PROFILPELAJAR.COM

Гайнріх Карл Бруґш
Гайнріх Карл Бруґш
Heinrich Ferdinand Karl Brugsch
	Гайнріх Карл Бруґш незадовго перед смертю Гайнріх Карл Бруґш незадовго перед смертю
Народився	18 лютого 1827; Берлін
Помер	9 вересня 1894 (67 років); Шарлоттенбург
Поховання	Луїзенфрідгоф IIId
Країна	Німецька імперія
Діяльність	антрополог, археолог, єгиптолог, викладач університету
Alma mater	Кельнська гімназіяd
Галузь	історія, єгиптологія
Заклад	Геттінгенський університет, Берлінський університет
Посада	професор
Вчене звання	професор, член-кореспондент, академік
Науковий ступінь	доктор наук
Членство	Петербурзька академія наук; Російська академія наук; Прусська академія наук; Burschenschaft Germania Tübingend
Брати, сестри	Émile Brugschd
Діти	Теодор Бруґшd
	Гайнріх Карл Бруґш у Вікісховищі

Гайнріх Карл Бруґш (нім. Heinrich Karl Brugsch; 18 лютого 1827, Берлін — 9 вересня 1894, Шарлоттенбург) — німецький дослідник, єгиптолог.

Життєпис

Гайнріх Карл Бруґш народився 18 лютого 1827 року в Берліні в протестантській родині військового, але був охрещений як католик на бажання діда. Спочатку Гайнріх вчився в одній з найстаріших французькій гімназії у Берліні, але в кінці року показав низькі бали, тому був переведений до реальної гімназії, де став взірцевим учнем. Підбадьорюваний вчителями і власним інтересом, рано почав цікавитися історією Давнього світу, зокрема історією Єгипту. Він часто відвідував Єгипетський музей і зібрання папірусів у Палаці Монбіжу і почав робити спроби дешифрування єгипетського письма. Директор музею звернув увагу на допитливого маленького відвідувача і дозволив його користуватися закритою бібліотекою. Відчуваючи підтримку, хлопчик насмілився скласти граматику демотичного письма. На нього звернув увагу відомий єгиптолог Карл Лепсіус, але більш детально з ним ознайомившись, не повірив у його можливості.

У 1848 р. Бруґш закінчив гімназію і в тому ж році опублікував свою першу роботу «Scriptura Aegyptiorum demotica». Ця робота характеризувала його як геніального дешифрувача демотичного письма, хоча він і використав попередні досягнення Томаса Юнга. На молодого дослідника звернув увагу король Пруссії Фрідріх-Вільгельм IV і Александер фон Гумбольдт і кожен з них по своєму його підтримував. Тим не менше, Лепсіус і далі демонстрував неприязнь до Бруґша і не дозволив йому відвідувати свої лекції. Проте той без проблем продовжив навчання в Лондоні, Парижі й Турині.

У 1851 р. Бруґш одружився, але це не завадило йому зробити довготривалу експедицію на кошти короля у Єгипет, де він зустрівся з французьким вченим Огюстом Маріеттом, ініціатору заснування Каїрського єгипетського музею. Повернувшись з Єгипту у 1854 р., Бруґш захистив докторську дисертацію, в через три роки повернувся до Єгипту. У 1861 р. він разом з німецьким посольством побував у Персії, а у 1864 р. заснував «Часопис єгипетської мови і старожитностей» (нім. Zeitschrift für Ägyptische Sprache und Altertumskunde) і в тому ж році був призначений прусським послом у Каїрі. Повернувшись до Німеччини у 1868 р., Бруґш одружився вдруге і мав у цьому шлюбі п'ятеро дітей (і від попереднього троє або четверо). В цей же час він стає професором єгиптології у Геттінгенському університеті. Однак Бруґш не встиг вписатися в наукове життя Німеччини, бо знову поїхав до Єгипту на запрошення віце-короля Ізмаїла Паши керувати Школою єгиптології. В Єгипті Бруґша високо цінували, йому був присвоєний титул бея, і він репрезентував Єгипет на всесвітніх виставках у Відні і Філадельфії. За високі заслуги йому було надано наступний титул паші.

Звичайно, не менше Бруґш цінувався на батьківщині і був удостоєний честі супроводжувати принца Фрідріха у його поїздках до Єгипту і Сирії. Після цього він ще раз побував з Посольством у Персії і знову у Єгипті. Заслуги Бруґш визнавалися і в Російській імперії, де він був обраний членом-кореспондентом Російської Імператорської академії наук (РАН)^[1], будучи вже академіком у Прусської академії наук^[2]. Карл Бруґш помер у віці 67 років і був похований на євангелістському цвинтарі у Шарлотенбурзі, передмісті Берліна. Надмогильним каменем поставлено кришку одного з єгипетських саркофагів.

Наукова діяльність

Бруґш написав велику кількість робіт з історії, релігії і міфології, епіграфіки, мови і старожитностей Єгипту, а також кілька науково-популярних творів. Однак, очевидно, його наукова діяльність сприймалася колегами у Німеччині досить скептично, чому є зокрема ставлення до нього з боку Лепсіуса. У 1867 р. Бруґш видав у чотирьох томах свій «Ієрогліфічно-демотичний словник» (нім. Hieroglyphisch-demotisches Wörterbuch), у передмові до якого захищався від закидів, ніби дешифровані ним значення багатьох слів є сумнівними. Число коренів слів у його словнику складало 4650 одиниць, які були впорядковані за абеткою згідно з його транскрипцією. Він виходив із засади, що користувачі словників мають навчитися читати і транскрибувати давньоєгипетські тексти. При цьому він використовував для транскрипції не коптські букви, як це робив Жан-Франсуа Шампольйон, а латинські з використанням діакритичних знаків. Тринадцять років пізніше він видав більш досконалий словник з додатковими трьома томами, до якого він додав багато нових слів. Заснований ним «Часопис єгипетської мови і старожитностей» існує досі і є найстарішим виданням у цій галузі.

Праці німецькою мовою

Scriptura Aegyptiorum demotica. 1848
Numerorum apud veteres Aegyptios demoticorum doctrina. 1849
Die Inschrift von Rosetta. 1850
Reiseberichte aus Ägypten. 1855
Monuments de l'Égypte. 1857
Geographische Inschriften altägyptischer Denkmäler. 3 Bde. 1857—1860
Recueil des monuments égyptiens. 6 Tle. 1862—1885
Reise der königlich preußischen Gesandtschaft nach Persien. 2 Bde. 1862/1863
Hieroglyphisch-demotisches Wörterbuch. 7 Bde. 1867—1882

Примітки

↑ Бругш Генрих Карл, паша [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], сайт РАН (рос.)
↑ Mitglieder der Vorgängerakademien [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]. Heinrich Karl Brugsch (Pascha). Берлін-Бранденбурзька академія наук, abgerufen am 3. März 2015. (нім.)

Джерела

• Lexicon der deutschen Dichter und Prosaisten des neunzehnten Jahrhunderts. Gearbeitet von Franz Krümer. Leipzig. Verlag von Philipp Reclam jun.(нім.)