На околиці села розкопано курган доби бронзи (II тисячоліття до н. е.) та знайдена кам'яна баба кочівників XI—XIII ст. Визначною археологічною пам'яткою є поховання з трупоспаленням воєначальника VIII ст. н. е. з дорогоцінною зброєю та великою кількістю нагрудних прикрас.
У письмових джерелах населений пункт згадується під 1750 роком. Перші поселенці, вихідці з Молдавії, назвали його Сухим Ташликом. У 1754—59 й 1761—64 посеення було сотенною слободою Новослобідського козацького полку, з 1764 року — шанцем Єлисаветградського пікінерського полку, а з початку 70-х років тут розміщено роту Молдавського гусарського полку. 1784 року село перейменовано на Глодоси. 1787 року тут було 70 дворів, у них мешкало 286 осіб чоловічої статі. Населення — переважно державні селяни — займалося хліборобством, скотарством, рибальством.
1821 року в Глодосах розташувалася 3-я Українська уланська дивізія. Місцевих жителів було перетворено на військових поселенців.
Зі спогадів Никифора Авраменка у 1920 році під час Першого зимового походуАрмії УНР до їхнього полку з села Глодоси влучилось коло 60 молодих озброєних хлопців під проводом Недайкаші. Пізніше цей загін поповнився та розвернувся в курінь Низових запорожців, був дружнім і бойовим, а Недайкаша — добрим командиром.[3]
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3186 осіб, з яких 1403 чоловіки та 1783 жінки.[4]
Гайда Лариса Анатоліївна — український педагог, музеєзнавець, Почесний краєзнавець України, керівник музею історії освіти Кіровоградщини.
Степаненко Денис Олексійович (1.09.85 - 18.11.2022) — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення у 2022 році.
Сергієнко Валентин Анатолійович (14.02.2003 - 26.04.2022) — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення у 2022 році.
Комар Олег Миколайович (19.01.1981 - 17.03.2023) — військовослужбовець ЗСУ, загинув під час виконання бойового завдання в бою за Україну, її свободу і незалежність.
Чихічин Микола Васильович (02.08.1991 - 15.05.2023) — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув під час виконання бойового завдання.
Подопригора Дмитро Федорович (16.03.1985 - 18.06.2023) — військовослужбовець ЗСУ, загинув під час виконання бойового завдання в бою за Україну, її свободу і незалежність.
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑Никифор Авраменко. Спомини запорожця: Документальне видання. Видавництво «Темпора», українська мова, 456 сторінок, м'яка обкладинка, Київ, 2007. ISBN 966-8201-27-2.