PROFILPELAJAR.COM

**Гентський Агнець Божий**
	Гентський Агнець Божий;
	; Вівтар у розкритому вигляді
	; Вівтар у закритому вигляді

Гентський вівтар, Гентський Агнець Божий (нід. Het Lam Gods) створений на замовлення Йоса Вейдта (нід. Joos Vijdt) для своєї сімейної капели Івана Богослова в Гентському соборі Святого Бавона. У написі на вівтарі йдеться про те, що він був розпочатий Губертом ван Ейком, «найбільшим з усіх», і закінчений його братом Яном, «другим в мистецтві». Освячено вівтар 6 травня 1432 року.

Вівтар складається з 24 панелей, на яких зображено 258 людських фігур. Висота вівтаря в центральній частині сягає трьох з половиною метрів, ширина (у розкритому вигляді) — п'яти метрів. Картини, з яких складається вівтар, розташовані на зовнішній і внутрішній стороні вівтаря.

Зовнішня сторона вівтаря

У закритому вигляді — на зовнішній стороні вівтаря зображені донатор і його дружина, що моляться перед статуями Івана Хрестителя та Івана Богослова. У середньому ряду зображена сцена Благовіщення. Фігури Діви Марії і архангела Гавриїла розділені зображенням вікна, що в ньому видно міський пейзаж, який, як вважається, відповідав виду з вікна в будинку Вейдтів. У верхньому ряду картин представлено фігури старозавітних пророків і язичницьких пророків, що передбачили пришестя Христа.

Донатор (замовник вівтаря)
Іван Хреститель
Іван Богослов
Дружина донатора

Внутрішня сторона

У розкритому вигляді розміри вівтаря збільшуються вдвічі.

У центрі верхнього ряду зображений «Бог Отець», що сидить на престолі (за деякими джерелами — Христос). Біля ніг Бога-Отця лежить корона, що символізує перевагу над усіма царями. Ліворуч і праворуч від престолу зображення Богоматері та Івана Хрестителя. Далі йдуть зображення янголів, що грають на інструментах. Янголів зображено без крил. Один з янголів грає на органі з металевими трубами. Завершують ряд оголені фігури Адама і Єви. Над Адамом і Євою розташовані сцени вбивства Каїном Авеля та жертвопринесення Каїна й Авеля.

У середині нижнього ярусу сцена поклоніння жертовного агнця, що символізує Христа. Перед жертовником розташований фонтан. Зліва від фонтану — група старозавітних праведників, праворуч — апостоли, за ними папи і єпископи, ченці і миряни. На правих бічних стулках зображено походи пустельників і пілігримів. На лівих стулках — хода воїнства Христового і Праведних Суддів.

Верхній ряд

Адам і ангели
Агнець божий
Ангели і Єва

Нижній ряд

Праведні Судді і Воїнство Христове
Поклоніння ягняті
Хода пустельників і пілігримів

Історія вівтаря

У 1566 році, під час боротьби Фландрії проти Іспанії вівтар перенесли з церкви в башту Святого Бавона, а потім у ратушу. Протестанти, що здобули гору в Генті, вирішили подарувати вівтар англійській королеві Єлизаветі в подяку за допомогу у війні. Спадкоємець замовника вівтаря був проти і домігся того, щоб вівтар залишився в місті. Після переходу влади до католиків у 1584 році вівтар встановили на колишньому місці. У 1781 році австрійський імператор Йосиф II під час відвідування собору висловив невдоволення оголеними фігурами Адама і Єви. Стулки з їхніми фігурами було знято та перенесено в церковну бібліотеку.

У 1792 році французи вивезли чотири центральні частини вівтаря в Лувр. Наполеон хотів отримати і бічні стулки вівтаря. Було запропоновано обміняти ці частини вівтаря на картини Рубенса, але влада Гента відмовилися від обміну. Людовик XVIII, що став королем Франції після поразки Наполеона, у 1815 році повернув містові Гент чотири стулки.

Пізніше вікарій собору викрав кілька стулок, і продав їх брюссельському торговцю. Антиквар Ньівенхейс і колекціонер Соллі перепродали стулки прусському королю Фрідріху-Вільгельму III для Берлінського королівського музею.

У 1861 році уряд Бельгії за 50 000 франків викупив стулки з зображеннями Адама і Єви. Частини вівтаря було поміщено в музеї Брюсселя.

Під час Першої світової війни німецькі війська, що вступили до Бельгії у 1914 році, намагалися знайти частини Гентського вівтаря у Брюсселі та Генті. Канонік собору Святого Бавона ван ден Гейн з чотирма помічниками переховували частини вівтаря до 1918 року. За умовами Версальського мирного договору містові Гент повернули бічні стулки, придбані Пруссією в 1821 році для Берлінського музею.

У ніч з 10 на 11 квітня 1934 року було викрадено стулку вівтаря з зображенням «Праведних суддів». Єпископ Гента отримав вимогу виплатити 1 мільйонів бельгійських франків за стулку. 25 листопада 1934 року мешканець Гента Арсен Кудертір, вмираючи, повідомив на сповіді, що викрав стулку і заховав її у столі. Стулку виявити не вдалося, і у 1945 році її було замінено копією роботи художника ван дер Фекена.

16 травня 1940 року вівтар на трьох вантажівках було вивезено до Південної Франції. Вівтар було поміщено на зберігання в замок По. З нацистським урядом було підписано угоду про те, що вівтар можна буде вилучити із замку тільки за згодою трьох сторін — бургомістра Гента, представника уряду Віші і німецького уповноваженого. У вересні 1942 представники Німеччини зажадали передати їм Гентський вівтар. З замку По Гентський вівтар перевезли в Париж і об'єднали з художніми цінностями, відібраними для музею Гітлера в Лінці і для приватної колекції Германа Герінга. Далі вівтар переправили до замку Нойшванштайн в Алльгой.

Наприкінці війни нацистським уроядом було ухвалене рішення евакуювати культурні скарби в покинуті соляні шахти. Так само вчинили й з Гентським вівтарем. 8 травня 1945 року Третя американська армія захопила шахти. Вівтар доправили в Мюнхен, а 20 серпня 1945 року вівтар повернувся до Бельгії.

Інші деталі

Жертовник з Агнцем
Фонтан
Ангели співають
Ангели грають на інструментах (з арфою, органом і скрипкою)
Христове воїнство
Каїн і Авель
Деталь зовнішнього боку вівтаря
Деталь зовнішнього боку вівтаря

Література

Early Netherlandish Triptychs (англ.). University of California Press (1969).
Peter Schmidt The Adoration Of The Mystic Lamb (англ.). Ludion (2001).
Elisabeth Dhanens: Van Eyck. The Ghent Altarpiece. Lane Press, London 1973, ISBN 0-7139-0407-0.
Esther Gallwitz: Ein wunderbarer Garten. Die Pflanzen des Genter Altars. Insel-Verlag, Frankfurt/M. 1996, ISBN 3-458-33553-6.
Volker Herzner: Jan van Eyck und der Genter Altar. Edition Werner, Worms 1995, ISBN 3-88462-125-4.
Caterina Limentani Virdis, Mari Pietrogiovanna: Flügelaltäre. Bemalte Polyptychen der Gotik und Renaissance («I polittici»). Hirmer Verlag, München 2001, ISBN 3-7774-9520-4.
Otto Pächt: Van Eyck. Die Begründung der altniederländischen Malerei. 4. Aufl. Prestel Verlag, München 2007, ISBN 978-3-7913-2720-4.
Erwin Panofsky: Die altniederländische Malerei. Ihr Ursprung und Wesen («Early Netherlandish Painting»). DuMont, Köln 2001, ISBN 3-7701-3857-0 (2 Bde.).
Peter Schmidt: Der Genter Altar. 2. Aufl. Verlag Urachhaus, Stuttgart 2007.
Peter Schmidt: Het Lam Gods. Davidsfonds, Leuven 2005, ISBN 90-77942-03-3.
Norbert Schneider: Jan van Eyck, Der Genter Altar. Vorschläge für eine Reform der Kirche. Fischer Taschenbuchverlag, Frankfurt/M. 1997, ISBN 3-596-23933-8.