ю з українофобкою, українською колаборанткою з Росії, так званою «прокуроркою» тимчасово окупованого РФ Криму Наталією Поклонською.

18 травня 2020 року Гордон опублікував інтерв'ю з російським терористом в міжнародному розшуку Ігорем Гіркіним, який на той час підозрювався у причетності до збиття Boeing 777 рейсу MH17.[154] Суд у Нідерландах 17 листопада 2022 року визнав Ігоря Гіркіна винними у справі про збитий над Донбасом Boeing, вирок — довічне ув'язненя[155].

Гордона критикували за нібито легітимацію ворогів України та «компліментарні» інтерв'ю.[156][157][158][159][160][161][162][163][164][165]

18 травня 2020 року Гордон заявив, що його інтерв'ю з Гіркіним та інтерв'ю з Поклонською були зроблені «у співдружності з українськими спецслужбами» і їх записи вже передані до Гаазького суду й будуть використані як «свідчення» у справі про анексію Криму і розв'язування війни на Донбасі.[165][166]

19 травня 2020 року у СБУ заявили, що інтерв'ю з Поклонською та Гіркіним є особистою ініціативою Гордона.[167][168][169][170]

Пізніше Гордон уточнив, що це була спільна операція з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, більшість запитань готували співробітники цього відомства за погодженням з Офісом генерального прокурора[171]. Тодішній керівник ГУР Василь Бурба це підтвердив[172]. Він розповів, що ГУР і Гордон спільно працювали над інтерв'ю з Поклонською і Гіркіним і що президент України Володимир Зеленський був у курсі цих спецоперацій. У Telegram-каналах[173] публікували переписку Гордона з Бурбою, у якій ішлося про організацію інтерв'ю.

Тодішній заступник генпрокурора Гюндуз Мамедов розповів[174], що дані з інтерв'ю з Поклонською та Гіркіним слідство використає у провадженнях проти них. Видання «Бабель» з'ясувало, які саме заяви Поклонської і Гіркіна, що пролунали в інтерв'ю, були важливими для слідства[175].

8 червня 2020 року стало відомо, що суд у справі щодо збиття літака рейсу MH17 над Донбасом у 2014 році має намір долучити до справи інтерв'ю Гордона з колишнім ватажком бойовиків «ДНР» Гіркіним.[176][177] У 2021 році ці матеріали заслуховували в суді[178].

Конфлікт із Соловйовим

З 2019 року триває публічна заочна перепалка Гордона з російським пропагандистом Володимиром Соловйовим.

Вона почалася у вересні 2019 року, коли Соловйов в ефірі своєї програми на телеканалі «Росія 1» розкритикував заяву Гордона про існування "плану «Новоросія»: за інформацією українського журналіста, у 2014 році Росія планувала захопити частину південних і східних областей України, але план провалився[179]. Соловйов сказав, що це наклеп, тому українського журналіста потрібно судити за сказане, що він його зневажає і що Гордон «ганьбить хороше єврейське прізвище»[180].

Гордон у відповідь назвав Соловйова «запеклим пропагандистом» і розцінив сказане на свою адресу як «орден». Журналіст порадив Соловйову подивитися на свої руки, оскільки на них «кров українців і росіян, які під впливом його брехливої, мерзенної пропаганди пішли воювати один проти одного», і припустив, що російський телеведучий любить «не так Росію, як купюри із зображеннями американських президентів»[181].

Після цього Соловйов неодноразово ображав українського журналіста, називав його «бездарністю»[182], «мерзотником», «негідником»[183], «мерзотою нацистською»[184], «дегенератом» і «ідіотом», дорікав за використання російської мови[185].

Після згадок в ефірі Гордон записував відеовідповіді Соловйову. Український журналіст говорив, що в його розумінні Соловйов — «людина абсолютно без принципів», для якої головне — гроші[186], що після «сраних програм» телеведучого на Донбасі гинуть українські військовослужбовці, називав його «лідером російських інформаційних спецзагонів»[187], «скотиною», «негідником» і «злочинцем»[188], а також висловлював думку, що Соловйов потребує «невідкладної медичної допомоги»[189].

Гордон зазначав, що йому «навіть приємно», що Соловйов постійно згадує його в ефірах. «Якщо таке гівно говорить погано про мене, значить, я не зовсім пропаща людина», — сказав Гордон у травні 2020 року[190].

У липні 2020 року український журналіст присвятив Соловйову пісню «Італійський партизан», створену за мотивами композиції «Комарово» Ігоря Ніколаєва. У ній він назвав Соловйова «вечірнім мудозвоном» і «солов'їним послідом»[191]. На початку 2021 року YouTube заблокував відео «Італійський партизан», яке до того моменту подивилися понад 1 млн разів. Гордон розповів, що отримав претензію від Ніколаєва за порушення авторських прав[187], і припустив, що Ніколаєв надіслав скаргу на прохання Соловйова.

Переслідування в Росії

21 березня 2022 року Слідчий комітет Росії відкрив кримінальну справу проти Гордона[192]. Його звинуватили в публічних закликах до розв'язування агресивної війни, розпалюванні ненависті за ознакою національності та публічному поширенні буцімто неправдивої інформації про дії російських силовиків[193]. Гордон у відповідь заявив, що у нього немає іншої реакції, окрім гордості. «Я служу Україні, служу народу України і є прямою загрозою для російської диктатури. Справа проти мене в Росії свідчить про те, що я на інформаційному фронті все роблю вірно», — зазначив журналіст[194].

6 квітня 2022 року стало відомо, що журналіста внесли до переліку організацій та фізичних осіб, яких у Росії вважають причетними до екстремістської діяльності чи тероризму[195], а 28 квітня голова Слідкому РФ Олександр Бастрикін доручив перевірити зміст книг Гордона[196]. Сам журналіст зазначив, що взагалі здивувався, дізнавшись, що його книги продають у Росії[197].

19 липня 2022 року стало відомо, що МВС Росії оголосило Гордона в розшук[198], а за два дні суд у Москві його заочно арештував[199]. Гордон у відповідь сказав, що після нападу Росії на Україну та окупації Криму він багато років бореться в інформаційному полі проти РФ, тому рішення МВС Росії його не здивувало, і додав: «Я чхати на них хотів, нехай поцілують мене в дупу… Вони мене в розшук оголосили… З таким само успіхом оголошую в розшук МВС Росії»[200].

У січні 2024 року стало відомо, що проти Гордона в Росії відкрили нову кримінальну справу нібито через «публічні заклики до тероризму»[201] та повторно оголосили його в розшук[202].

1 липня 2024 року 2-й Західний окружний військовий суд у Москві за сукупністю всіх звинувачень заочно засудив Гордона до 14 років ув'язнення. Суддя Роман Кіфоренко ухвалив рішення, що перші три роки журналіст повинен перебувати у в'язниці, решти строку — у колонії загального режиму[203]. Окрім того, йому три роки заборонили адмініструвати інтернет-ресурси[204]. Суд зазначив, що вирок набуде чинності «після затримання Гордона на території РФ або екстрадиції до РФ». На суді стало відомо, що справу проти Гордона відкрили через три відео, які він розмістив на своїх YouTube-каналах у 2022 році. За версією обвинувачення, у цих відео він, зокрема, «закликав убити Путіна і Лукашенка», а також «закликав США розпочати агресивну війну проти Росії із застосуванням ядерної зброї»[205]. Коментуючи рішення суду, Гордон сказав, що його медіаресурси працюють на перемогу України у війні. «Я дякую Росії за таку високу оцінку моїх заслуг перед моєю країною. Так, я зробив Росії боляче і продовжуватиму робити боляче», — наголосив журналіст[206].

«Репортери без кордонів» засудили вирок російського суду Гордону. Судовий процес проти журналіста вони назвали «правовим фарсом» і зазначили, що мета російської влади — залякати журналістів, які публікують незалежну інформацію про вторгнення Росії в Україну[207].

2 вересня 2022 року у Росії Гордона занесли до реєстру фізичних осіб — «іноземних агентів»[208]. Коментуючи рішення російського Мін'юсту, Гордон заявив, що «у Москві зовсім збожеволіли»[209]. «Вони хворі на голову? Я не можу бути „іноагентом“, я ж не громадянин Російської Федерації», — сказав журналіст.

Гордон заявив, що він єдина людина в Україні, проти якої Росія застосувала такий спектр заходів[210]. Він пояснив, що його платформи в інтернеті — YouTube-канали, сторінки в соцмережах, сайт «ГОРДОН» — мають сукупну аудиторію понад 10 млн осіб. «Вісім років війни я послідовно борюся проти Кремля та Путіна. Моє слово або слово тих, кого я запрошую на інтерв'ю, має величезний резонанс. Тому я — ворог № 1 для Путіна та Кремля», — заявив він.

Наприкінці 2022 року Гордон подав позов проти Росії до Європейського суду з прав людини. Він попросив суд визнати неправомірним його кримінальне переслідування «за прямі, правдиві висловлювання про агресію Росії проти України». «Визнавши порушення Європейської конвенції з прав людини з боку Росії, ЄСПЛ фактично підтвердить, що прямі, радикальні висловлювання українців на адресу Росії є виправданими й допустимими з погляду міжнародного права», — пояснив журналіст[211].

Підготовка замаху з боку ФСБ

У вересні 2024 року Служба безпеки України заявила[212] про викриття агентурної мережі елітного підрозділу ФСБ РФ, яка працювала в Києві та, серед іншого, планувала вбивство Гордона. За даними спецслужби, роботу мережі координував колишній народний депутат від забороненої Партії регіонів[213]. За даними ЗМІ[214], йдеться про Віталія Грушевського, який був парламентарієм у 2012—2014 роках. Політика та ще трьох підозрюваних затримали. СБУ опублікувала листування фігурантів справи, у якому один із них просив показати «зовнішній вигляд будинку Гордона»[215].

Журналіст переконаний, що команду його вбити дав особисто Путін, бо «такі справи ніколи не робляться без вказівки першої особи»[216]. Він наголосив, що через свою журналістську діяльність є одним із головних ворогів Росії, але дії російських спецслужб його не залякають й не зупинять[217]. «За мною правда, моя країна та моя впевненість у тому, що росіяни все одно не переможуть. Ми на своїй землі й приречені на перемогу», — сказав журналіст.

«Репортери без кордонів» засудили підготовку замаху на Гордона й закликали провести ретельне розслідування й установити організаторів[218].

Див. також

Примітки

  1. ↑  Гордон о Боге: "Ничего "там" нет!" на YouTube
  2. ↑  Гордон о том, почему не верит в Бога на YouTube
  3. ↑  Гордон: Суть религии – держать людей в узде и повиновении на YouTube
  4. ↑  Гордон продемонстрировал две Золотые кнопки ютуба на YouTube
  5. ↑ Пишет и показывает Дмитрий Гордон. [Архівовано 8 листопада 2020. у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Гордон обратился к Путину, Зеленскому и российским матерям (рос.), процитовано 17 лютого 2023
  7. ↑  Гордон о своей учебе в школе на YouTube
  8. ↑  Гордон: Школу я закончил в 15 лет на YouTube
  9. ↑ Дмитрий Гордон: «Я люблю выполнять законы. Когда ты выполняешь законы, ты неуязвим». [Архівовано 2021-07-09 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑  Гордон о том, почему не вступил в Компартию и об открытом архиве КГБ СССР в Киеве на YouTube
  11. ↑  Гордон о том, богатый ли он человек и о заработках и расходах на YouTube на YouTube
  12. ↑  ДМИТРИЙ ГОРДОН. В 22 года дома стояли мешки с деньгами BigMoney #95 на YouTube
  13. ↑  Гордон. Как заработать миллион в Украине. "Жирный Бизнес" на YouTube
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. ↑  Реклама пирамидок Ю-Шинсе от Гордона на YouTube
  16. ↑  Биография афериста Гордона - слуги олигарха Ахметова на YouTube
  17. ↑  Гордон — не шахрай, він — мародер. За його плечима — цілий цвинтар обманутих людей, — «Розрив» на YouTube
  18. ↑ а б  ДМИТРИЙ ГОРДОН. В 22 года дома стояли мешки с деньгами  на YouTube
  19. ↑ Дмитро Гордон: «Я рекламував «золоту піраміду», бо вважаю це геніальним винаходом». Радіо Свобода. 24 липня 2019. Архів оригіналу за 21 січня 2021.
  20. ↑ Дмитро Гордон: «Я рекламував „золоту піраміду“, бо вважаю це геніальним винаходом»
  21. ↑ «Це не мої команди, у яких грають легіонери. Я розумію, навіщо вони тут». Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 9 липня 2020.
  22. ↑  Гордон: Я единственный в СССР, кто после строительного института получил распределение в газету на YouTube
  23. ↑ Йя-Хха — Виктор Цой: Интервью Д.Гордону в Киеве 1990г
  24. ↑  Дмитрий Гордон: большие деньги, «Бульвар», уроки Кашпировского и дружба с президентами. Интервью изданию «Бабель» на YouTube
  25. ↑ Сайт газеты «Бульвар Гордона». Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 29 липня 2011.
  26. ↑ Гордон покинув посаду головного редактора газети «Бульвар Гордона» і став головою наглядової ради сайта «ГОРДОН». Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 9 липня 2020.
  27. ↑ Довженко, Отар (27 червня 2008). Нічого особистого. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  28. ↑ Дмитро Гордон повертається на Перший національний. detector.media (укр.). 22 квітня 2010. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  29. ↑ [1] [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]  Зураб Аласания у соцмережі «Facebook»
  30. ↑ а б Дмитро Гордон запускає суспільно-політичне видання (ДОПОВНЕНО). detector.media (укр.). 23 листопада 2013. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  31. ↑ Алеся Бацман: «Пять лет на всех эфирах Савика Шустера я сидела у него в „ухе“». [Архівовано 2020-07-16 у Wayback Machine.] (рос.)
  32. ↑ Дмитро Гордон і Олеся Бацман ідуть з каналу «112 Україна» через Віктора Медведчука. detector.media (укр.). 16 травня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  33. ↑ Гордон заявив, що після купівлі ZIK оточенням Медведчука не буде з'являтися в ефірі цього телеканала. ГОРДОН (укр.). 14 червня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  34. ↑  Творческий вечер Дмитрия Гордона "Глаза в глаза" в Харькове и Днепре на YouTube
  35. ↑  Гордон - Украина, Россия, Ukraine, Russia (English subs) на YouTube
  36. ↑ Гордон, Дудь і Притула очолили рейтинг найпопулярніших блогерів в Україні: хто потрапив у 20-тку. 24.tv (укр.). 17 листопада 2021. Процитовано 23 травня 2023.
  37. ↑ Притула, Гордон і Арестович – найпопулярніші блогери в Україні – опитування. gordonua.com (укр.). 29 листопада 2022. Процитовано 23 травня 2023.
  38. ↑ https://internews.in.ua/wp-content/uploads/2023/10/Ukrainski-media-stavlennia-ta-dovira-2023r.pdf
  39. ↑ Жителі звільнених і прифронтових регіонів України найбільше довіряють інформації Зеленського, Залужного, Арестовича, Буданова, Гордона – опитування. gordonua.com (укр.). 23 жовтня 2023. Процитовано 27 травня 2024.
  40. ↑ YouTube-каналы Гордона получили по "Золотой кнопке" за более 2 млн подписчиков. Видео. ГОРДОН (рос.). 2020-5-27. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  41. ↑ Що дивилися в Україні на YouTube в 2020 році. Офіційний Блоґ-Google Україна (укр.). 1 грудня 2020. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  42. ↑  Богдан. Крах Зеленского, Ермак, кидок Путина, посадка Порошенко, Коломойский. В гостях у Гордона на YouTube
  43. ↑  Лукашенко. Ссоры с Путиным, Тихановская, "Вагнер", Зеленский, Порошенко, Крым. В гостях у Гордона на YouTube
  44. ↑ Oфіційний Блоґ — Google Україна: Що дивилися в Україні на YouTube в 2021 році. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
  45. ↑ Дмитрий Гордон: Каждое утро Путин видит в зеркале Гитлера // Вдох-выдох на YouTube
  46. ↑ "Зеленский: Если меня выберут президентом, сначала будут обливать грязью, затем – уважать, а потом – плакать, когда уйду. ГОРДОН (рос.). 26 грудня 2018. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 12 липня 2021.
  47. ↑ Скляревська, Гала (28 грудня 2018). "О чем не спросил Гордон у Зеленского-кандидата. detector.media (рос.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  48. ↑  Гордон о своих самых запомнившихся интервью на YouTube
  49. ↑  Нонна Мордюкова. "В гостях у Дмитрия Гордона" (2007) на YouTube
  50. ↑  Борис Ефимов. "В гостях у Дмитрия Гордона" (2007) на YouTube
  51. ↑ «БУЛЬВАР ГОРДОНА», № 5 (145) 2008. Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  52. ↑ Эдуард Хиль (2011) на YouTube
  53. ↑ Гордон запустить на ютубі власне політичне токшоу. detector.media (укр.). 18 січня 2022. Процитовано 27 травня 2024.
  54. ↑ Гордон: Я запускаю перше у світі політичне токшоу в YouTube. gordonua.com (укр.). 18 січня 2022. Процитовано 27 травня 2024.
  55. ↑ Токшоу "ГОРДОН" набрало понад 1 млн переглядів і потрапило в топ найпопулярніших відео YouTube. gordonua.com (укр.). 28 січня 2022. Процитовано 27 травня 2024.
  56. ↑ Кого дивляться українці під час війни: топ вітчизняних YouTube-блогерів із найбільшою аудиторією. slovoidilo.ua (укр.). 24 жовтня 2022. Процитовано 27 травня 2024.
  57. ↑ Як змінилася кількість підписників у топових YouTube-блогерів, які розповідають про війну. slovoidilo.ua (укр.). 24 жовтня 2023. Процитовано 27 травня 2024.
  58. ↑ RSF Officially Launches Svoboda Satellite Package to Provide Independent Journalism to Russian-Speaking Populations (eng) . Архів оригіналу за 18 березня 2024. Процитовано 27 травня 2024.
  59. ↑ Генсек "Репортеров без границ" Делуар и глава проекта "Свобода" Филлипофф: Мы хотим перевернуть логику пропаганды не только в России, но и в других деспотичных режимах (рос.). 14 березня 2024. Архів оригіналу за 18 березня 2024. Процитовано 27 травня 2024.
  60. ↑  "Репортеры без границ" взялись за Путина. Русские 24 года под этим! Интервью из Брюсселя на YouTube
  61. ↑ Луценко, Андрейко, Назарова, Матузко та Гордон проходять до Київради — офіційні дані. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 19 червня 2014.
  62. ↑ Korrespondent.net. Выборы 2015: Кто прошел в Киевсовет (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 16 жовтня 2017.
  63. ↑ Прощай Г. Московський проспект перейменували на Степана Бандери // Газета по-українськи. — 2016. — № 56 (1912) (12 лип.). — С. 1, 4.
  64. ↑ Гордон о переименовании Московского проспекта в проспект Бандеры: Я был единственным депутатом Киевсовета, который проголосовал против / ГОРДОН. Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 28 травня 2020.
  65. ↑ {{Cite web |url=https://gordonua.com/ukr/publications/plohiy-v-stor-zalishayutsya-lyudi-yak-dyut-u-perelomn-klyuchov-momenti-na-sogodn-ce-kravchuk-ta-zelenskiy-1623208.html%7Ctitle=Плохій[недоступне посилання]: В історії залишаються люди, які діють у переломні, головні моменти. На сьогодні це Кравчук та Зеленський
  66. ↑ Гордон добровольно сложил полномочия депутата Киевсовета. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 16 жовтня 2017.
  67. ↑ Одномандатний виборчий округ № 220 (м. Київ). Результати голосування [Архівовано 12 липня 2021 у Wayback Machine.]
  68. ↑ Кандидат пояснив, чому погодився на рекламу з Ролс-Ройсом і для чого йде у ВР. Українська правда (укр.). 7 жовтня 2014. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  69. ↑ Двали, Наталия (28 жовтня 2014). Гордон: У страны, которая искренне выходит на Майдан, а после продает голоса на выборах, нет будущего. ГОРДОН (рос.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  70. ↑  Гордон назвал фамилию лучшего кандидата в президенты Украины на YouTube
  71. ↑ Вибори 2019: хто кандидати в президенти?. BBC News Україна (укр.). 10 січня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  72. ↑  Игорь Смешко. "ГОРДОН" (2019) на YouTube
  73. ↑  Игорь Смешко. "ГОРДОН" (2019) на YouTube
  74. ↑  Дмитрий Гордон на телеканале ZIK. 22.01.2019 на YouTube
  75. ↑ Центральна виборча комісія. Вибори Президента України 2019, результати голосування 31.03.2019. Архів оригіналу за 23.04.2019. Процитовано 12.07.2021.
  76. ↑ Роман Романюк, Эльдар Сарахман (13 червня 2019). "Я сказал Смешко:" Если вы не пойдете, пойду я... "– Дмитрий Гордон. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  77. ↑ Елена Зварыч (2019-04-8). Генеральный прорыв. В чем секрет успеха Смешко и удастся ли ему получить «золотую акцию» в Верховной Раде. Фокус (рос.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  78. ↑  Гордон о результате Смешко на президентских выборах на YouTube
  79. ↑ Ольга Кириленко (2019-04-2). КВУ: Порошенку один голос коштував 141 гривню, Зеленському — 16, Смешку — 4. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  80. ↑ Гордон очолив передвиборний штаб партії Ігоря Смешка. detector.media (укр.). 31 травня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  81. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 12 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  82. ↑ Google представляє топ-запити 2019 року в Україні. Офіційний Блоґ-Google Україна (укр.). 10 грудня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  83. ↑  Гордон напрямую обратился к Зеленскому и озвучил 64 главные претензии к нему на YouTube
  84. ↑  Гордон: Критика Зеленского мешает победе Украины на YouTube
  85. ↑ Гордона не пустили у Грузію на зустріч із Саакашвілі. ukrinform.ua (укр.). Процитовано 27 травня 2024.
  86. ↑ «Міжнародний скандал і ганьба»: Гордон каже, що йому заборонили в’їзд у Грузію без пояснення причини. hromadske.ua (укр.). 27 жовтня 2021. Процитовано 27 травня 2024.
  87. ↑ Ukrainian journalist @dmitry_gordon was denied to enter #Georgia without explanation. He planned to interview hunger-striking former President #Saakashvili in prison. @RSF_inter calls on the @GovernmentGeo to clarify the reasons & to respect his right to carry out his duty. Twitter. RSF in English. 27 жовтня 2021. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. (англ.)
  88. ↑ Керівна партія Грузії прокоментувала недопущення в країну Гордона: хотів "створити напругу та скандал". gordonua.com (укр.). 28 жовтня 2021. Процитовано 27 травня 2024.
  89. ↑ МВД до сих пор не делает комментариев по поводу того, почему украинскому адвокату Саакашвили Евгению Грушовцу было отказано во въезде в Грузию. interpressnews.ge (рос.). 28 жовтня 2021. Процитовано 27 травня 2024.
  90. ↑ "Україна без політиків" і "вибори без політиків" (грудень 2021р.). razumkov.org.ua (укр.). 28 грудня 2021. Процитовано 27 травня 2024.
  91. ↑  Гордон о том, есть ли за что любить СССР и о мавзолее Ленина на YouTube
  92. ↑  Гордон о том, почему так не любит СССР на YouTube
  93. ↑  Гордон о причинах, по которым украинцы выходят на Майдан и отличиях первого и второго Майданов на YouTube
  94. ↑  Дмитрий Гордон призывает украинцев выйти на Майдан, 2004 год на YouTube
  95. ↑ "Гордон: На хрена мне такой президент и такая оппозиция, а не пошли бы они все на х...?. ГОРДОН (рос.). 2014-2-21. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  96. ↑ "Гордон: Януковича нужно в клетке привезти на Майдан. ГОРДОН (рос.). 2014-2-24. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  97. ↑  Гордон о сексизме, политиках с будущим, Кучме и Тимошенко-премьере на YouTube
  98. ↑  Гордон на канале "Россия 1": Путин — преступник! на YouTube
  99. ↑  Гордон о том, почему его перестали звать на российские каналы на YouTube
  100. ↑  Гордон: Россия должна вернуть Крым и Донбасс Украине. НАШ 12.11 на YouTube
  101. ↑ "Гордон: Я ненавиджу державу Росія. За хамство великодержавне, за шовінізм і за те, що лізе в інші країни насаджувати свій нікчемний спосіб життя. ГОРДОН (укр.). 2020-12-3. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  102. ↑ а б  Гордон о русских, русском языке, российской власти и "русском мире" на YouTube
  103. ↑  Гордон: Многие россияне генетически являются рабами, они жестокие и примитивные на YouTube
  104. ↑ https://www.youtube.com/shorts/c3j4Hd9Ncjo
  105. ↑  Гордон: Я желаю российскому народу погрязнуть в хаосе, нищете, голоде и так искупить свой грех на YouTube
  106. ↑  Гордон: Русский – не язык страны агрессора, а язык межнационального общения на YouTube
  107. ↑  Срочно! Гордон сообщил о создании на территории России фильтрационных лагерей для украинцев на YouTube
  108. ↑  Обращение Гордона к украинцам в связи с началом войны на YouTube
  109. ↑  Гордон обратился к Дудю, Собчак и российским матерям на YouTube
  110. ↑  Гордон обратился к Путину, Зеленскому и российским матерям на YouTube
  111. ↑  Гордон: Сошедший с ума фашист Путин никогда не добьется своих целей в Украине на YouTube
  112. ↑  Гордон – Путину в день 70-летия: Желаю вам дожить до трибунала и гореть в аду на YouTube
  113. ↑ Гордон о том, как за месяц вправить мозги россиянам на YouTube
  114. ↑  Гордон: Россия – глубоко больная нацистская, фашистская страна с отсутствием всякой идеологии на YouTube
  115. ↑  Гордон: Когда мы их дожмем, в России начнется гражданская война на YouTube
  116. ↑  🔥 Гордон. Ров с крокодилами на границе, русские и украинские потери, отношения с Россией после войны на YouTube
  117. ↑ Константинова, Алла (23 травня 2022). «Мы все можем последовать путем Вики». 28‑летняя петербурженка оказалась в СИЗО из‑за антивоенных постов в соцсетях. МЕДИАЗОНА (рос.). Процитовано 6 червня 2023.
  118. ↑ «Горите в аду, черти!» В Житковичском районе за репост ролика на своей странице в ВК мужчине дали полтора года колонии. Zerkalo (рос.). 20 лютого 2023. Процитовано 6 червня 2023.
  119. ↑ Росія визнала Макаревича "іноагентом" через інтерв'ю Гордону. УНІАН (укр.). 25 листопада 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  120. ↑ YouTube в рф "все"? пригожин заявив про швидке закриття майданчика і пригрозив росіянам. ТЕЛЕГРАФ (укр.). 19 січня 2023. Процитовано 6 червня 2023.
  121. ↑  Гордон. ПВО над Кремлем, наступление России, коррупция в Минобороны, медленный Шольц, Кучера у Дудя на YouTube
  122. ↑ Каспарова, Юлія (21 листопада 2021). Дмитро Гордон вперше зізнався, хто була його першою дружиною. ТСН (укр.). Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
  123. ↑ Чьи дети учатся в КИМО. Архів оригіналу за 10 серпня 2011. Процитовано 23 липня 2011.
  124. ↑  Сын Гордона Дмитрий. Школа-тюрьма, Голливуд, работа со Стрейзанд, черный пояс. В гостях у Гордона на YouTube
  125. ↑ «Гордость страны». Как мы, только лучше. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
  126. ↑ Кто из телезвезд стал родителем В 2012 году. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 27 червня 2013.
  127. ↑ У известного телеведущего, редактора и писателя Дмитрия Гордона родился шестой ребенок. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 4 серпня 2016.
  128. ↑ ГОРДОН СТАВ БАТЬКОМ УСЬОМЕ - ЗМІ. ТаблоID. 13 жовтня 2019. Процитовано 23 травня 2023.
  129. ↑ Глава Слідкому доручив перевірити зміст книжок Гордона. Журналіст заявив, що йому це рішення "до дупи" (укр.). 29 квітня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  130. ↑  Продюсер Сердючки Никитин. Болезнь Данилко, секс с Билык, интим с Астафьевой. В гостях у Гордона на YouTube
  131. ↑ "Гордон: Добкин и Шуфрич были мною расстреляны. Лично. GORDONUA.COM (рос.). 14 листопада 2016. Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
  132. ↑ Віолетта Орлова (22 лютого 2019). Мішина, Гордон і не тільки: вийшов трейлер української комедії "Сусідка" (фото, відео). УНІАН (укр.). Процитовано 23 травня 2023.
  133. ↑ Главред (19 березня 2019). "Я тебе кадык вырву, с*ка": Гордон после скандала с Фарион жёстко ответил на угрозы. Главред (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  134. ↑ Заступник голови Кіровоградської облради поки не коментує свої побажання смерті журналісту
  135. ↑   Гордон показывает, как правильно вырвать кадык на YouTube
  136. ↑   Кадык и Обама. Дурнев и Дантес троллят Гордона на YouTube
  137. ↑ gazeta.ua (22 грудня 2020). "Гордон продемонстрував, як правильно виривати кадик: відео. gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  138. ↑ "Барак Обама": Гордон підірвав мережу невдалим жартом на інтерв'ю з Ходорковським – меми. 24.tv (укр.). 24 грудня 2020. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  139. ↑ Новий мем: Гордон, який жартує занадто буквально про бараки і Обаму — відео. nv.ua (укр.). 23 грудня 2020. Архів оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 22 липня 2021.
  140. ↑ Meduza (23 грудня 2020). Дмитрий Гордон то ли неудачно, то ли гениально пошутил во время беседы с Михаилом Ходорковским. Внимание на лицо Ходорковского. meduza.io (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  141. ↑   ДМИТРИЙ ГОРДОН - В Беларуси намечается прощание с советской властью. на YouTube
  142. ↑ Дмитрий Гордон за 30 секунд выдал сразу три шутки в стиле «Барак? Обама!». Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  143. ↑ а б Павел Заяц (29 грудня 2020). "Это не домашняя заготовка": Гордон объяснил знаменитую шутку про Обаму. segodnya.ua (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  144. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 22 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  145. ↑  Продюсер Сердючки Никитин. Болезнь Данилко, секс с Билык, интим с Астафьевой. В гостях у Гордона на YouTube
  146. ↑  ЖЕТОН — Жизнь без кадыка (feat. Дмитрий Гордон) / Премьера, 2021 на YouTube
  147. ↑  «П…дуйте на х… отсюда, е…ные п...дарасы!». Гордон на "Дожде" на YouTube
  148. ↑  MORGENSHTERN - 12 (Official Video, 2022) на YouTube
  149. ↑ Сьогодні стартує продаж NFT-колекції Гордона. Частину вторгованих грошей він спрямує на придбання безпілотників для армії. ГОРДОН (рос.). 15 листопада 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  150. ↑ «Акт пропаганди «русского міра». Погляди на скандальне інтерв'ю Дмитра Гордона з Наталією Поклонською. 13 травня 2020.
  151. ↑ Гордон - Украина, Россия, Ukraine, Russia на YouTube
  152. ↑ ГОРДОН: состояние, дружба с Ахметовым, уголовное дело в России и отношения с детьми на YouTube
  153. ↑ а б  Гордон об интервью с Путиным на YouTube
  154. ↑ MH17: Four charged with shooting down plane over Ukraine. BBC News (англійською) . 19 червня 2019. Архів оригіналу за 12 грудня 2020.
  155. ↑ Суд у справі MH17: Гіркін, Дубінський і Харченко винні, вони заочно отримали довічне увʼязнення. Пулатова виправдали (укр.). 17 листопада 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  156. ↑ Кокотюха, Андрій (7 червня 2020). Гордон як ліквідатор жанру інтерв’ю. detector.media. Архів оригіналу за 8 серпня 2020.
  157. ↑ Казанжи, Зоя (14 травня 2020). Що не так з інтерв'ю Гордона з Поклонською. nv.ua. Архів оригіналу за 23 грудня 2021.
  158. ↑ Комісія з журналістської етики негативно оцінила скандальні інтерв’ю Гордона. Укрінформ. 22 травня 2020. Архів оригіналу за 5 серпня 2020.
  159. ↑ «Спецоперація» Гордона і російська пропаганда: експерти розповіли, як подібні інтерв’ю впливають на українців. Радіо Свобода. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 18 червня 2020.
  160. ↑ “Чи не пора йому взяти інтерв’ю в Бузини?” Реакція соцмереж на ефір Гордона з Гіркіним. Новинарня. 18 травня 2020. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020.
  161. ↑ Казарін, Павло (12 травня 2020). Дмитро Гордон взяв інтерв’ю у Наталі Поклонської. Що це було?. Українська правда (російською) . Архів оригіналу за 13 травня 2021.
  162. ↑ Інтерв'ю Гордона з Поклонською: ляпас Україні чи право журналіста. BBC News Україна. 12 травня 2020. Архів оригіналу за 20 травня 2020.
  163. ↑ Реакції на інтерв'ю Гордона з Поклонською: від «пропіарив воєнного злочинця» до «нічого не порушив». Радіо Свобода. 13 травня 2020. Архів оригіналу за 6 листопада 2020.
  164. ↑ Інтерв’ю Гордона з Гіркіним: як реагують в Україні та у Росії – випуск новин. BBC News Україна. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 20 травня 2020.
  165. ↑ а б І назвав «інтелектуалом». Гордон записав інтерв'ю з колишнім ватажком бойовиків на Донбасі Гіркіним — під його офіс прийшли протестувати. nv.ua. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 18 грудня 2020.
  166. ↑ Гордон заявив, що брав інтерв’ю за сприяння спецслужб, а флешки надіслав у Гаагу. Українська правда. 18 травня 2020. Архів оригіналу за 10 вересня 2020.
  167. ↑ Інтерв'ю з Гіркіним і "флешки в Гаазі". У СБУ розповіли, чи співпрацював з ними Гордон. suspilne.media. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 13 серпня 2020.
  168. ↑ У СБУ відповіли, чи працювали з Гордоном щодо інтерв'ю з Поклонською і Гіркіним. BBC News Україна. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 18 липня 2020.
  169. ↑ СБУ: інтерв’ю з Поклонською та Гіркіним є ініціативою Дмитра Гордона. Радіо Свобода. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 23 червня 2020.
  170. ↑ СБУ: Інтерв'ю Гордона з Гіркіним є його власною ініціативою | DW | 19.05.2020. Deutsche Welle. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 26.05.2021.
  171. ↑  Свобода слова Савіка Шустера — 11.09.2020 — ПОВНИЙ ВИПУСК на YouTube
  172. ↑ Інтерв'ю Гордона з Гіркіним та Поклонською були спецоперацією військової розвідки, - Бурба (укр.). 9 лютого 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  173. ↑ Эксклюзив от наших пташек!!. Telegram. Klymenko Time. 10 вересня 2020. Процитовано 21 жовтня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.)
  174. ↑ Прокуратура: Дані з інтервʼю Поклонської та Гіркіна журналісту Гордону використають у провадженнях проти них (укр.). 18 травня 2020. Процитовано 6 червня 2023.
  175. ↑ В Офісі генпрокурора пояснили, які саме заяви Гіркіна і Поклонської з інтервʼю Гордону планує використати слідство (укр.). 20 травня 2020. Процитовано 6 червня 2023.
  176. ↑ Суд Нідерландів долучить до справи MH17 інтерв'ю Гіркина Гордону. hromadske.ua. 9 червня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021.
  177. ↑ MH17: суд Нідерландів долучить до справи інтерв'ю Гіркіна Гордону - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. 9 червня 2020. Архів оригіналу за 20 квітня 2021.
  178. ↑ Справа МН17. На суді в Нідерландах цитували інтерв'ю Гіркіна Гордону (укр.). 10 червня 2021. Процитовано 6 червня 2023.
  179. ↑ "Украинский журналист осудил Соловьева за «поганый язык и поганые мысли». lenta.ru (рос.). 2019-10-2. Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
  180. ↑   Воскресный вечер с Владимиром Соловьёвым от 29.09.19 на YouTube
  181. ↑   Гордон – Соловьёву: Лично вы, ваш поганый язык и поганые мысли, виновны в гибели сотен, тысяч людей на YouTube
  182. ↑   Истерика Соловьёва на песню Гордона и ответ Гордона на YouTube
  183. ↑   «Негодяй и МЕРЗАВЕЦ»: Соловьёв резко ответил на обвинения украинского журналиста Дмитрия Гордона на YouTube
  184. ↑   Соловьёв без церемоний ответил Гордону: "Я презираю тебя и твоих хозяев!" на YouTube
  185. ↑  Гордон заявил, что его интервью с Поклонской было нужно СБУ // Вечер с Соловьёвым от 19.05.20 на YouTube
  186. ↑  Гордон – Соловьёву: Наши пацаны погибли от рук тех, кто после твоих сраных программ пошли их убивать на YouTube
  187. ↑ а б  Забаненная песня Гордона о Соловьёве снова в ютубе. Посмотрел сам – передай другому на YouTube
  188. ↑   Гордон: Соловьёв – пиараст в чистом виде на YouTube
  189. ↑  Соловьёв, в понедельник жди! Гордон ответил Соловьёву на его истерику в эфире на YouTube
  190. ↑ "Гордон відповів Соловйову: Вово, не сци! Відео. GORDONUA.COM (укр.). 2020-5-26. Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
  191. ↑ "Італійський партизан: Гордон присвятив пісню кремлівському пропагандисту Соловйову — відео. nv.ua (укр.). 2020-6-14. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
  192. ↑ У Росії відкрили справу проти журналіста Гордона (укр.). 21 березня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  193. ↑ Слідчий комітет Росії порушив справу проти Дмитра Гордона (укр.). 21 березня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  194. ↑ У Росії оголосили в розшук Дмитра Гордона. Він заявив, що "немає на це нічого, окрім гордості" (укр.). 19 липня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  195. ↑ ГОРДОНА ВНЕСЛИ ДО РОСІЙСЬКОГО СПИСКУ ТЕРОРИСТІВ ТА ЕКСТРЕМІСТІВ (укр.). 6 квітня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  196. ↑ Слідчий комітет Росії перевірить зміст книг Дмитра Гордона (укр.). 28 квітня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  197. ↑  Гордон. Конец Путина, Зеленский, Ахметов, Галкин, Караулов, Илларионов, Мураев, Пальчевский, Сабуров на YouTube
  198. ↑ росія оголосила у розшук українського журналіста Гордона (укр.). 19 червня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  199. ↑ Суд у росії заочно заарештував журналіста Гордона (укр.). 22 червня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  200. ↑  Гордон: Объявляю в розыск МВД России на YouTube
  201. ↑ Проти Гордона відкрили нову кримінальну справу в Росії та повторно оголосили його в розшук. gordonua.com (укр.). 28 січня 2024. Процитовано 27 травня 2024.
  202. ↑ У Росії відкрили нову кримінальну справу проти Гордона за нібито заклики до тероризму. nv.ua (укр.). 29 січня 2024. Процитовано 27 травня 2024.
  203. ↑ Суд у Росії заочно призначив Гордону 14 років колонії за заклики вбити Путіна й Лукашенка. GORDONUA.COM (укр.). 2024-07-1. Процитовано 11 липня 2024.
  204. ↑ Російський суд заочно «засудив» Гордона до 14 років колонії у двох справах. NV.UA (укр.). 2024-07-1. Процитовано 11 липня 2024.
  205. ↑ Журналіста Дмитра Гордона у Росії заочно засудили до 14 років увʼязнення. zmina.info (укр.). 2024-07-3. Процитовано 11 липня 2024.
  206. ↑ Гордон. Что жаба Орбан привезла Зеленскому, что отдадут Россия и Украина, в Крыму будет жесткач на YouTube
  207. ↑ «Репортери без кордонів» засудили вирок Дмитру Гордону в Росії. detector.media (укр.). 2024-07-4. Процитовано 11 липня 2024.
  208. ↑ У РФ оголосили "іноагентом" Дмитра Гордона (укр.). 3 вересня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  209. ↑  Фейгин. Резиновая попа Путина, хейт Арестовича, Шарий наехал на Путина, запрет на выдачу виз русским на YouTube
  210. ↑ «Я – єдина людина в Україні, проти якої Росія застосувала такий спектр заходів» (укр.). 8 серпня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  211. ↑ Гордон подав позов проти росії: чого вимагає журналіст (укр.). 16 жовтня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  212. ↑ На українського журналіста Гордона готували замах: подробиці. slovoidilo.ua (укр.). 2024-09-3. Процитовано 29 вересня 2024.
  213. ↑ Планували вбивство Дмитра Гордона та підрив залізниць: викрито групу агентів фсб, яку очолив екснардеп. armyinform.com.ua (укр.). 2024-09-3. Процитовано 29 вересня 2024.
  214. ↑ Розкрито імʼя екснардепа, який готував замах на Дмитра Гордона. telegraf.com.ua (укр.). 2024-09-4. Процитовано 17 вересня 2024.
  215. ↑ СБУ нейтралізувала агентурну мережу елітного підрозділу фсб, яку в Україні координував колишній нардеп (відео). ssu.gov.ua (укр.). 2024-09-3. Процитовано 29 вересня 2024.
  216. ↑ Дмитро Гордон прокоментував спробу замаху на себе і назвав замовника. TSN.ua (укр.). 2024-09-3. Процитовано 29 вересня 2024.
  217. ↑  Гордон: Путин лично отдал приказ о моем физическом устранении на YouTube
  218. ↑ "Репортери без кордонів" засудили підготовку Росією замаху на Гордона. gordonua.com (укр.). 13 вересня 2024. Процитовано 29 вересня 2024.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Гордон Дмитро Ілліч
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гордон Дмитро Ілліч

Information related to Гордон Дмитро Ілліч