PROFILPELAJAR.COM

Глазов Микола Єлизарович
Глазов Микола Єлизарович
Народження	14 грудня 1919; м. Шилка, Читинська область
Смерть	30 липня 1943 (23 роки); Луганська область
Поховання	Луганська область
Країна	СРСР
Приналежність
Рід військ	Військово-повітряні сили
Роки служби	1938—1943
Партія	КПРС
Звання	Лейтенант
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Микола Єлизарович Глазов (1919–1943) — льотчик-ас, учасник Німецько-радянської війни, лейтенант Робітничо-селянської Червоної Армії, Герой Радянського Союзу (1943).

Біографія

Микола Глазов народився 14 грудня 1919 року у селищі Шилка (нині — місто у Забайкальському краї) у родині залізничника. Закінчив середню школу, потім працював електромеханіком, одночасно навчався в аероклубі. У 1938 році Глазов був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію. 1940 року з відзнакою закінчив Батайську військову авіаційну школу пілотів імені Сєрова. Проходив службу в 11-му винищувальному авіаполку, що дислокувався в Московській області. З перших днів Німецько-радянської війни — на її фронтах. Брав участь у битві за Москву та Сталінградській битві^[1].

До травня 1943 року лейтенант Микола Глазов був заступником командира 1-ї ескадрильї 31-го гвардійського винищувального авіаполку 268-ї винищувальної авіадивізії 8-ї повітряної армії Південного фронту. На той час він здійснив 475 успішних бойових вильотів, взяв участь у 62 повітряних боях, у яких збив 13 літаків особисто і 5 — у групі (за даними нагородного листа)^[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 травня 1943 року лейтенант Микола Глазов був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» за номером 954^[1].

Брав участь у прориві німецької оборони на річці Міус. Увечері 30 липня 1943 року Глазов повертався з бойового завдання. Виявивши німецький коригувальник «FW-189», Глазов вирішив його збити, проте весь боєзапас скінчився. Тоді Глазов вирішив учинити повітряний таран, однак у сутінках не розрахував і врізався у фюзеляж ворожого літака, знищивши його, але й сам загинув під час вибуху свого літака. Похований у селищі Штерівка Краснолуцької міськради Луганської області України. Всього за час війни він здійснив 537 бойових вильотів, взяв участь у 80 повітряних боях, збивши 21 літак супротивника особисто і 7 — у групі за даними нагородних документів (із них підтвердженими є 11 особистих та 2 групові перемоги).

Нагороди

Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу;
два ордени Леніна;
орден Вітчизняної війни 1-го ступеня;
медалі.

Пам'ять

Навічно зарахований до списків свого полку. На місці загибелі Глазова встановлено обеліск. На його честь названо вулицю в Шилці, там же встановлено пам'ятник і меморіальну дошку на школі, де він навчався^[1].
У квітні 1995 року ім'я Глазова присвоєно 31-му гвардійському винищувальному авіаційному Нікопольському Червонопрапорному ордену Суворова полку.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Глазов Микола Єлизарович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Література

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
Бессмертные подвиги. — М.: Воениздат, 1980.
Войска противовоздушной обороны страны в ВОВ. — М.: Воениздат, 1981.
Достоин звания героя. — Красноярск: Красноярское кн. изд., 1975.
Ерёмин Б. Н. Воздушные бойцы. — М.: Воениздат, 1987.
Зайцев А. Д., Рощин И. И., Соловьёв В. Н. Зачислены навечно. — М.: Политиз, 1990. — Кн. 1.
Золотые Звёзды забайкальцев. — Иркутск: Вост.-Сибирское кн. изд., 1966.
Иду на таран. — Волгоград: Нижне-Волж. кн. изд., 1978.
На грани возможного. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: «Лимб», 1993.
Над огненным Доном. — Ростов-н/Д: Ростовское кн. изд., 1985.
Рыльников В. А. На крыльях мужества. — М.: Воениздат, 1973.